17.11.10

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизневської А.В.

суддів:

ОСОБА_1. ОСОБА_2

при секретарі судового засідання :Жовновській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну с кар 17 приватного підприємства ..Пнергоремонт” (далі-Підприємство) на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ГІП „Енергоремонт” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на сористь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7729,43 рн. та 8696,80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього 6426,23 грн.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм іроцесуального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове ро відмову у задоволені позову. Зазначає, що Підприємство судом не було овідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, тому воно не огло представити суду належні докази, в тому числі про виплату заробітної лати.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з аступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд іходив з того, що ОСОБА_3 працював на Підприємстві на посаді айстра лісорозробок з 08.03.2007 р. по 01.03.2009 р. і при звільненні йому не та виплачена заробітна плата у розмірі 7729,43 грн. Тому суд, посилаючись і те, що відповідач порушив положення ст. 116 КЗпТІ України, вважав, що )зивачу має бути виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку >и звільненні у розмірі 8696,80 грн.

Однак, судом такий висновок зроблено безпідставно, без встановлення дійсних обставин справи, без перевірки доводів позивача, без дослідження доказів по справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював на Підприємстві з березня 2007 року по 28 лютого 2009 року, а не по 01.03.2009 р., як зазначено у рішенні суду І інстанції, оскільки в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що наказ про звільнення Кумарин ця О.В. відсутній у зв’язку із пожежею та крадіжкою на Підприємстві, оригінал трудової книжки він суду представити не зміг, а 01.03.2009 р. був вихідний день і підприємство не працювало. З ксерокопії трудової книжки (а.сп.5) встановити дійсні дати прийняття на роботу та звільнення не представляється можливим. Днем звільнення вважається останній день роботи, тому ОСОБА_3 не міг бути звільнений у вихідний день. Про вказане свідчить і табель виходу на роботу за березень 2009 року, за яким ОСОБА_3 у березні не працював.

Позивач просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2008 р. по лютий 2009 р. у розмірі 7729,43 грн. Проте, вказана сума, згідно представленої ним довідки, є розміром отриманого ним доходу (а.сп.7). Довідку про заборгованість Підприємство йому не видавало, оскільки воно стверджує, що при звільненні ОСОБА_3 не мало перед ним заборгованості. Вказане підтверджується платіжними відомостями, які відповідають розмірам виплат у відомостях до Пенсійного фонду (а.сп.6) та звітним відомостям до податкових органів, які представлені суду відповідачем.

Крім цього, згідно представлених звітних відомостей до податкових органів ОСОБА_3 було недоплачено у 3 кварталі 2008 року 183,13 грн., але у 4 кварталі 2008 року сплачено доходу більше на 438,13 грн., а у

1 кварталі 2009 року - більше на 605 грн.

В ході апеляційного розгляду справи з приводу наданих відповідачем доказів про виплату зарплати ОСОБА_3 пояснив, що крім офіційної зарплати повинен отримати ще іншу, яка не обліковувалася. На підтвердження того, що він мав отримувати більшу заробітну плату, і вона була нарахована у встановленому законом порядку, належних доказів не надав. Також не надав доказів про те, що при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати Підприємством було допущено порушення трудового законодавства, що він звертався в органи з нагляду за додержанням законодавства про працю і ними ці порушення підтверджені.

За таких обставин, у суду не було підстав для задоволення позову, оскільки відсутні докази про наявність заборгованості Підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_3, відповідно, і не було підстав для застосовування положень ст.ст.116,117 КЗпП України. Рішення постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія

суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Енергоремонт” задовольнити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 липня 2010 року скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволені позову ОСОБА_3 до ПП „Енергоремонт” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий : судді: