Справа № 2-1113/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі - Михавко І.І.

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро інвентаризації та експертної оцінки», з участю третьої особи Стебницької державної нотаріальної контори, про визнання недійсним договору дарування частини будинку, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати недійсним договір дарування 77/100 ідеальних частин житлового будинку №34 по вул. В.Великого в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, посвідченого 25 листопада 2009 року державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_5 і зареєстрованим в реєстрі за №1655 та зобов’язати КП Львівської облради «Дрогобицьке МБТІ та ЕО»скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 13.12.2009 року за реєстровим №249 на 77/100 ідеальних частин житлового будинку №34 по вул. В.Великого в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області з відповідною частиною надвірних будівель за ОСОБА_5, проведену на підставі договору дарування частину жилого будинку та посвідченого Стебницькою державною нотаріальною конторою 25.11.2009 року за реєстровим №1655.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що з 2002 року перебуває на пенсії і згідно дублікату Свідоцтва про право власності від 26 грудня 1988 року, виданого на підставі рішення виконкому Дрогобицької ради народних депутатів від 22.12.1988 р. за № 352 була власником житлового будинку № 34 по вул. В.Великого (колишня вул. Комсомольська) в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області. Відповідачка по справі - ОСОБА_5 є її донькою, яка проживає у вказаному будинку разом зі своїм чоловіком.

На початку березня місяця 2011 року вперше випадково побачила дві квитанції по оплаті за спожиту електроенергію, на яких було зазначено два номери належного їй на праві приватної власності житлового будинку за вищевказаною адресою, а саме: № 34 та № 34/1. Після цього, звернулась до відповідачки по справі - ОСОБА_5 з проханням з’ясувати підстави існування двох окремих номерів на один будинок, оскільки до цього періоду квитанції отримувала донька. Остання їй повідомила про те, що є співвласником більшої частини будинку, внаслідок договору дарування, вчиненого нею близько двох років тому назад на її користь, і тому вона фактично вказаний період часу є власником більшої частини будинку. Після цієї розмови, а саме: 02 березня 2011 року, позивач була госпіталізована внаслідок гіпертонічної кризи та антено-неврологічного синдрому і знаходилась на стаціонарному лікуванні з 02.03.2011 року по 15.03.2011 року включно.

Після проходження стаціонарного лікування нею було виявлено, що 25 листопада 2009 року держаним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори посвідчено від її імені Договір дарування 77/100 ідеальних частин належного їй на праві приватної власності житлового будинку №34 по вул.В.Великого в с.Рихтичі Дрогобицького району на користь відповідачки ОСОБА_5 Ознайомившись з копією вказаного договору дарування від 25.11.2009 року вважає, що його слід визнати недійсним, оскільки на момент його укладання хворіла і не мала наміру дарувати будь-кому свій будинок.

В приміщенні нотаріуса внаслідок погіршення стану здоров’я їй знову стало погано, підвищився артеріальний тиск почалося головокружіння та відчувала загальну слабість. При цьому, оскільки є особою похилого віку, неосвіченою, змісту договору не читала і роз'яснень не чула по причині старечої туговухості. Підписуючи договір дарування фактично помилилась, не читала та не розуміла його змісту, не усвідомлювала та не розуміла того, що практично дарую цілий будинок і не розуміла наслідків такого правочину. Відповідачка запевнила, що присутність та підпис позивачки є обов”язковими на оформлення проведеної раніше добудови до будинку. Тобто, її волевиявлення не відповідало її справжньому наміру, а, відтак, нею була допущена помилка, яка вплинула на права та обов”язки сторін, і наслідки такої допущеної помилки усунути неможливо.

Таким чином, під час укладання оспорюваного правочину внаслідок наявних у неї в сукупності захворювань та погіршення у вказаний період часу стану здоров’я вважала, що підпису документ необхідний для узаконення прибудови, а не договір дарування від 25 листопада 2009 року і тому останній слід визнати недійсним, як вчинений внаслідок помилки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити. Додатково суду пояснила, що проживає в своєму будинку з сім”єю не відповідачки, а своєї другої доньки. А в їншій його частині проживає відповідачка. ОСОБА_5 з чоловіком посадили її в машину в домашній одежі, не давши можливості взяти з собою навіть окуляри. З нею поїхав також її син. Дорогою, коли вона побачила, що її вивозять за межі Дрогобича, їй стало погано. У нотаріуса в кабінеті вона не зрозуміла, що дарує відповідачці більшу частину будинку, а була впевнеан, що підписує документи по прибудові. Тільки згодом, коли почали приходити квитанції на світло, зрозуміла, що відбулося щось не те. Взнавши, що укладено оспорюваний договір дарування –захворіла. Наміру дарувати хату відповідачці –ніколи не мала.

Представник позивача –адвокат ОСОБА_2 позицію своєї довірительки підтримав. Додатково суду пояснив, що тільки після отримання вищевказаних квитанцій позивачка дізналася про те, що власником 77/100 ідеальних частин будинку є відповідачка по справі, її донька - ОСОБА_5С, внаслідок оформлення в 2009 році нею - ОСОБА_4- договору дарування частини будинку на користь відповідачки. Як наслідок після цієї розмови, а саме - 02 березня 2011 року позивачка була госпіталізована. Після проходження стаціонарного лікування звернулась за правовою допомогою та з’ясувала, що 25 листопада 2009 року нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори від її імені було посвідчено оскаржуваний договір дарування. Стверджує, що у неї не було будь-яких правових підстав дарувати майже 80% свого будинку відповідачці, оскільки остання у період часу, який передував укладанню оспорюваного договору дарування від 25.11.2009 року, просила її підписати документ, який необхідний для узаконення раніше самочинно проведеної прибудови на подвір’ї належного їй будинку. Безпосередньо в кабінеті вона підписувала якийсь документ та вважала, що він необхідний, як і стверджувала її донька, для оформлення раніше проведеної прибудови. Підписуючи договір вона фактично помилилась, оскільки не розуміла, що вчиняє відчуження практично цілого будинку і не розуміла наслідків такого правочину.

Допущена позивачкою помилка має істотне значення, оскільки відповідачка ОСОБА_5, набувши у власність на підставі даного договору 77/100 ідеальних частин житлового будинку, який належав її матері, фактично отримала право щодо даного об'єкта нерухомості та земельної ділянки, на якому він розташований. При цьому позивачка в подальшому буде зобов'язана узгоджувати з відповідачкою по справі свої дії, пов’язані з розпорядженням та користуванням цим майном.

Вважає, що вказані ним обставини знайшли своє повне об’єктивне підтвердження та підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків та письмовими доказами по справі.

Крім цього, вважає, що, по справі було встановлено і те що згідно представленої медичної документації, на час підписання оспорюваного договору дарування від 25.11.2009 року частини житлового будинку позивачці ОСОБА_6 виповнилось 75 років. Вона є хронічно хворою людиною. Зокрема, страждає: ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою II ступеня, дисциркуляторною енцфалопатією, старечею туговухістю, хронічним бронхітом, церебросклерозом, атеросклерозом, аортокардіосклерозом та після перенесеного інсульту залишковими явищами правобічного геміпарезу (половинного паралічу ). З приводу вказаних хронічних захворювань постійно звертається за наданням медичної допомоги та приймає лікарські препарати.

Тобто, наявність в сукупності такої кількості хронічних захворювань безумовно впливали на помилкове сприйняття змісту підписаного позивачкою правочину.

Додатково це також підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від- 16.03.2012 року.

Окрім цього, по справі було встановлено і те, що укладанню самого Договору дарування 77/100 ід. частин житлового будинку, належного ОСОБА_4, передувала письмова заява від її імені в Дрогобицьке МБТІ про підрахунок саме конкретних приміщень, які в подальшому перейшли у власність відповідачки ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого Договору дарування від 25.11.2009 року.

Тобто, без вказаної вище захистом заяви від імені ОСОБА_4 та за її підписом в жовтні місяці 2009 року не було би укладеного Договору дарування 77/100 ід.частин житлового будинку.

Разом з цим, внаслідок проведеної судової почеркознавчої експертизи від 16.03.2012 року судом була беззаперечно встановлена та обставина, що почерк, яким виконано рукописний текст в заяві на адресу начальника КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО»ОСОБА_7 про підрахунок долей для дарування дочці в житловому будинку №34 по вул. В.Великого в с. Рихтичі та рукописний запис від імені ОСОБА_4 в графі перед записом /М.КЛЯНЦКО/ виконаний не позивачкою в особі - ОСОБА_4, а іншою особою.

Однак в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 стверджувала, що заяви про підрахунок ідеальних долей для дарування будинку вона не писала і ця заява була написана позивачкою. Що судом до уваги прийматися не може, оскільки спростовується даним письмовим доказом.

Таким чином захист вважає, що висновок судової почеркознавчої експертизи від 16.03.2012 року є додатковим письмовим доказом того, що відповідно ні до часу підписання оспорюваного правочину, ні тим більше під час його підписання волевиявлення ОСОБА_4 ніколи не було направлено на дарування зазначених у договорі конкретних приміщень.

Тому вважає, що відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Саме з цих правових підстав просить задовільнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі , оскільки таке рішення буде відповідати дослідженим обставинам, зібраним по справі доказам та буде справедливим з моральної точки зору.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, просить суд відмовити з задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції суду пояснила, що дане питання вирішувалося всією сім”єю ще у травні місяці. В день підписання договору дарування зранку до них прийшов брат, щоб їхати з мамою до нотаріуса. Мама була в нормальному стані. В нотаріуса в кабінеті були мама, вона і брат.

Представник відповідача ОСОБА_5 –адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень суду пояснив, що оспорюваний договір дарування 77/100 ідеальних частин житлового будинку було укладено позивачкою ОСОБА_4 (дарувальник), з одного боку, та відповідачкою ОСОБА_5 (обдарованою), з другого боку, 25 листопада 2009 року, тобто по спливу більше 1 року тому назад, а відповідно до п.5 ч.2 ст.258, ст.728 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування.

Крім цього, на момент укладення зазначеного договору дарувальник –ОСОБА_4 стверджувала, що договір не має характеру мнимої та удаваної угоди, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу, чи насильства, як фізичного, так і морального. Одночасно, державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на час підписання договору дарування було встановлено особу сторін та перевірено їх дієздатність, що було зазначено нотаріусом у п.8 прикінцевого тексту зазначеного договору дарування. Також, здійснення ОСОБА_4 дарування частини житлового будинку за доброю волею може підтвердити і Рихтицький сільський голова – ОСОБА_9, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого в серпні 2009 року зверталась позивач по питанню нотаріального оформлення договору дарування частини житлового будинку саме його довірительці - ОСОБА_5 Вважає, що є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог первинного позову.

Вважає, що позивач не уточнила позовні вимоги, а фактично змінила підставу позову вже після початку розгляду справи по суті, оскільки в первинній позовній заяві такої підстави як визнання договору дарування недійсним з підстав його укладення внаслідок помилки не було. Мова йшла про визнання недійсним договору з підстав, що позивач не могла розуміти своїх дій та керувати ними, а також як такого, що укладений внаслідок введення позивачки відповідачкою в оману.

Тому просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи –завідувач Стебницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судове засідання не з”явилася, не повідомивши причин своєї неявки, хота належно була повідомлена про час та місце розгляду справи. А, відтак, суд завершив розгляд справи у відсутності третьої особи.

