КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.02.2008                                                                                           № 7/231

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

             

 За участю представників:

 від позивача: Березинець О.В. – представник за  довіреністю,  

від відповідача : Череп В.М. -  представник  за  довіреністю,  

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2007

 у справі № 7/231 (Скорик  Н.О.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

 до                                                   Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області

              

             

 про                                                  стягнення 6474,70 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В листопаді 2007 року Відкритим акціонерним товариством “Облтеплокомуненерго”    заявлено позов про  стягнення 3 385,18 грн. боргу по неоплаті вартості теплової енергії, що надавалась позивачем відповідачу на підставі договору на постачання теплової енергії №39-0001 від 13.12.2006р. за період з жовтня 2006р. по квітень 2007р. включно, 3089,52 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

    

    Рішенням Господарського суду Чернігівської області  від 27.11.2007 р. у справі № 7/231  позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” 3 385,18 грн. боргу, 3 089,52 грн. пені, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Не погоджуючись з рішенням суду, Ладанська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області  звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.11.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог,  посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм процесуального права та на неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

        На обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач, посилається на те, що спірне рішення було прийнято у відсутності Відповідача, що позбавило його можливості надати відповідні заперечення щодо заявленого позову.

        

         Крім того, Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що згідно з п. 1.3 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання Договору становить 13 879,96 грн., проте, в рахунку за грудень 2006р. йому до сплати виставлена сума 18 491,71 грн.

        Позивачем  надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

      

      Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків у справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

        13.12.2006 р. між сторонами було укладено Договір № 39-0001, на виконання якого Позивач зобов’язувався виробляти та поставляти теплову енергію, а Відповідач зобов’язувався оплачувати вартість одержаної теплової енергії.

        

       Пунктом 6.5. Договору визначено, що Відповідач зобов’язувався оплачувати  вартість  теплової  енергії  в термін до 1 числа  наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

      Відповідно до умов зазначеного договору позивач за період з жовтня 2006р. по квітень 2007р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 17 265,14 грн.

      Матеріали справи свідчать про те, що в порушення умов укладеного договору Відповідач свої обов’язки щодо сплати одержаної ним теплової енергії виконав частково, сплативши позивачу в грудні 2006 року 13879,96 грн.

       На день розгляду справи в суді першої інстанції борг Відповідача становив  3 385,18 грн. Відповідач суду не надав жодних доказів сплати цього боргу.

       За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          

        Відповідно до ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

   

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 385,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до чинного законодавства України та згідно з п.7.3.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача  пеню в розмірі 3089,52 грн. за період з 02.01.2007р. по 21.04.2007р.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3089,52 грн. колегія вважає обґрунтованими, оскільки вони не перевищують розмір максимально можливої відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

          Відповідно до  положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають  значення для правильного вирішення спору.

          Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

     

          Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Щодо  посилань в апеляційній скарзі на  те, що спірне рішення було прийнято у відсутності Відповідача, що позбавило його можливості надати відповідні заперечення щодо заявленого позову, колегія суддів  зазначає наступне.

     

          В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          У забезпечення цієї засади судочинства ч.3 ст.4 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

         Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від  15.11.2007 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на  27.11.2007 року.

        Ухвала надіслана сторонам  15.11.2007 року, тобто у відповідності до норм ГПК України, отримана представником відповідача  16.11.2007 року, що підтверджено підписом представника на повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с. 20).

        Підставою ж для скасування рішення суду за змістом  ст..104 ГПК України є порушення норм процесуального права, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не  повідомленої належним чином про місце судового засідання.

        Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, неможливість присутності в судовому засіданні представника документально  не підтверджена, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору.

        Щодо доводів апеляційної скарги  про те, що розрахунок суми боргу, наданий позивачем, не відповідає розміру щомісячної плати за надані послуги за даним Договором, колегія суддів зважає на наступне.

        Встановлено, що  згідно з п.1.3 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору становить 13 879,96 грн., а в рахунку за грудень 2006 року до сплати відповідачу виставлена сума 18491,71 грн.

        Колегією суддів встановлено, що  така різниця викликана тим, що відповідно до п.6.9 Договору відповідачу біли здійснені нарахування за період з 23.10.2006р. по  30.11.2006 року включно в сумі 5 853,97 грн. (без ПДВ), що відображено  в рахунку за грудень 2006 року в графі  “розрахунок повернень (доборів)”.

        Це означає, що в даному рахунку містяться нарахування не тільки за  грудень 2006 року, а за період з 23.10.2006р. по 31.12.2006р., тому  сума рахунку склала 18 491,71 грн., що перевищує суму щомісячного платежа, обумовленого Договором.

         Щодо  тверджень  апелянта щодо самовільного внесення позивачем в  Додаток № 1 до Договору на постачання теплової енергії № 39-0001 від 13.12.2006р. доповнення без погодження з іншою стороною, колегія суддів зазначає, що  дана обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

          Нарахування за надані послуги відповідачу здійснювались у повній відповідності до умов укладеного між сторонами Договору.

         Після укладення окремих договорів на теплопостачання дитячих садків та адмінбудівлі Селищної ради нарахування по зазначеному вище Договору здійснювались лише за місця загального користування. Матеріали справи не містять доказів того, що Договір № 39-0001 від 13.12.2006р. був розірваний в передбаченому законом порядку.

     

         Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

           Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

 

           Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на рішення Господарського суду  Чернігівської області  від 27.11.2007 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 27.11.2007 року у справі №7/231  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №7/231  направити до Господарського суду  Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.