ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 р. | № 41/58-13/412-6/692 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Козир Т.П. |
Суддів | Міщенка П.К. (доповідач), Плюшка І.А. |
перевіривши касаційну скаргу та касаційне подання | Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Заступника прокурора міста Києва |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 р. |
у справі | № 41/58-13/412-6/692 |
за позовом | Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату |
до | Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київської міської державної адміністрації |
3-я особа | Державне казначейство України |
Про | стягнення 790621,80 грн. |
та за зустрічним позовом | Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
До | Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату |
За участю | Прокуратури міста Києва |
Про | визнання угоди недійсною |
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Романчак О.Г., Скиба В.В.
- відповідача1: Слободянюк М.С.
- відповідача2: Слободянюк М.С.
- третьої особи: не з'явилися;
- прокуратури: Сахно Н.В.
ВСТАНОВИВ:
Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Управління у справах релігії Київської міської державної адміністрації 812 950,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати за отриману продукцію.
Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником Управління у справах релігій Київської міської державної адміністрації) подано зустрічну позовну заяву, в якій Головне управління просило суд визнати недійсною укладену між Всеукраїнської видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації угоду № 10-1 від 20.12.1999р. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторони свої зобов’язання за угодою № 10-1 від 20.12.1999р. не виконували та не мали наміру створити юридичні наслідки ні в момент її укладення, ні в майбутньому.
Доповненням до позовної заяви від 19.02.2008р. Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви зменшила розмір позовних вимог в частині стягнення з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) суми боргу, а тому просило стягнути з нього суму основного боргу у розмірі 790 621,80 грн.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 41/58-13/412-6/692 від 03.07.2008р. первісний позов Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату задоволено повністю, стягнуто з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату суму заборгованості у розмірі 790 621,80 грн., державне мито у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та повністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Постановою Київського апеляційного господарського від 10.11.2008р. (колегія суддів у складі: головуючий Студенець В.І., суддів Поляк О.І., Буравльова С.І.) вказане рішення суду залишено без змін.
Головне правління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 03.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008р. у справі № 41/58-13/412-6/692, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 19.05.09 від представника позивача надійшло усне клопотання про фіксацію судового процесу у даній справі технічними засобами. Аналогічне письмове клопотання позивача б/н від 10.03.2009р. наявне в матеріалах справи.
Колегією суддів Вищого господарського суду вказане клопотання відхилено, оскільки відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, враховується, що у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, клопотання про технічну фіксацію судового процесу відхилено, оскільки відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не може встановлювати обставини справи, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Фіксацію всіх заяв і клопотань учасників судового процесу та їх оцінку буде здійснено у судових рішеннях колегії суддів Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та прокурора, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.1999р. між Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату (надалі - Виконавець) та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації правонаступником якого є Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Замовник) укладено угоду № 1, відповідно до умов якої Замовник доручив та зобов’язався оплатити виконані Виконавцем поліграфічні послуги по виготовленню ювілейного видання "Святого Євангелія" в кількості 5 000 примірників.
20.12.1999р. між Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату (надалі - Виконавець) та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації правонаступником якого є Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Замовник) укладено угоду № 10-1, у відповідності до умов якої Замовник доручив та зобов’язався оплатити виконані Виконавцем поліграфічні послуги по виготовленню ювілейного видання "Святого Євангелія" в кількості 5 000 примірників.
Відповідно до п. 2.2. зазначених угод розрахунок проводиться в один етап за 1 000 примірників. Попередня оплата замовлення становить 100 % від вартості згідно калькуляції.
Пунктом 3.1. угод сторони погодили, що за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання-приймання виконаних робіт.
З наявних в матеріалах справи актів здавання-приймання робіт та продукції № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 06.01.2000р., № 10-3 від 07.08.2000р., № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 29.12.2000р., № 1 від 25.07.2000р., № 2 від 09.09.2000р., № 3 від 07.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., б/н від 10.11.2000р., № 5 від 19.12.2000р., № 6 від 29.12.2000р. вбачається, що Виконавець передав а Замовник прийняв 9 910 примірників "Святого Євангелія" на загальну суму 1 502 150,00 грн. за угодою № 1 від 20.12.1999р. Зазначеними актами сторони погодили, що виконані роботи, а також продукція відповідає вимогам угоди № 1 від 20.12.1999р., в належному порядку оформлені, здані Виконавцем та прийняті Замовником.
З огляду на те, що позивач за первісним позовом на надав суду належних доказів, які б свідчили про факт отримання замовником примірників "Святого Євангелія" за угодою № 10-1 від 20.12.1999 р., господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що поставка продукції в кількості 9 910 примірників "Святого Євангелія" на загальну суму 1 502 150,00 грн. здійснювалась за угодою № 1 від 20.12.1999р.
