Володимирецький районний суд Рівненської області

вул.Вишнева, 11 Рівненська область Україна 34300

Справа № 556/407/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2015м. смт. Володимирець

Володимирецький районний суд  Рівненської області

в складі: головуючої судді Іванків О.В., суддів Закревського Л.В., Поровського В.А.,

при секретарі Кньовець Н.П.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Станкевича О.К.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт.Володимирець  кримінальне провадження №12015180000000018 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою м.Рівне, провул.РобітничийАДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше судимого вироком апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 29.09.2009 року за ст..115 ч.2 п.12) КК України до 12 років позбавлення волі, 14.12.2012 року умовно-достроково звільнений на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області на невідбутий строк покарання 1 рік 09 місяців 20 днів,

за ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_1, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу – розбій, при наступних обставинах.

15 травня 2014 року біля 18 години, на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ, поблизу с.Любахи Володимирецького району, ОСОБА_2 за попередньою змовою з двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, в автомобілі НОМЕР_1, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_1 з метою заволодіння належним йому майном – бурштином сирцем. Для цього ОСОБА_2 застосував до потерпілого, який знаходився в автомобілі на задньому сидінні, наручники та прикував його руку до підголовника переднього сидіння автомобіля, чим насильно обмежив свободу ОСОБА_1 та утримував його в автомобілі. Продовжуючи напад, ОСОБА_2, діючи з відома та під контролем іншої особи-співучасника, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наставив на потерпілого ОСОБА_1 пістолет та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, заволодів майном ОСОБА_1, а саме камінням бурштину-сирцю. Після цього ОСОБА_1 виштовхнули з автомобіля, а ОСОБА_2 із іншим співучасником з місця злочину поїхали із викраденим бурштином.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заперечив свою вину у вчиненні розбою та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1, та пояснив, що 14 травня 2014 року його знайомий ОСОБА_4, прізвища якого він не знає, на прізвисько «Волиняка», повідомив, що їде купляти бурштин. Знаючи, що на каміння бурштину є попит, та бажаючи заробити грошей, ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_4 поїхати разом з ним та поторгуватись за бурштин. При цьому купляти камінь мав ОСОБА_4, ОСОБА_2 при собі ніяких грошей не мав. В м.Рівне біля автовокзалу «Чайка» ОСОБА_2 сів у автомобіль «Фольксваген-Пассат» темного кольору, за кермом був хлопець на ім’я ОСОБА_5. На задньому сидінні автомобіля сидів ОСОБА_4 «Волиняка» та ще один хлопець на ім’я Денис, з яким обвинувачений раніше не був знайомий, а сам ОСОБА_2 сидів на передньому сидінні. Автомобіль поїхав в сторону м.Сарн, м.Кузнецовська. По дорозі ОСОБА_4 постійно дзвонив до продавця бурштину, уточнював час та місце. З розмови ОСОБА_4 ОСОБА_2 зрозумів, що він і раніше купляв каміння у цього продавця. Через якісь неузгодження вони приїхали в Кузнецовськ і цілу ніч чекали, ходили в бар, на дискотеку. Наступного дня вони поїхали в смт.Володимирець, де їх чекав продавець бурштину на своїй машині. Ігор пересів у машину до покупця, і всі поїхали в якесь село, як зрозумів ОСОБА_2, до продавця додому. В селі, у подвір’ї будинку ОСОБА_4 та продавець – потерпілий по справі ОСОБА_1, вийшли і пішли в будинок, інші особи – ОСОБА_2, водій та Денис чекали в машині. Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вийшли, і продавець поклав до багажника автомобіля «Фольксваген-Пассат» мішок з камінням. Після цього продавець знову пішов додому, і виніс ще один пакет з камінням, який дав ОСОБА_2 в руки, і той поклав його до автомобіля, на підлогу біля переднього сидіння. Ігор сказав, що бурштин низької якості і треба збивати ціну. ОСОБА_1 сів в машину, щоби розрахуватись за покупку бурштину, в машину потерпілий сідав добровільно. Коли потерпілий сів в автомобіль, ОСОБА_2 сказав водію їхати. Коли машина поїхала, ОСОБА_2 дістав власне посвідчення водія, показав його потерпілому та сказав, що він з міліції і що, ОСОБА_1 арештовано за незаконний продаж бурштину. Ні ОСОБА_2, ні інші присутні в машині не одягали ОСОБА_1 наручники, ніхто йому пістолетом не погрожував. ОСОБА_1 почав проситись, казав, що всі займаються бурштином, просив його відпустити, обіцяв 20000 доларів за це. Також сказав забирати бурштин, щоби його тільки відпустили. Вони ще трохи проїхали, зупинились і ОСОБА_1 вийшов з машини, а вони поїхали до Рівного. Будь-якого насильства, погроз до потерпілого ніхто не застосовував, ОСОБА_2 не мав при собі наручників, пістолета. Він тільки хотів налякати потерпілого відповідальністю за незаконний збут бурштину, щоби не платити гроші, оскільки каміння було поганої якості. В Рівному ОСОБА_2 забрав бурштин з машини, однак не зміг його реалізувати, оскільки бурштин був низької якості, дрібний. Розуміє, що забрав майно потерпілого безоплатно, шахрайським способом, і в цьому розкаюється.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина повністю доведена сукупністю доказів, що досліджені судом.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що він проживає з сім’єю в с.Осова Дубровицького району, на території Володимирецького району проживають його родичі, в т.ч. в с.Кідри є будинок його діда. На горищі цього будинку приблизно в 2013 році ОСОБА_1 знайшов мішок з камінням бурштину, який вирішив продати. Через своїх знайомих він отримав телефон чоловіка з Рівного, якого звати ОСОБА_4, який скуповує бурштин, і телефоном домовився з ним про зустріч 15 травня 2014 року. Мішок з бурштином ОСОБА_1 перевіз до с.Дубівка Володимирецького району, в будинок свого дядька ОСОБА_6 15 травня 2014 року близько 17 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 на автомобілі останнього поїхали в смт.Володимирець, де їх біля автовокзалу чекав автомобіль «Фольксваген-Пассат», на якому приїхав ОСОБА_4. Вони познайомились, і ОСОБА_4 пересів в автомобіль до ОСОБА_1, та повідомив, що за ним в машині їдуть друзі, щоби забрати його з бурштином. В с.Дубівка ОСОБА_1 з ОСОБА_4 зайшли у будинок ОСОБА_6, де ОСОБА_1 В висипав бурштин з мішка на підлогу, і ОСОБА_4 почав його рахувати, тобто ділити по фракціях і важити. Каміння було фракцій від 5 до 300, вагу ОСОБА_4 писав на листочку, в подальшому цей листок залишився в будинку ОСОБА_6, ОСОБА_1 його забрав та передав працівникам міліції. Переваживши каміння, ОСОБА_4 сказав, що за все каміння він готовий заплатити 160 тис. доларів США, на що потерпілий погодився. Тоді каміння бурштину потерпілий зібрав у мішок з-під цукру, а біля трьох кілограмів каміння поклав в окремий пакет. На прохання ОСОБА_4, потерпілий допоміг йому покласти великий мішок з камінням до багажника автомобіля «Фольксваген-Пассат», а маленький пакет з бурштином ОСОБА_1 віддав чоловіку, який вийшов з автомобіля. Після цього всі сіли в автомобіль, щоби розрахуватись. При цьому на задньому сидінні за водієм сидів незнайомий ОСОБА_1 чоловік, сам ОСОБА_1 сидів посередині, а ОСОБА_4 – справа від ОСОБА_1 Попереду сиділи водій – його потерпілий не знає, а біля нього – на той час незнайомий ОСОБА_1 чоловік, якого він в подальшому впізнав, це обвинувачений ОСОБА_2 Коли автомобіль поїхав, ОСОБА_2 сказав, «СБУ, знаєш таку службу» і швидко показав ОСОБА_1 якесь посвідчення, яке відразу сховав. Тоді чоловік, що сидів зліва, схопив потерпілого за шию і утримував, а ОСОБА_2 дістав наручники та наручниками причепив руку потерпілого до підголовника переднього сидіння. Після цього ОСОБА_2 направив в лице потерпілого пістолет, погрожував пістолетом, і казав, що добувати бурштин незаконно. Ці погрози потерпілий сприймав як реальну загрозу для свого життя, бо на нього був направлений пістолет. При цьому ОСОБА_2 дзвонив до когось по телефону, запитував, що робити далі. Під час цих подій до ОСОБА_1 дзвонила дружина, і ОСОБА_2 першого разу сказав йому відповісти, і сказати, що все в порядку, а на другий раз наказ ОСОБА_4 забрати телефон. Все це відбувалося по дорозі від с.Дубівка до м.Кузнецовськ. Коли машина проїхала перехрестя доріг на с.Любахи та Олізарка, через 1-2 км машина зупинилась, його виштовхнули з машини, і сказали, що йому не буде ні грошей, ні бурштину, та попередили, щоби він не звертався до міліції, бо буде ще гірше. Коли потерпілого викинули з машини, він з іншого телефону, який злочинці не знайшли, передзвонив до дружини та попросив його забрати. Приїхавши додому, він розповів про те, що сталось, дружині та ОСОБА_6, і через декілька днів повідомив про цю подію в міліцію. Не повідомляв про злочин відразу, бо боявся висловлених погроз. Злочином йому заподіяно значну матеріальну шкоду, тому він наполягає на найсуворішому покаранні для ОСОБА_2

Ці показання потерпілого є послідовними, логічними, вони підтверджуються іншими доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснила, що потерпілий по справі ОСОБА_1 є її чоловіком, вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5. 15 травня 2014 року біля 17 год. вона разом з чоловіком поїхали власною машиною з с.Осова до с.Дубівка Володимирецького району до дядька чоловіка ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_6 повідомив, що він має мішок бурштину, який хоче продати і має приїхати покупець. Звідки взявся цей бурштин, і хто його має купляти, чоловік не повідомляв. Приїхавши в с.Дубівка, чоловік разом з ОСОБА_6 на машині останнього поїхали до смт.Володимирець зустрічати покупця, а ОСОБА_7 залишилась дома. Через деякий час чоловік повернувся з якимись хлопцями, їх було троє чи четверо, точно свідку невідомо. Після того, як чоловік приїхав з покупцями, ОСОБА_7 перебувала у будинку, дивилась телевізор. Приблизно через годину свідок подзвонила чоловіку на мобільний, але він не відповідав. Також не відповідав і на інші її дзвінки. Близько 20 години ОСОБА_6 подзвонив з іншого номера, попросив передати дядькові ОСОБА_6, щоби той забрав його за с.Довговоля в сторону Кузнецовська. ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 прохання чоловіка, через деякий час дядько привіз ОСОБА_6, і вони поїхали додому. ОСОБА_8 розповів, що він сів в машину до покупця, однак йому не заплатили грошей, а скували наручниками, погрожували пістолетом, а потім викинули з машини, забравши весь бурштин.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що 15 травня 2014 року близько 17 год. до нього приїхав його племінник ОСОБА_1 з дружиною, при цьому ОСОБА_1 попросив його з’їздити до смт.Володимирець, зустріти людей, яким ОСОБА_1 хотів продати бурштин. На автомобілі ОСОБА_6 вони з ОСОБА_6 поїхали до автовокзалу в смт.Володимирець, де ОСОБА_1 зустрівся з чоловіком на ім’я ОСОБА_4. Цей чоловік приїхав разом з іншими на автомобілі «Фольксваген-Пассат», скільки точно чоловік було в цій машині, свідку невідомо. Ігор разом з ОСОБА_1 поїхали в с.Дубівка, до будинку ОСОБА_6, зайшли в будинок, ОСОБА_6 висипав бурштин з мішка на підлогу, і вони почали його рахувати, оглядати, важити. Свідок при цьому присутнім не був. Через деякий час хлопці закінчили рахувати і важити каміння, і ОСОБА_6 допоміг винести мішок на двір. В цей час під’їхав автомобіль «Фольксваген-Пасат», і мішок з камінням погрузили в багажник. Ігор та ОСОБА_9 сіли в машину, щоби розрахуватись, і машина поїхала з подвір’я. Через деякий час дружина ОСОБА_9 вийшла з будинку та попросила ОСОБА_6 забрати ОСОБА_6 за с.Довговоля, що він і зробив. ОСОБА_8 до с.Дубівка Вадим розповів, що хлопці, які приїхали купляти бурштин, насправді ніяких грошей не дали, а прикували його в машині наручниками, забрали мобільний телефон, погрожували пістолетом, а потім викинули з машини і поїхали, забравши все каміння.

Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив суду, що в травні 2014 року його знайомий ОСОБА_4 на прізвисько «Волиняка» попросив повозити його на машині, пообіцявши заплатити за роботу, на що ОСОБА_5 погодився. На прохання ОСОБА_4 14 травня 2014 року ОСОБА_5 автомобілем НОМЕР_2, який перебував у його користуванні, приїхав з м.Луцька до м.Рівне, де в домовленому місці до нього в автомобіль сів ОСОБА_4 «Волиняка», а також двоє незнайомих йому на той час хлопців, один з них – це обвинувачений ОСОБА_2 Вони поїхали в сторону м.Сарни, потім до Кузнецовська, де перебували до 15 травня 2014 року. Причина поїздки свідку невідома, в машині хлопці говорили щось про бурштин, але він був зосереджений на дорозі. 15 травня 2014 року в другій половині дня поїхали до якогось села, назви села ОСОБА_5 не знає, оскільки не орієнтується у Володимирецькому районі. В селі вони чекали в машині, тобто ОСОБА_4 ще з якимось чоловіком, можливо що це був і потерпілий, пішли в хату, а інші, в т.ч. і свідок чекали в машині. Через деякий час ОСОБА_4 вийшов з будинку з іншим чоловіком, вони поклали в багажник мішок, що там було в мішку, свідку невідомо, багажник ОСОБА_5 відкрив з машини. Після цього ОСОБА_4 та потерпілий сіли в машину, і вони поїхали. ОСОБА_2 сидів попереду біля водія, ОСОБА_4 та потерпілий сиділи позаду, там же сидів ще один незнайомий свідку хлопець, між ними усіма відбувалась якась розмова, сварка.

Під час проведення впізнання особи за фотокартками потерпілий ОСОБА_1 упізнав ОСОБА_2 як особу, яка 15 травня 2014 року вчинила на нього розбійний напад з метою заволодіння майном (т.1, а.с.202-204), впізнання проводилось за ознаками зовнішності ОСОБА_2, на які потерпілий вказав до початку впізнання.

Також потерпілий впізнав інших осіб – співучасника нападу, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження (т.1 а.с.198-199), ОСОБА_4, який приїхав купляти каміння бурштину (т.1 а.с.200-201) та водія автомобіля «Фольксваген-Пассат» (т.1 а.с.205).

Потерпілий в ході впізнання предметів впізнав автомобіль «Фольксваген-Пассат», в якому 15 травня 2014 року на нього було вчинено розбійний напад (т.1, а.с.132-137), цей автомобіль НОМЕР_3 перебуває у користуванні ОСОБА_5

Потерпілий також впізнав пістолет «МAKAROV» під час проведення впізнання предмету (т.1 а.с.207-211), як пістолет, яким ОСОБА_2 погрожував йому в ході вчинення розбою 15 травня 2014 року на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ. Цей пістолет було вилучено 17 липня 2014 року при проведенні огляду місця події – квартири 67 в будинку №4 провул.Робітничий в м.Рівне, в якій ОСОБА_2 фактично проживав до взяття під варту (т.1 а.с.154-155).

Клопотання захисника про визнання фактичних даних, отриманих в ході вказаної слідчої дії – огляду місця події 17.07.2014 року, речового доказу – пістолета, а також інших, пов’язаних із оглядом фактичних даних, недопустимими доказами, не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається зі ст.86 ч.1 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17.07.2014 року оперуповноваженими УБОЗ УМВС України у Рівненській області для перевірки інформації про зберігання громадянином вогнепальної зброї проведено огляд житла за місцем фактичного проживання гр..ОСОБА_2, і в ході цього огляду виявлено та вилучено пістолет «МAKAROV». Огляд житла проведено за згодою та з дозволу володільця житла ОСОБА_2, що підтверджується його власноручною заявою (т.1 а.с.156), в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що він дійсно давав таку згоду працівникам міліції.

Після виявлення пістолета, інформацію про це 17.07.2014 року було зареєстровано в ЄРДР під №12014180000000302 за ознаками ст..263 ч.1 КК України (т.1 а.с.157), розпочато досудове розслідування за даним фактом (т.1 а.с.158-160), і після отримання результатів судово-балістичної експертизи провадження закрито (т.1 а.с.177). При цьому суд приймає до уваги, що огляд може бути проведений до внесення відомостей про злочин до ЄРДР, як це передбачено ч.3 ст.214 КПК України, тобто до початку досудового розслідування, що не виключає проведення огляду працівниками міліції.

Таким чином, огляд житла, виявлення та вилучення в його ході пістолета проведено у відповідності до вимог ст.ст.233, 237 КПК України, і докази, здобуті в ході цієї слідчої дії, в т.ч. фактичні дані та речовий доказ – пістолет, є допустимими доказами.

З висновку судово-балістичної експертизи №2-227 від 19.07.2014 року (т.1 а.с.168-173) вбачається, що пістолет, вилучений під час огляду за місцем проживання ОСОБА_2 не являється вогнепальною зброєю, придатний для стрільби, є газобалонним пневматичним багатозарядним пістолетом, який призначено для стрільби сферичними снарядами калібром 4,5 мм.

Інформацією, що надана операторами телекомунікаційних мереж на підставі ухвали слідчого судді від 20.06.2014 року, підтверджено перебування обвинуваченого ОСОБА_2 15 травня 2014 року на місці вчинення злочину, а також маршрути його руху до місця злочину та повернення в м.Рівне (т.1 а.с.232-285).

Вказані докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повністю доводять вину обвинуваченого у вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, які оголошені прокурором в судовому засіданні, то вказаний доказ, на думку суду, є недопустимим у даному кримінальному провадженні, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого ст.256, 257 КПК України, а саме за відсутності ухвали слідчого судді. З огляду на це, виходячи з положень ст.86 ч.2 КПК України, ці докази не можуть бути використані судом при постановленні вироку.

При цьому суд також не приймає до уваги показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_4 щодо вчинення ОСОБА_10 шахрайства. Так, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що його деколи називають на прізвисько «Волиняка. ОСОБА_2 він знає, це його товариш. В середині травня 2014 року він вирішив купити каміння бурштину у потерпілого, який з ним зв’язався телефоном. На прохання ОСОБА_2 він взяв його з собою, щоби поторгуватись та збити ціну на бурштин. 14 травня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ще один їх товариш Денис на машині ОСОБА_5 приїхали до м.Кузнецовськ, де відпочивали, а наступного дня, зідзвонившись з потерпілим приїхали до смт.Володимирець, де ОСОБА_1 їх зустрів. ОСОБА_4 пересів до автомобіля потерпілого та разом з ним поїхав в село, дивитись бурштин. В будинку потерпілого він порахував бурштин, і записав свої підрахунки на аркуші паперу. Свідку точно не було відомо, чи є це каміння бурштином, і якої воно якості, але він погодив з потерпілим ціну та розрахувався в будинку. Після цього потерпілий самостійно поклав мішок з бурштином в багажник автомобіля «Фольксваген-Пассат», сів разом з усіма в цей же автомобіль, і по дорозі почав скаржитись, що бурштин не дуже якісний, і його мало. Під час розмови ніхто з присутніх не погрожував ОСОБА_1, не утримував його, не застосовував наручники, не демонстрував пістолета. Через деякий час ОСОБА_1 висадили з машини і поїхали в м.Рівне.

Показання свідка ОСОБА_4 є непослідовними, плутаними, нелогічними, зокрема, свідок не зміг назвати точної ціни, яку він ніби-то сплатив потерпілому, не пояснив причину, по якій потерпілий після проведення з ним розрахунку сів в автомобіль «Фольксваген-Пассат», не вказав, чому придбаний ОСОБА_4 бурштин залишився у ОСОБА_2, чого обвинувачений не заперечував. Крім того, показання ОСОБА_4 спростовані сукупністю інших доказів по справі. Враховуючи дружні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що вони підтвердили і в судовому засіданні, суд розцінює показання ОСОБА_4 як такі, що спрямовані на звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 15 травня 2014 року, перебуваючи в салоні автомобіля «Фольксваген-Пассат» разом з потерпілим, вчинив відкритий напад, тобто раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном та його утримання. Такими діями з боку ОСОБА_2 та його співучасника стали: насильницьке утримування потерпілого, позбавлення його волі, сковування ОСОБА_1 наручниками, відібрання у нього мобільного телефону як засобу комунікації, виштовхуванні потерпілого з автомобіля.

Як вбачається з п.п.6, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки). При розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно.

У даному випадку погроза застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, проявилась як в словесних погрозах на адресу ОСОБА_1, так і в направленні на нього пістолета. При цьому, враховуючи, обстановку та обставини вчинення нападу, його раптовість, чисельну перевагу нападників, перебування потерпілого у автомобілі, що рухався у невідомому для нього напрямку, погрози ОСОБА_1 сприймав як реальні, що він і підтвердив у свої показаннях.

Також встановлено, що ОСОБА_2 до початку виконання об’єктивної сторони злочину, досягнув домовленості про спільне вчинення умисного злочину з двома іншими особами, матеріали відносно яких виділено у окреме провадження, спільно з одним із них безпосередньо вчинив напад на потерпілого та заволодів його майном.

Таким чином, 15 травня 2014 року біля 18 години, на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ, поблизу с.Любахи Володимирецького району, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном здійснив напад на ОСОБА_1, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України.

В той же час, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.4 ст.187 КК України, запропонована державним обвинуваченням, не доведена в судовому засіданні.

Зокрема, у відповідності до ч.4 ст.187 КК України, ця частина ст..187 передбачає відповідальність за розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах. Згідно примітки до ст.185 КК України, у статтях 185 - 191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

В той же час, сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів того, що намір ОСОБА_2 та інших осіб, спільно з якими він вчинив злочин, був спрямований на заволодіння майном потерпілого у великих чи особливо великих розмірах. Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що бурштину у нього було біля 40 кг, і за цей бурштин ОСОБА_4 «Волиняка» запропонував йому 160 тис. доларів США. Разом з тим, такі твердження потерпілого є оціночними, будь-яких точних даних про вагу каміння бурштину та його розмір він суду не надав. Також не може вважатись належним доказом для розрахунку вартості бурштину аркуш із рукописними записами щодо фракцій та ваги бурштину, зроблені свідком ОСОБА_4 (т.1 а.с.188), оскільки свідок, як і потерпілий, не є спеціалістами у галузі гемології чи оцінки дорогоцінного каміння та не володіють навиками у оцінці бурштину.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження викрадений бурштин не було вилучено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка є фахівцем в галузі гемології та має відповідний сертифікат для експертизи та оцінки дорогоцінного каміння, показала, що нею проведені приблизні розрахунки планової вартості бурштину згідно ваги та фракцій, які описані на рукописному аркуші, який ймовірно містить відомості саме про бурштин. Така вартість становить 539875,7 грн, однак самого бурштину для дослідження свідку не було передано.

Разом з тим, ці показання свідка ґрунтуються на припущеннях, є ймовірнісними, і не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях, як це вбачається зі ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, що у відповідності до ч.2 ст.242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, експертиза щодо визначення розміру шкоди у даному кримінальному провадженні не проводилась, інших належних доказів заподіяння потерпілому шкоди у великому чи особливо великому розмірі обвинуваченням суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 мають бути перекваліфіковані з ч.4 на ч.2 ст.187 КК України.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 оголошено про підозру за ч.2 ст.146 КК України, у вчиненні незаконного позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, із застосуванням зброї.

Така кваліфікація дій обвинуваченого є надмірною з таких підстав.

Як вже зазначалось, при вчиненні 15 травня 2014 року біля 18 год. на автодорозі Володимирець-Кузнецовськ поблизу с.Любахи розбійного нападу ОСОБА_2 застосував до потерпілого, який знаходився в автомобілі «Фольксваген-Пассат» на задньому сидінні, наручники, та прикував його руку до підголовника переднього сидіння автомобіля, чим насильно обмежив свободу ОСОБА_1 та утримував його в автомобілі.

Разом з тим, такі дії повністю охоплюються об’єктивною стороною розбою, і не потребують додаткової кваліфікації за ст.146 КК України.

Так, в п.11 Постанови № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», Пленум Верховного Суду України вказував, що умисне заподіяння у процесі розбою чи вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, незаконне позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, завдання побоїв, що мало характер мордування, охоплюються статтею 187 або 189 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти здоров'я, не потребують.

З урахуванням викладеного, всі дії, вчинені ОСОБА_10 15 травня 2014 року під час розбою, повністю кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, і за ст.146 ч.2 КК України ОСОБА_2 підлягає виправданню.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшуть та обтяжують покарання.

Так, підсудний ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, і його судимість не знята та не погашена (т.2 а.с.183-184), позитивно характеризується за місцем проживання (т.2. а.с.193), не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину (т.2 а.с.194,195).

Зокрема, ОСОБА_2 був засуджений вироком апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 29.09.2009 року за ст..115 ч.2 п.12) КК України до 12 років позбавлення волі, 14.12.2012 року умовно-достроково звільнений на підставі ухвали Маневицького районного суду Волинської області на невідбутий строк покарання 1 рік 09 місяців 20 днів, (т.1 а.с. 187-189).

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив новий злочин до закінчення строку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З огляду на це, суд вважає рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, крім того, при призначенні покарання ОСОБА_2 підлягають застосуванню положення ст.ст.71, 72 та 81 КК України.

Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368, 373-374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 Михайловача визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.

На підставі ст.71, ч.4 ст.81 КК України частково приєднати до вказаного покарання невідбуту частину покарання за вироком Апеляційного суду Рівненської області від 10.03.2005 року строком 6 (шість) місяців та остаточне покарання призначити строком 9 (дев’ять) років з конфіскацією ? частини всього належного йому майна.

ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.146 КК України виправдати.

Строк покарання обчислювати з 25 вересня 2015 року. Зарахувати до строку покарання час перебування ОСОБА_2 під вартою з 17 грудня 2014 року.

Дію запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити без змін – тримання під вартою та продовжити його дію до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати по справі, а саме витрати на залучення експертів в загальній сумі 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 52, коп., в т.ч. вартість проведення балістичної експертизи – 393 (триста дев’яносто три) грн..12 коп. та вартість проведення фоноскопічної експертизи 3050 (три тисячі п’ятдесят) грн.. 40 коп.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до ст..100 КПК України, в т.ч. два мобільні телефони марки «Нокіа» (т.2 а.с.69-71) та пістолет «МAKAROV» (т.1 а.с.174-175) – конфіскувати в дохід держави, посвідчення на ім’я Дерев»янчука Г. (т.1 а.с.217) – знищити, автомобіль НОМЕР_1 (т.1 а.с.138) – повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.  

________________ ___________________ _____________________

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14