Справа № 2-3846/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

при секретарі Брилевському А.Д.

за участю представника позивача

за первісним позовом ОСОБА_1

за участю відповідача          

за первісним позовом ОСОБА_2

за участю представника відповідача          

за первісним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, в сумі 218116,37 грн. та 13947,21 грн. за прострочення грошового зобов’язання, відшкодувати йому за рахунок ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 40000,00 грн., відшкодувати йому витрати, пов’язані з оплатою судового збору та юридичної допомоги. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 22 листопада 2008 року відповідач взяв у нього грошову позику в розмірі 179964,00 грн., що на той момент було еквівалентно - 30000,00 доларів США. Одержання зазначеної суми підтверджується договором позики від 22 листопада 2008 року, підписаним відповідачем власноручно. Відповідач зобов’язався повернути гроші не пізніше 01 березня 2009 року. Однак в зазначений у договорі позики термін ОСОБА_2 грошей не повернув. До цього часу, незважаючи на закінчення строку виконання зобов’язання та неодноразові вимоги позивача, відповідач в добровільному порядку запозичені гроші не повертає та під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов’язання. У зв’язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з даною заявою за захистом своїх прав. Крім того, позивач вказав, що внаслідок порушення відповідачем його права, йому також заподіяно моральну шкоду, а саме неповернення суми боргу стало причиною його моральних страждань. Він втратив душевний спокій, оскільки розраховував на зазначену суму. Неповернення суми боргу вплинуло на реалізацію намірів позивача, його переживання посилила відмова відповідача повернути борг. Я був вимушений позичати гроші. А також, позивач витратив багато часу на оформлення необхідних документів для звернення до суду. У зв’язку з вищевказаним, заподіяну моральну шкоду, позивач оцінює в розмірі 40000,00 грн.

В квітні 2012 року ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, яким просив визнати недійсним договір позики від 22.11.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. В обґрунтування зустрічного позову позивач вказав на те, що дійсно 22 листопада 2008 року між ним та ОСОБА_4 був укладений письмовий договір позики, на якому наявний підпис ОСОБА_2, та за яким він нібито отримав грошові кошти. Насправді грошей позивач не отримував, вказані у цьому договорі гроші насправді отримала інша людина - ОСОБА_5, а свій підпис на вказаному договорі позивач зробив під впливом помилки, а саме: 17 січня 2008 року він потрапив у ДТП, у зв’язку з чим, він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у нейротравматологічному відділенні, а з 07.02.2008 року у відділенні політравми обласної лікарні ім. Мечникова, а потім у відділенні травматології 16 міській лікарні. У листопаді 2008 року, продовжуючи курс лікування та реабілітації після отриманих чисельних травм у ДТП, позивач неодноразово звертався до лікаря зі скаргами на стійкий больовий синдром - в нього був сильний головний біль, біль у суглобах, в нього також були дуже часті стрибки артеріального тиску, внаслідок яких він втрачав свідомість. Для поліпшення стану здоров’я та зниження больових приступів, лікар призначив позивачу прийом знеболюючих препаратів, які внаслідок своєї фармацевтичної дії, суттєво впливали на його свідомість, придатність виконувати активні дії та адекватне сприйняття оточуючих його факторів. Тому, 22 листопада 2008 року, оскільки позивач знаходився під впливом знеболюючих препаратів, відповідачу разом з ОСОБА_5 було дуже легко вмовити його розписатись на договорі позики, пояснюючи, що це лише проста формальність, адже грошей насправді він не отримував, а відповідачу з ОСОБА_5 було відомо, що він приймає знеболюючи препарати, які знижують його свідомість та сприйняття. Таким чином, позивач вважає, що вказаний договір позики підлягає визнанню судом недійсним, оскільки, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.

Ухвалою суду первісний позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_2 були об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивача за первісним позовом та просив їх задовольнити в повному обсязі, при цьому посилався на обставини викладені в позовній заяві. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та просили відмовити йому в задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, при цьому посилалися на обставини викладені в зустрічній позовній заяві.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають по наступним підставам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У судовому засіданні було встановлено, що 22 листопада 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_2 позичив 30000,00 доларів США, які він одержав від ОСОБА_4 (а.с.8). Згідно п. 2 вищевказаного договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути гроші ОСОБА_4, які останній йому дав у борг, в строк до 01.03.2009 року. Вказаний Договір позики від 22 листопада 2008 року був укладений, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні не заперечували той факт, що вищевказаний Договір позики від 22 листопада 2008 року, дійсно був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Проте, вони заперечували факт отримання суми коштів у розмірі 30000,00 доларів США, та вказували, що ОСОБА_2 фактично не отримував вказану суму коштів.

В обґрунтування своїх заперечень, ОСОБА_2 та його представник, посилалися на те, що 17 січня 2008 року він потрапив у ДТП, у зв’язку з чим тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні у нейротравматологічному відділенні, а з 07.02.2008 року у відділенні політравми обласної лікарні ім. Мечникова, а потім у відділенні травматології 16 міській лікарні. У листопаді 2008 року, продовжуючи курс лікування та реабілітації після отриманих чисельних травм у ДТП, позивач неодноразово звертався до лікаря зі скаргами на стійкий больовий синдром - в нього був сильний головний біль, біль у суглобах, в нього також були дуже часті стрибки артеріального тиску, внаслідок яких він втрачав свідомість. Для поліпшення стану здоров’я та зниження больових приступів, лікар призначив позивачу прийом знеболюючих препаратів, які внаслідок своєї фармацевтичної дії, суттєво впливали на його свідомість, придатність виконувати активні дії та адекватне сприйняття оточуючих його факторів. Тому, на їхню думку, 22 листопада 2008 року, оскільки позивач знаходився під впливом знеболюючих препаратів, відповідач разом з ОСОБА_5 вмовити його розписатись на договорі позики, пояснюючи, що це лише проста формальність, адже грошей насправді він не отримував.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника ОСОБА_2 по даній справі була проведена комплексна судово-медична експертиза, на вирішення якої були поставлені зокрема й питання щодо: яким був стан здоров’я ОСОБА_2 після отриманих тілесних ушкоджень в ДТП, під час реабілітаційної медичної допомоги в листопаді 2008 року, який вказаний в наданій медичній документації?; чи мав ОСОБА_2 можливість усвідомлювати навколишнє середовище та здійснювати активні, цілеспрямовані дії, читати, писати, рахувати після отриманих тілесних ушкоджень в ДТП, під час реабілітаційної медичної допомоги в листопаді 2008 року, під час прийняття медичних препаратів?; чи могло передозування медичних препаратів, які приймав ОСОБА_2, вплинути на втрату свідомості, спричинити розлад здоров’я або вплинути на адекватне сприйняття ним реальності під час підписання договору позики 22 листопада 2008 року?; чи могли саме призначені лікарські препарати вплинути на дії ОСОБА_2 під час підписання договору позики 22 листопада 2008 року?; та чи могло передозування медичних препаратів вплинути на пам’ять ОСОБА_2, на здійснення ним дій, які потребують зосередженості: наприклад, процес отримання та підрахування грошей, підписання ним договору позики 22 листопада 2008 року? (а.с.87-88).

За результатами проведеної експертизи ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» був складений Висновок експерта № 87 від 28.05.2013 року, згідно з яким судово-медична експертна комісія вважає, що за 2008 рік, в тому числі і в листопаді місяці, стан гр. ОСОБА_2 був задовільний в соматичному та психоневрологічному стані. Тобто, якихось даних, які б свідчили про той факт, що ОСОБА_2 не мав можливості усвідомлювати навколишнє середовище, здійснювати активні цілеспрямовані дії, в тому числі писати, читати, рахувати, тощо, після отриманої ним травми, яка мала місце 07.02.2008 року, судово-медичною експертною комісією не встановлено. Також вказано, що в медичній документації відсутні факти, які б підтвердили наявність передозування препаратів, чи факти призначення препаратів, які могли вплинути на втрату свідомості, спричинити розлад здоров’я гр. ОСОБА_2, або вплинути на адекватне сприйняття ним реальності на протязі всього 2008 року немає. Судово-медична експертна комісія вважає, що на листопад 2008 року потерпілий потребував спостереження та лікування тільки у травматолога. Тому, не виключно, що ОСОБА_2 і в період вище зазначеного терміну був у свідомості і міг усвідомлювати свої дії та контролювати їх (а.с.124-140).

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні не погодилася з вищевказаними висновками експертної комісії ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи», оскільки комісія не запрошувала ОСОБА_2 для проведення експертизи та не ставила йому питання щодо ліків, які він приймав у період, який цікавить суд.

У зв’язку з вищевказаним, в судовому засіданні була опитана завідувач відділом комісійних судово-медичних експертиз ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_7, яка була доповідачем по проведеній комплексній судово-медичній експертизі, яка пояснила, що дана категорія експертиз проводиться виключно на підставі медичних документів без участі осіб, по яким вони проводяться, що й було зроблено експертною комісією ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи».

У зв’язку з вищевказаним, твердження ОСОБА_2 та його представника щодо не отримання ним суми коштів у розмірі 30000,00 доларів США, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Крім того, факт щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 суми коштів у розмірі 30000,00 доларів США під час укладання Договору позики від 22 листопада 2008 року, підтвердили опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які були присутні під час укладання спірного Договору позики від 22 листопада 2008 року, і які пояснили, що 22 листопада 2008 року вони були присутні в суші барі на третьому поверсі ТРЦ «Мост Сіті» під час укладання договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Також був присутній друг ОСОБА_2 - ОСОБА_5 При цьому вказали, що спірний договір заповнявся ОСОБА_8, а ОСОБА_2 в цей час перераховував гроші, які йому дав ОСОБА_4 Також вказали, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 гроші у вигляді трьох доларових пачок, в яких було по десять тисяч доларів в кожній, тобто загалом 30000,00 доларів США. Пояснили, що як їм відомо, ОСОБА_2 брав гроші у борг для купівлі собі земельної ділянки

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічного позову про визнання Договору позики від 22.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4, то суд прийшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 у борг 30000,00 доларів США, строком до 01.03.2009 року, проте, гроші у встановлений термін ОСОБА_2 не повернув.

Борг відповідача на день розгляду справи складає 239790,00 грн., оскільки курс долара на день ухвалення судом рішення складає 7,993 грн.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених вимог, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за Договором позики від 22.11.2008 року в сумі 179964,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суму 3 % річних по розписці, які на підставі ст. 625 ЦК України причитаються ОСОБА_4 за прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов’язання, належить розраховувати наступним чином: 3% / 1733 днів = 0,008219 (сума основного боргу х 0,008219 / 100) х кількість днів прострочення зобов’язання = сума 3 % річних.

Таким чином, три відсотки річних за користування грошима, станом на дату ухвалення рішення суду, складають 25633,78 грн., але ОСОБА_4 в своїй позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму трьох відсотків річних у розмірі 13947,21 грн.

Оскільки суд не може вийти за межі заявлених вимог, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму трьох відсотків річних у розмірі 13947,21 грн.

Також, ОСОБА_4 в своїй позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму інфляційних збитків у розмірі 38152,37 грн. Проте, сума інфляційних збитків за період з березня 2009 року по 27 листопада 2013 року (дату ухвалення судом рішення) складає 35632,86 грн. (з яких інфляційні збитки: за період з березня 2009 року по грудень 2009 року складають 11697,66 грн., за 2010 рік складають 16376,72 грн., за 2011 рік складають 8278,34 грн., за 2012 рік складають -359,93 грн. (з індексом мінус), та за 2013 рік по дату ухвалення судом рішення складають -359,93 грн. (з індексом мінус)).

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму інфляційних збитків у розмірі 35632,86 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 1700,00 грн., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на підтвердження оплати з витрат на правову допомогу надано квитанцію № 36434.43.1 від 03.11.2011 року, згідно якої він сплатив 1700,00 грн. Ч.П.Ю.К. «Виндико» за юридичні послуги (а.с.1), проте до суду не було надано договір про надання юридичних послуг, а також в даному судовому процесі інтереси ОСОБА_4 представляв ОСОБА_1 на підставі довіреності від 11.01.2012 року (а.с.23). З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 має трудові відносини з Ч.П.Ю.К. «Виндико».

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Проте, ОСОБА_4 не надано доказів щодо відпрацьованих годин особою, яка надавала йому правову допомогу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення на його користь з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 2295 грн. 44 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 74, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики в сумі 218116,37 грн., індекс інфляції в сумі 13947,21 грн. та судовий збір у розмірі 2320,64 грн., а всього 234384 грн. 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Самсонова