Справа № 22а-2274/2011 Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1

Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Оношко Г.М., Таргоній Д.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 16 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду із названим позовом. У позові вказувала, що вона має статус дитини війни. Просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неперерахування їй як особі, що має правовий статус дитини війни, доплати /підвищення/ до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2009 роки.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачам щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 30 листопада 2008 року з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про відмову в позові.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач, починаючи з 01 січня 2006 року до 01 січня 2008 року до пенсії, що виплачувалась позивачеві, доплати як дитині війни не нараховувало, а з 01 січня 2008 року виплачував позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян», згідно з п.8 якої на дітей війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1грн.,01 липня-48, 2 грн., та з 01 жовтня 49, 8 грн.,

проте вказана постанова КМУ суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з до роз’ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати як дитині війни необхідно керуватися ст.6 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян».

Прийнявши до уваги наведене, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачеві відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посиланням на постанову КМ України № України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» не приймаються до уваги, так як зазначена постанова КМ України суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6 –рп2007 та від 22 травня 2008 року № 10 – рп закони, якими були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування суд не ухвалював.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області відхилити.

Постанову Ставищенського районного суду Київської області від 16 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді