Справа №1412/9055/12 10.09.2014 10.09.2014 10.09.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/784/94/14 року Категорія: ст. 369-2 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

м. Миколаїв

10 вересня 2014 року

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області Кателін В.П.

при секретарі:

ОСОБА_3В

За участю прокурора Филонок О.В.

засудженого ОСОБА_4

Захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні при попередньому розгляді матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, працюючого директором Миколаївської регіональної філії інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

засуджено за ч.2 ст. 369-2 КК України до штрафу 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 15300 грн..

Речові докази по справі відповідно до вироку суду постановлено знищити.

Як встановлено з вироку суду, ОСОБА_4, обвинувачується у тому, що знаходячись посаді директора Миколаївської регіональної філії інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, 17.08.2012 року, при зверненні випускника 2004 року Військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ОСОБА_7, з питання одержання документів, необхідних для працевлаштування на судно під прапором іноземної держави за спеціальністю «судновий електрик», у останнього виник умисел на одержання неправомірної вигоди за свій вплив на прийняття головою та членами державної кваліфікаційної комісії рішення про підтвердження кваліфікації ОСОБА_7 за спеціальністю «судновий електрик», а також за свій вплив на прийняття капітаном «Миколаївського морського торгівельного порту» рішення про видачу ОСОБА_7 свідоцтва за спеціальністю «судновий електрик» і посвідчення моряка.

Неправомірну вигоду засуджений оцінив в 1500 долларів США, які останній повинен передати йому.

27.08.2012 року, ОСОБА_7, звернувся із заявою про вказані неправомірні дії ОСОБА_4 до правоохоронних органів, які погодились прийняти участь у перевірці його заяви шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, і в подальшому контактував з ОСОБА_4 під контролем співробітників правоохоронних органів.

28.08. 2012 року, близько 15 години, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 раніше оговорену неправомірну вигоду 1500 долларів США, що за,курсом НБУ, станом на 28.08. 2012 року становить 11 989,5 грн.

Засуджений ОСОБА_4 на вирок суду подав апеляцію, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, а головуючим у суді першої інстанції це залишено поза увагою.

Апелянтом не вказано в чому полягає незаконність вироку суду першої інстанції, доводи на її обгрунтування та чітке прохання особи, яка подала апеляцію.

В резолютивній частині апеляції ОСОБА_4 просить суд апеляційної інстанції вирок суду за ч.2 ст. 369-2 КК України скасувати, а кримінальну справу закрити.

В мотивувальній частині апеляції, апелянт навів міркування, щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи. Також в апеляції зазначено, що докази, які були покладені в основу вироку, були здобуті в порушення вимог ст. 32 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про оперативну-розшукову діяльність» і кримінально-процесуального закону. Крім того, вказані у вироку суду докази, не дають можливості суду встановити наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, що мають значення для правильного вирішення справи, або наявність вини в пред'явленому обвинуваченні.

Не погоджується апелянт і з кваліфікацією вчиненого діяння, вказавши, що його дії можливо підпадають під адміністративне правопорушення передбачене ст..ст. 172-2, 172-3 КУпАП.

На підставі викладеного, і як встановлено з мотивувальної частини апеляції, можна вважати, що апелянт просить вирок суду скасувати з підстав, передбачених п.2,3 ч.І ст. 367 КПК України, але в резолютивній частині апеляції, апелянт просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу закрити, не зазначаючи з яких підстав.

За таких обставин, позиція апелянта є суперечливою, а його доводи апеляції викладені без урахуванням вимог ст. 367 КПК України, а тому апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України.

З огляду на наведене, заслухавши пояснення засудженого і захисників в його інтересах, думку прокурора щодо не можливості подальшого провадження по справі звернення апеляції до суду першої інстанції, для виправлення недоліків відповідно до вимог ст. 350 КПК України, вивчивши матеріали кримінальної справи, приходжу до висновку про необхідність повернення справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відповідності апеляції засудженого ОСОБА_4 вимогам ст. 350 КПК України та її подальшого руху, згідно ст. 352 КПК України.

Керуючись ст.ст. 357 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу відносно засудженого ОСОБА_4 повернути до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відповідності апеляції засудженого вимогам ст. 350 КПК України та прийняття рішення відповідно до вимог ст.ст. 351, 352 КПК України.

Суддя апеляційного суду Миколаївської області