Справа № 22а/23 Головуючий у 1 інстанції Чернявський М.В.
Категорія 69 Доповідач: Рафальська І.М.
УХВАЛА
Іменем України
17 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М.,
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Сухоребрій Т.А.,
з участю ОСОБА_1 та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом
ОСОБА_1 до військової частини А-2038 про визнання права на
отримання надбавки у повному обсязі за безперервну військову службу за апеляційною
скаргою позивача на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 15
вересня 2006 року,
встановив:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом,
у якому вказував, що проходить службу у в/ч А-2038 у смт.Озерне Житомирського
району Житомирської області..
Зазначав, що військова частина заборгувала йому виплату надбавки за безперервну
військову службу за період з травня 2003р. по лютий 2005р. Відповідно до Указу
Президента України № 389 від 5.05.2003 року, йому за вказаний період повинна бути
нарахована надбавка за безперервну військову службу в розмірі 30% грошового
забезпечення, проте, ця надбавка виплачувалась не в повному обсязі.
Оскільки відповідач відмовляє у виплаті надбавки у повному обсязі, просив визнати
право на отримання надбавки у повному обсязі та визнати суму заборгованості у розмірі
3664 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх
виплати в сумі 959грн.92 коп.
Постановою Житомирського райсуду Житомирської області від 15 вересня 2006
року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення міськрайсуду скасувати і ухвалити
нове рішення про задоволення його вимог; посилається на те, що райсудом порушені
норми матеріального та процесуального права; зазначає, що висновки суду не
відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної
скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у військовій
частині А - 2038, має право на надбавку за безперервну військову службу. Відповідно до
довідки в/ч-2038 /а.с.8/, ОСОБА_1 виплачувалась надбавка в розмірі: травень-
жовтень 2003р. - 5%, листопад-грудень 2003р. - 30%, січень-серпень 2004р. - 5%,
вересень-грудень 2004р. - 30%, січень-лютий 2005р. - 5%. березень-грудень 2005р. -
30%.
Виплата надбавки, про стягнення якої просить позивач, передбачена Указом
Президента України від 5.05.2003р. № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних
Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної
прикордонної служби та Управління державної охорони України за безперервну
службу".
Позивач, як і інші військовослужбовці зі стажем понад 10 років, у спірний період
часу мав право на надбавку у розмірі до 30% щомісячного грошового забезпечення. При
цьому виплата надбавок військовослужбовцям відповідно до Указу мала здійснюватись за
рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання Збройних Сил
України, а право визначати конкретні розміри надбавок військовослужбовцям було
надане Міністру оборони України.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної
надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої
наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149, виплата цієї надбавки
здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах
військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. При цьому
конкретні розміри надбавок визначались Міністром оборони на той чи інший період часу і
доводились до відому підлеглих йому командирів військових частин телеграмами
/а.с. 36-41/, з врахуванням яких відповідно до п. 5.1 Інструкції видавались накази, як
підстава виплати надбавки. Наведене стверджується листом Міністерства оборони
України від 17.06.05р. № 248/9/30.
Надбавку за спірний період часу у визначених Міністром оборони розмірах позивач
отримав /а.с. 8/.
Вимога позивача про визнання права на отримання надбавки за весь період часу
у максимальному розмірі, за наведених вище обставин є безпідставною, тому суд
обгрунтовано відмовив йому у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Житомирського райсуду Житомирської області від 15 вересня 2006 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути
оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного
місяця.