Таким чином, Виконавець передав, а Замовник отримав продукцію без її попередньої оплати, що свідчить про те, що сторони своїми діями фактично змінили умови угоди № 1 від 20.12.1999р. в частині кількості виготовленої та поставленої продукції і порядку розрахунку за виготовлену продукцію. Нового порядку оплати встановлено не було.
Як було встановлено господарськими судами під час розгляду справи, за отриману від Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату продукцію Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплатило лише 689 200,00 грн., про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 236 від 23.12.1999р., № 50 від 24.03.2000р., № 97 від 15.05.2000р., № 184 від 03.08.2000р., № 293 від 05.12.2000р.
Листом від 20.11.2003р. Виконавець звертався до Замовника з вимогою сплатити до 28.11.2003р. 812 950,00 грн. заборгованості за надану йому продукцію, однак зазначена вимога залишена Замовником без задоволення.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом вимоги, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі здійснити виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не витікає із закону, договору або сутності зобов’язання.
З аналізу змісту угоди №1 від 20.12.99 вбачається, що остання містить в собі ознаки договору про надання послуг, як різновиду договору підряду, а також і ознаки договору поставки.
Відповідно до ст. 245 ЦК УРСР за договором поставки постачальник зобов’язується в установлений строк передати у власність продукцію, а покупець зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її.
Пунктом 29 Положення про поставку товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.88 передбачено, що поставлені без згоди покупця товари, не передбачені договором, або товари, поставлені з порушенням умов договору або за відсутності такого договору, якщо покупець відмовився від прийняття їх для використання, приймаються ним на відповідальне зберігання, за винятком випадків, коли у відповідності з законодавством покупець вправі відмовитись від приймання таких товарів від органів транспорту.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що Замовник, прийнявши більшу кількість продукції ніж було передбачено угодою №1 від 20.12.1999р., не відмовився від вказаної продукції та не прийняв її на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що у відповідача1 за первісним позовом виник обов’язок щодо оплати прийнятої ним продукції у кількості і за ціною визначеною у вказаних вище актах здавання-приймання робіт та продукції.
Доказів відмови чи прийняття на відповідальне зберігання примірників "Святого Євангелія" у кількості 4910 шт. відповідачем 1 за первісним позовом суду надано не було, як і не надано доказів погашення вказаної заборгованості.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пунктом 3.1. угоди сторони погодили, що за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання-приймання виконаних робіт. З наявних в матеріалах справи актів здавання-приймання робіт та продукції № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 06.01.2000р., № 10-3 від 07.08.2000р., № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 29.12. 2000р., № 1 від 25.07.2000р., № 2 від 09.09.2000р., № 3 від 07.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., б/н від 10.11.2000р., № 5 від 19.12.2000р., № 6 від 29.12.2000р. і накладних до них № 34 від 25.10.2000р., № 21 від 25.07.2000р., № 27 від 09.09.2000р., № 40 від 07.11.2000р., № 43 від 10.11.2000р., № 51 від 19.12.2000р., № 59 від 29.12.2000р. вбачається, що Виконавець передав а Замовник прийняв 9 910 примірників "Святого Євангелія" на загальну суму 1 502 150,00 грн. за угодою № 1 від 20.12.1999р. Оскільки вказаними актами сторони погодили, що виконані роботи, а також продукція відповідає вимогам угоди № 1 від 20.12.1999р., в належному порядку оформлені, здані Виконавцем та прийняті Замовником, а тому , безпідставним є доводи скаржників, що Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фактично отримано від Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату лише 5 000 примірників "Святого Євангелія", так як на інші 4 910 примірників відсутні накладні. До того ж п. 3.1 угоди № 1 від 20.12.1999р. сторони чітко зазначили, що факт виконання позивачем за первісним позовом робіт підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт, а не накладними.
Крім того, згідно акту № 10-3 від 07.08.2000р. останній передав, а відповідач 1 прийняв 110 примірників "Святого Євангелія" за ціною одного примірника 1162,27 грн. на загальну суму 127850 грн., яку позивач за первісним позовом і просить стягнути з відповідача 1.
У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому правомірно стягнув з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 790 621,80 грн. основного боргу.
Правомірними є також висновки судів, що зустрічні позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки підстави для визнання договору недійсним № 10-1 від 20.12.1999р., укладеного між сторонами відсутні.
Зокрема, позивачем за зустрічним позовом в порушення норм ст. 33 ГПК України не доведено та не надано належних доказів в підтвердження того, що сторони спірної угоди лише зовні виражали волю щодо її укладення та не мали наміру її виконувати.
Доводи скаржників, викладені у касаційні скарзі та касаційному поданні, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного правління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради та касаційне подання заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 р. у справі №41/58-13/412-6/692 залишити без змін.
Головуючий Козир Т.П.
С у д д я Міщенко П.К.
С у д д я Плюшко І.А.