Справа № 2-209/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Олійника А.В.,
секретаря Бабенко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом про визнання правочину недійсним та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в обґрунтування якого вказує, що 28.09.2006 року між Дніпропетровським обласним дочірнім підприємством державної акціонерної компанії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») та ПП ОСОБА_1 було укладено угоду про уступку вимоги, відповідно до якої він придбав право вимоги погашення грошового зобов’язання в сумі 36670 грн., що виникло між ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 191 КК України та встановлено на підставі досудового слідства по кримінальній справі та підтверджено вироком Кіровського районного суду від 17.11.2006 року. Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність, він вважає, що сума, яку доцільно стягнути з кожного з них складає 18335 грн. Так як до теперішнього часу борг відповідачем не погашено, він просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 18335 грн., інфляційні втрати 7719,04 грн., 3 % річних – 1240,25 грн., разом стягнути 27294,29 грн. та судові витрати.
В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання правочину укладеному між ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ПП ОСОБА_1 про уступку вимоги недійсним та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказує, що не мав боргу перед ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на час укладення угоди. Дії позивача він вважає неправомірними, у зв’язку з чим просить суд визнати недійсною угоду про уступку вимоги від 28.09.2006 року між ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та приватним підприємцем ОСОБА_1 , стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказуючи на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечував проти задоволення позову, вказуючи на їх безпідставність, просили свій позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Встановлено в судовому засіданні, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2, 367 ч. 2 КК України (а.с. 25-57). Відповідно до вироку при призначенні підсудному покарання судом була прийнята до уваги думка представника цивільного позивача ДОП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який просив суд врахувати, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 повністю відшкодували шкоду, спричинену злочином (а.с. 56).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Суд вважає, що уступка вимоги, як правочин, була б можлива за наявності зобов’язання, в якому відповідач повинен був би вчинити певні дій на користь ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
З матеріалів справи виходить, що шкода, завдана ОСОБА_4 ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » внаслідок злочину на час винесення вироку по кримінальній справі була ним відшкодована до моменту укладання угоди про уступку вимоги (а.с. 87). Будь-яких інших зобов’язань відповідача перед ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наслідками яких було б виникнення боргу, в судовому засіданні з доказів, наданих позивачем, не встановлено. Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що угода про уступку вимоги (а.с. 12), було укладено ПП ОСОБА_1 на підставі обвинувального висновку по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст. ст. 191 ч. 5, 366 ч. 2, 367 ч. 2 КК України.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що під час розгляду кримінальної справи був представником цивільного позивача - ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », був присутнім при укладанні угоди про уступку вимоги та дійсно відмовлявся від позову на підставі цієї угоди. Про існування листа щодо відмови від позову (а.с. 87) він ні чого не пам’ятає.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою цього Кодексу.
Оскільки при укладенні угоди про уступку вимоги від 28.09.2006 року між ДОДП ДАК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та позивачем не були дотримані вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що за вказаних обставин ця угода повинна бути визнана недійсною з настанням правових наслідків її недійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, або яких вона зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд також вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні він мотивує їх тим, що своїми неправомірними діями позивач спричинив йому моральні страждання, які виразилися в нервових потрясіннях та порушенні нормального життєвого укладу, але будь-яких доказів при цьому ним надано не було.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі та по яким у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі виникає спір.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої винесено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат ПП ОСОБА_1 . слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 10, 60, 88, 213, 215, 256,259 ЦПК України, ст..ст. 203, 509, 510 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити, зустрічний позов задовольнити частково.
Визнати недійсною угоду про уступку вимоги від 28.09.2006 року між Дніпропетровським обласним дочірнім підприємством державної акціонерної компанії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та приватним підприємцем ОСОБА_1 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені при подачі позову судові витрати, а саме: державне мито в сумі 8 грн. 50 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 7 грн. 50 коп., в іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Олійник