Справа № 2-а-5573/11

ПОСТАНОВА

іменем України

07.10.2011 суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та була евакуйована із зони відчудження у 1986 року за період 2008-2011 роки у розмірі визначеному відповідно до вимог ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Ухвалою суду було відкрито скорочене провадження у даній справі.

На день винесення постанови від відповідача заперечень на позов до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами ч. 2 статті 99 КАС України, визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позивач звернувся до суду з позовом 19.09.2011 року та просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та була евакуйована із зони відчудження у 1986 року за період 2008-2011 роки у розмірі визначеному відповідно до вимог ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”., тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач не надав, просив поновити пропущений строк, посилаючись на те, що позивач не знав в якому розмірі передбачена законами України виплата щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Таким чином, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк для звернення до суду з позовними вимогами за період з 2008 року по 2010 року без поважних причин, тому позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду на підставі ст.100 КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Встановлено, що позивач є особою, яка віднесена до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яку поширюється дія статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.4 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”щорічна допомога на оздоровлення виплачується особам, які були евакуйовані із зони відчудження у 1986 року у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

В 2010 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не приймалися.

Таким чином, у 2011 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст.48 зазначеного Закону.

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач незаконно нарахував та виплатив позивачу відповідно до його заяви від 11.08.2011 року у 2011 році, одноразову щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі меншому ніж встановлено ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому суд визнає такі дії відповідача неправомірними та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок віднести за рахунок Держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 71, ст. 100, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, - задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в частині позовних вимог за період з 2008 року по 2010 рік –залишити без розгляду.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік не в повному обсязі - неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради здійснити та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у розмірі трьох мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених у цей період коштів.

В іншій частині позову –відмовити.

Витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок віднести за рахунок Держави.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України, і набирає законної сили після спливу строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Роз’яснити сторонам, що апеляційна скарга у справах цієї категорії розглядається апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Суддя: