УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
„18 "січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Головчук С.В.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
при секретарі судового
засідання Калинець Т.Л.
з участю: сторін
розглянувши у відкритому (закритому) судовому засіданні в залі суду в м.
Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира
від 26 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного
волокна» /далі ВАТ/ про примусове виконання обов'язку в натурі
встановив:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив
зобов'язати відповідача виписати йому ордер на квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1. При цьому зазначав, що 12.11.2002 року між ним
та відповідачем був укладений договір про надання юридичних послуг. Згідно
цього договору він зобов'язувався стягнути борги за комунальні послуги і
виселити незаконно поселених мешканців будинку АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язувався видати йому ордер на квартиру. Свої
зобов'язання він виконав, про що був складений акт 10.03.2003 року. Цим же
актом йому було надано право на вселення в квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1. Оскільки відповідач відмовився видати йому
ордер на квартиру, просив позов задовольнити.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 жовтня
2006 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування
рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Так,
зазначає апелянт, суд проігнорував той факт, що він виконав умови договору
про надання юридичних послуг, а відповідач не виконав цей договір. Тому до
Справа №22ц/121 Головуючий у суді 1-ї інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 27 Суддя-доповідач Павицька Т.М.
спірних правовідносин повинна бути застосована ч.4 ст.538 ЦК України, а не
норми ЖК України. Крім того вказує, що суд залишив без уваги його заяву
про фіксування судового засідання технічними засобами.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України,
апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що 12.11.2002 року між позивачем та ВАТ
«Житомирський завод хімічного волокна» був укладений договір про надання
юридичних послуг. Згідно п.2.4 вказаного договору ВАТ «Житомирський завод
хімічного волокна» зобов'язувався видати ОСОБА_1 ордер на квартиру
в рахунок оплати праці за надані послуги.
10 березня 2003 року сторонами був складений акт про виконання
ОСОБА_1 умов договору від 12.11.2002 року. За цим актом
ОСОБА_1 надавалося право на вселення в квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.53 ЖК України жилі приміщення в будинках
громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням
органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним
повідомленням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної
в місті, селищної, сільської ради про надання жилих приміщень для заселення.
Судом встановлено, що позивач не перебував у трудових відносинах з
відповідачем і ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» спільно з
профспілковим комітетом товариства не приймали рішення про надання
ОСОБА_1 квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1.
Зазначені обставини підтверджуються рішення Богунського районного
суду м. Житомира від 08.02.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1
до ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна, ОСОБА_2, Бюро
технічної інвентаризації про визнання договору оренди житла недійсним,
визнання права на житло та визнання технічного паспорта на квартиру
недійсним.
Враховуючи наведене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що
договір про надання юридичних послуг від 12.11.2002 року та акт виконаних
робіт від 10.03.2003 року не можуть бути підставою для видачі ОСОБА_1 ордеру на квартиру, тому на законних підставах відмовив йому у
задоволенні позову.
Положення ч.4 ст.538 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1
спірні відносини не регулюють.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судове засідання не фіксувалося
технічними засобами не може бути підставою для скасування правильного
рішення суду.
Ухвалене судом рішення є законним, обгрунтованим, підстав для його
скасування або зміни не встановлено.
Керуючись ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України,
апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 жовтня
2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути
оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців
після набрання законної сили.