Справа№22-166 2007р. Категорія- 39,42
Головуючий у 1 інстанції - Волошина Н.Л. Доповідач - Суровицька Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„23" січня 2007 рок
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі: Головуючої судді - Авраменко Т.М.
Суддів - Гайсюка О.В.
Суровицької Л.В. При секретарі: Слюсаренко Н.Л. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 2 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення , дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що ОСОБА_2, перебуваючи з нею, як приватним підприємцем у трудових стосунках, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1, 19 січня 2003 року порушила Правила внутрішнього трудового розпорядку, вночі самовільно покинула приміщення кіоску і пішла в ресторан.
В період відсутності відповідачки з кіоску сталась крадіжка товаро-матеріальних цінностей на суму 527 грн.50 коп. Також були розбиті скляні полички в кіоску, світильник, пошкоджено вікно видачі товару та викрадено калькулятор, всього завдано шкоди на суму 300 грн.
Оскільки крадіжка була спровокована відсутністю відповідачки на робочому місці, вважає що завдану матеріальну шкоду їй повинна відшкодувати ОСОБА_2 в сумі 827 грн.50 коп.
Крім того, працюючи в кіоску з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 в період з 20 січня 2003 року по 27 березня 2003 року допустила недостачу товару на суму 1416 грн. 76 коп., а в траьні 2003 року викрала грошові кошти в сумі 172 грн.
Відповідач повернула їй 259 грн.40 коп. особисто, а 1000 грн. замість неї повернув її дідусь ОСОБА_4 Решт. коштів в сумі 1156 грн.86 коп. відповідач повертати відмовилась.
Також ОСОБА_2 письмово зобов'язалась виплачувати на цю суму боргу 3 відсотки щомісячно, а у разі прострочки платежу - 10 відсотків в рахунок втраченої вигоди від підприємницької діяльності.
Просила суд стягнути з відповідачки на її користь борг в сумі 2 126 грн. з урахуванням процентних надбавок, на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. та судові витрати.
В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідачки борг з урахуванням процентів в сумі 41 843 грн., від вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовилась.
1
Ухвалою суду від 2 листопада 2006 року провадження у справі в частині позову про відшкодування моральнсї шкоди закрито у зв'язку з відмовою від цих позовних вимог (а.с.76).
Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду від 2 листопада 2006 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 785 грн., а також на користь держави мито в сумі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових стосунках з приватним підприємцем ОСОБА_1. Відповідач працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 у кіоску, з нею позивачем було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.9).
Згідно акту інвентаризації від 19 січня 2003 року було виявлено недостачу товару на суму 527 грн. (а.е.4-5).
В ході інвентаризації за період з 20 січня 2003 року по 27 березня 2003 року виявлено недостачу на суму 2607 грн., яка утворилась під час роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6-8).
З пояснень позивачки та письмової заяви ОСОБА_2 від 2 квітня 2003 року вбачається, що відповідач за період з 20 січня по 27 березня 2003 року особисто допустила недостачу на суму 1686 грн.76 коп., і зобов'язалась відшкодувати шкоду протягом шести місяців (а.с.57).
Як пояснила позивач,ОСОБА_2 відшкодувала особисто 259 грн.40 коп. та 1000 грн. її дідусь.
Суд першої інстанції правильно визначив, що правовідносини, які склались між сторонами, регулюються нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду , заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на лих трудових обов'язків.
Згідно п. 1 ч.І ст.134 КЗпП відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Доводи позивача про те, що з часу написання ОСОБА_2 розписок, їх стосунки переросли з трудових в цивільно-правові, не грунтуються на законі, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Шкоду позивачці було завдано відповідачкою в результаті виконання саме трудових обов'язків.
Відповідно зі ст.130 КЗпП та роз'яснень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (зі змінами) неодержані прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 пені у розмірі 3 % за кожний прострочений день при недотриманні строків повернення боргу та 10 % неустойки , всього в сумі 41 414 грн.09 коп. (а.с.71-72) є безпідставними, оскільки не грунтуються на законі.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вказаних вимог.
2
Колегія суддів вважає, що підстави для збільшення суми, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок виконання трудових обов'язків, відсутні.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив розмір відшкодування шкоди.
Однак, при ухваленні рішення суд першої інстанції неправильно визначив розмір судових витрат, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в цій частині.
Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» позивач не користується пільгами щодо сплати мита.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 державне мито не сплатила.
Оскільки позивач просила суд стягнути з позивача всього 41 843 грн. на її користь, то вона повинна була сплатити згідно підпункту «а» п.1 ст.З Декрету КМУ «Про державне мито» 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто мито в сумі 418 грн. 43 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, невірно вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами. Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає до стягнення 78 грн.50 коп. державного мита , а з позивача ОСОБА_1 на користь держави підлягає до стягнення 339 грн.93 коп. державного мита.
Керуючись ст. 303, 304, п.3, 4 ч.І ст.309, ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від
2 листопада 2006 року в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави мито в сумі 78 грн.50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави мито в сумі 339 грн.93 коп.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Л.В.Суровицька
3