Відповідач - КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро інвентаризації та експертної оцінки»в судове завідання не з”явилося, подавши до суду відзив із зазначенням клопотання про розгляд даної справи без участі представника підприємства. Одночасно зазначивши у відзиві, що реєстрація права власності на 77/100 ід.частини житлового будинку по вул. В.Великого, 89 в с.Рихтичі здійснена 13.12.2009 року за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 25.11.2009 року. У випадку визнання недійсним договору дарування за рішенням суду, не буде заперечувати щодо скасування рішення реєстратора від 13.12.2009 року про державну реєстрацію права власності на 77/100 ід.частин за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 25.11.2009 р. №1655.

Оцінивши встановлені обставини справи, надані докази та відповідні норми закону, суд прийшов до переконання про повну обґрунтованість вимог позивача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає до задоволення виходячи з наступного:

відповідно до ст.41 Конституції України ч. 1 і 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 717, ч. 2 ст. 719 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.ст. 209, 210 ЦК України).

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Виконавчим комітетом Дрогобицької районної ради народних депутатів 26.12.1988 року, ОСОБА_10 належить цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с.Рихтичі по вул.Комсомольській за №34.

Відповідно до Договору дарування житлового будинку від 25.11.2009 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 у дар 77/100 (сімдесят сім сотих) ідеальних частин житлового будинку, розташованого в селі Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, вилиця ОСОБА_11, 34. Договір зареєстровано в реєстрі за №1655 та посвідчений державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Як вбачається з висновку № 597 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 2-113/11 від 16.03.2012 року підписи в двох примірниках оспорюваного договір дарування від 25.11.2009 року виконані самою ОСОБА_4 під впливом збиваючих факторів природного характеру: внутрішнього - старечий вік, хворобливий стан або зовнішнього - відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання приладу для писання.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положенням п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. У зв’язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч.3 ст.640 ЦК України). Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок тяжких обставин, є оспорюваними.

Відповідно до статей 229–233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значенні, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Суд приходить до переконання, що в даному випадку має місце невідповідність між внутрішньою волею ОСОБА_4 та її зовнішнім волевиявленням, спричинена помилковим сприйняттям обставин. Зокрема, в даному випадку волевиявлення позивачки не відповідає її справжньому наміру: ОСОБА_4, підписуючи договір дарування, вважала, що підписує документ, який необхідний для узаконення відповідачем раніше самочинно проведеної прибудови на подвір’ї належного їй будинку.

ОСОБА_7 доводиться і показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, та ОСОБА_17

Зокрема, свідок ОСОБА_13, даючи покази, підтвердив , що дійсно сам неодноразово просив позивачку - свою маму, їхати до нотаріуса саме для узаконення прибудови. Тому і сам в той день вважав, що дана поїздка з мамою до нотаріуса організована відповідачкою саме для цього. Підтвердив, що по дорозі до нотаріуса в машині його мама була схвильована. У неї погіршився самопочуття, і він надавав їй допомогу. При підписанні оспорюваного договору в кабінеті нотаріуса знаходилось 4 особи (він, нотаріус, сестра та його мама). Мама була без окулярів і взагалі, враховуючи вік, погано чує. Ніяких прав та наслідків правочину позивачці не роз'яснювали, сказали де потрібно розписатись.

Свідок ОСОБА_14 також підтвердила ту обставину, що після того, як позивачці стало відомо про існування двох різних номерів на її будинок, остання плакала і просила її особисто з’ясувати причину цього. Жалілася також, що вже не є власником будинку, і у неї забрали хату. Підтвердила, що відповідачка по справі дійсно перед тим неодноразово просила маму узаконити прибудову, мотивуючи тим, що в їншому випадку її чоловіка посадять до тюрми. Тому вона також просила маум узаконити сестрі прибудову. Однак, наміру дарувати будинок відповідачці мама ніколи не мала.

Свідок ОСОБА_15 підтвердив, що позивачка неодноразово говорила йому про те, що ОСОБА_18 просить їхати узаконити прибудову. В лікарню 02 березня 2011 року була госпіталізована саме після цього, як дізналась і після розмови про те, що власником фактично цілого будинку вона вже не є. З цього приводу плакала.

Свідок ОСОБА_17 підтвердила суду, що коли прийшла в гості до позивачки то побачила 2 квитанції по оплаті за світло, на двох співвласників. ОСОБА_4 просила з’ясувати цю обставину. Тому вона особисто поїхала в Дрогобицьке МБТІ, де дізналась про існування оспорюваного в суді договору та повідомила про це позивачку. Остання після цього на 2 тижні попала в лікарню. Була свідком, як відповідачка ОСОБА_5 неодноразово просила позивачку узаконити прибудову.

Свідок ОСОБА_16 підтвердила суду що після того, як позивачка по справі дізналась, що у неї відібрали хату, попала в лікарню. Вона відвідувала ОСОБА_4 в лікарні і та жалілась, що у неї забрали хату. Сама ОСОБА_4 ніколи не мала наміру дарувати житловий будинок, а тільки узаконити прибудову, про що постійно її просила відповідачка ОСОБА_5

Вказані показання свідків, на думку суду, в своїй сукупності є логічними і послідовними, такими, що знаходяться в об”єктивному взаємозв”язку з іншими зібраними по справі доказами.

Крім цього, суд вважає, що допущена позивачкою при укладенні оскаржуваного договору дарування помилка має істотне значення, оскільки відповідач, набувши у власність на підставі даного договору спірне майно, фактично отримала права щодо об’єктів цієї нерухомості, зокрема, що стосується 77/100 ідеальних частин житлового будинку №34 по вул. В.Великого в с.Рихтичі Дрогобицького району Львівської області.

Судом не береться до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_5 на те, що позивачкою пропущено строк на звернення до суду, оскільки в межах даної справи ставиться питання не про розірвання договору дарування, а про визнання недійсним правочину, який вчинений під впливом помилки.

Крім цього, безпідставним, на думку суду, є посилання представника відповідача ОСОБА_5 на те, що позивачкою замість уточнення позовних вимог було фактично змінено підставу позову після початку розгляду даної справи по суті, оскільки, як вбачається з первинного позову, позивач просила визнати договір недійсним з трьох підстав: як вчиненого під впливом помилки ( вважала, що підписую документ, необхідний для узаконення прибудови), обману, внаслідок впливу тяжкої обставини (на момент укладання хворіла, не могла розуміти значення своїх дій). Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати даний договір недійсним, як укладений внаслідок помилки.

Враховуючи вищенаведене, те, що при укладенні оскаржуваного договору дарування волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її справжньому наміру, нею допущено істотну помилку, яка вплинула на права та обов’язки сторін, наслідки допущеної помилки усунути неможливо, суд приходить до переконання, що даний правочин слід визнати недійсним.

Керуючись ст. ст. 10, 31, 38, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 11, 203, 215, 229-233, 234, 319, 717, 719, 722 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро інвентаризації та експертної оцінки", з участю третьої особи Стебницької державної нотаріальної контори, про визнання недійсним договору дарування частини будинку- задоволити.

Визнати недійсним договір дарування 77/100 ідеальних частин житлового будинку №34 по вул. В. Великого в с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області, посвідчений 25 листопада 2009 року державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 1655.

Зобов’язати КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке МБТІ та ЕО»скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 13.12.2009 року за реєстровим номером № 249 на 77/ 100 ідеальних частин житлового будинку № 34 по вул. В. Великого в с. Рихтичі Дрогобицького району Львівської області з відповідною частиною надвірних будівель за ОСОБА_5, проведену на підставі договору дарування частини житлового будинку та посвідченого Стебницькою державною нотаріальною конторою 25.11.2009 року за реєстровим номером № 1655.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя