У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Оношко Г.М., Касьяненко Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справуза апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом. У позові зазначав що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії.

На підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте така допомога виплачується відповідачем в значно меншому розмір. Провести перерахунок відповідач відмовився, тому позивач просив стягнути з відповідача щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2900 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року позов задоволено. Вирішено визнати відмову відповідача щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною, зобов’язати відповідача виплатити позивачеві недоотриману суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2625 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС категорія 2, перебуває на обліку у відповідача.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», таким громадянам виплачується щорічна соціальна грошова допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем вказана допомога виплачувалась відповідно до постанови КМ України № 562 від 12.07. 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в значно меншому розмірі.

Проте постанова КМ України постанови КМ України № 562 від 12.07. 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19). Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної соціальної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно керуватися ст. 48 цього Закону, а не постановою КМ України № 562 від 12.07. 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Прийнявши до уваги наведене, суд обґрунтовано визнав дії відповідача щодо відмови перерахувати розмір щорічної соціальної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язав відповідача здійснити відповідний перерахунок.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності своїх дій з посилання на відсутність бюджетних коштів та відсутність фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.

Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області відхилити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді