Справа № 11-596/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції

Категорія 14.06.2010

ПОСТАНОВА

попереднього розгляду

14 червня 2010 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі судді Габрієля В.О., з участю військового прокурора Шкодяка І.А., розглянувши при попередньому розгляді кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.424, ч.2 ст.146, ч.5 ст.186, ч.2 ст.189, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_2 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України; ОСОБА_3 за ч.3 ст. 27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2009 року визнані винними та засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Не погоджуючись з вказаним вироком потерпілим ОСОБА_4 та прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подано апеляції, в яких ставиться питання про скасування вироку та постановлення нового.

Потановою Апеляційного суду Київської області від 23.02.2010 року зазначену кримінальну справу повернуто Бориспільському міськрайонному суду для виконання вимог ст.ст.349, 350, 352 КПК України.

Постановою суду першої інстанції від 22.03.2010 року апеляційну скаргу державного обвинувача військової прокуратури Центрального регіону України на вирок суду від 25.11.2009 року залишено без руху та повідомлено про необхідність виконання вимог ст. 350 КПК України.

08.04.2010 року до міськрайонного суду військовою прокуратурою Центрального регіону України повторно направлено апеляцію.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши думку військового прокурора про невідповідність апеляцій вимогам закону, апеляційний суд вважає, що справа підлягає поверненню суду першої інстанції із наступних підстав.

В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати за м’якістю призначеного покарання, постановити свій вирок та призначити їм реальне покарання, визначене законом в межах санкції ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Апеляційного суду Київської області від 23.02.2010 року кримінальну справу повернуто Бориспільському міськрайонному суду для виконання вимог ст.ст.349, 350, 352 КПК України щодо апеляцій потерпілого ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Проте, міськрайонний суд постановою від 22.03.2010 року вжив міри для виконання вимог ст.ст.349, 350, 352 КПК України лише щодо апеляції прокурора та залишив поза увагою апеляцію потерпілого ОСОБА_4

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, в апеляції просить скасувати вирок міськрайонного суду як необгрунтований, у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного поакрання тяжкості злочину та особам засуджених та постановити свій вирок. Визнати винними підсудних ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.424, ч.2 ст.146, ч.5 ст.186, ч.2 ст.189, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_2 - у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України; ОСОБА_3 - у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України та призначити їм покарання у виді позбавлення волі на строк, запропонований державним обвинувачем, в межах санкції вказаних статей КК України.

Однак, прохання апелянтів про призначення засудженим реального покарання є незрозумілим, оскільки не передбачено розділом X КК України про покарання та його види.

Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Проте, в апеляціях не конкретизовано, на основі якого із трьох принципів суд має призначити остаточне покарання: 1) поглинення менш суворого покарання більш суворим; 2) повного складання призначених покарань; 3) часткового складання призначених покарань.

Крім того, прокурор в апеляції просить суд визнати підсудного ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.424, ч.2 ст.146, ч.5 ст.186, ч.2 ст.189, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України.

Слід зазначити, що санкція ч.5 ст.186 КК України передбачає такий вид покарання, як позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

При цьому, державним обвинувачем в апеляції конкретно не вказано, в якому обсязі слід конфіскувати майно підсудного ОСОБА_1

Не дивлячись на це, суд першої інстанції не застосував до апеляцій вимоги ст.350, ст. 352 КПК України.

Згідно ч.2 ст.352 КПК України якщо у визначений строк вимоги ст.350 КПК України апелянтом не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

За таких обставин справа підлягає поверненню Бориспільському міськрайонному суду для виконання вимог закону.

Керуючись ст.ст.357, 359 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.424, ч.2 ст.146, ч.5 ст.186, ч.2 ст.189, ч.1 та ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_2 за ч.3 ст.27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України; ОСОБА_3 за ч.3 ст. 27, ч.2 ст.146; ч.3 ст.27, ч.2 ст.189 КК України повернути Бориспільському міськрайонному суду для виконання вимог ст.ст.350, 352 КПК України.

Суддя Апеляційного суду

Київської області ОСОБА_5