КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.05.09 р. № 10/5277
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Стахурського М. Ф. (доповідач у справі),
суддів Мазур Л. М.,
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання Лебедєвій С. В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мацкевич О. Г. (дов. № б/н від 01.02.2009 р.);
від відповідача: не з’явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Черкаський агротепличний комбінат” на рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 р.
у справі № 10/5277 (суддя Шумко В. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рітейл К”, м. Черкаси
до Закритого акціонерного товариства „Черкаський агротепличний комбінат”, с. Геронимівка, Черкаський район, Черкаська область
про стягнення 57 995, 91 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рітейл К” звернулось до господарського суду Черкаської області із позовом до Закритого акціонерного товариства „Черкаський агротепличний комбінат” про стягнення оплати за поставлені нафтопродукти у розмірі 45 817, 25 грн., 5 620, 95 грн. пені, 6 557, 71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку за договором поставки нафтопродуктів щодо оплати за проданий товар.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, з огляду на те, що позивач не довів факт передачі товару відповідачу, так як відсутній підпис відповідача на видатковій накладній, і що у видатковій накладній відсутня вказівка на договір поставки.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 року у справі № 10/5277 позов ТОВ „Торговий дім „Рітейл К” задоволено повністю та присуджено до стягнення з ЗАТ „Черкаський агротепличний комбінат” заборгованості за поставку нафтопродуктів у розмірі 45 817, 25 грн., 5 620, 95 грн. пені, 6 557, 71 грн. відсотків за користування коштами, 579, 96 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому суд першої інстанції керувався ст. ст. 525, 526, 536 ЦК України та виходив з того, що позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти, за які останній не розрахувався. У зв’язку із простроченням відповідачем виконання обов’язку щодо оплати товару позивач мав право на стягнення із відповідача пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, що були передбачені договором.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач через місцевий господарський суд 05.02.2009 року подав апеляційну скаргу (вх. № 1937), в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 року і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що у видатковій накладній відсутній підпис відповідача; в довіреності, виданої відповідачем, відсутні будь-які вказівки на видаткову накладну, та кількість нафтопродуктів, зазначена в довіреності не співпадає із кількістю нафтопродуктів за видатковою накладною; у видатковій накладній відсутня вказівка на договір поставки; в листі відповідача не зазначено підстав заборгованості. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт поставки йому нафтопродуктів.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року (головуючий суддя –Стахурський М. Ф. (доповідач у справі), судді –Мазур Л. М., Чорногуз М. Г.) прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження на 10.03.2009 року.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що факт поставки відповідачу нафтопродуктів підтверджується договором поставки нафтопродуктів, видатковою накладною, довіреністю, листом відповідача № 921 від 27.11.2008 р., товаро-транспортними накладними.
10.03.2009 року за наслідками судового засідання, у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, судовою колегією винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.04.2009 року.
14.04.2009 року за наслідками судового засідання, у зв’язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, судовою колегією винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2009 року.
В судове засідання 12.05.2009 року представник відповідача не з’явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив. Представник позивача на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 14.04.2009 р. надав пояснення б/н від 07.05.2009 р. із додатковими доказами, проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив суд залишити її без задоволення.
За результатами розгляду апеляційної скарги та за згодою представника позивача судом було оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі 12 ГПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 0101-25/08Чк (надалі –договір), згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання передати відповідачу у власність нафтопродукти, а саме бензин орієнтовною кількістю 75 тонн та дизельне пальне орієнтовною кількістю 75 тонн, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити їх вартість. (а. с. 10-13).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару згідно товаро-транспортної накладної за підписом покупця з подальшим підписанням видаткової накладної.
Згідно п. 3.2. договору покупець оплачує товар 100 % передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом його дії.
Відповідно до п. 3.3. договору постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов’язаний оплатити товар у термін, що не перевищує двох банківських днів від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця.
Строк дії договору, визначений п. 7.1. договору, становив з моменту підписання договору та діє протягом одного року, а в частині розрахунку за товар до повного його виконання.
Відносини купівлі-продажу товарів регулюються ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами та договором, у разі його підписання.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Місцевий господарський суд встановив, що позивачем було передано відповідачу паливно-мастильні матеріали на суму 52 817, 25 грн., підтверджуючи це листом-відповіддю відповідача № 921 від 27.11.2008 р. на лист-вимогу ТОВ „Калина-Черкаси” № 23 від 22.10.2008 р. Однак, колегія суддів вважає, що такі докази є похідними та не підтверджують факт передачі позивачем товару відповідачу за договором поставки № 0101-25/08Чк від 01.01.2008 р., що заперечувався відповідачем у суді першої інстанції та заперечується у суді апеляційної інстанції. Товаро-транспортні накладні № 1209 від 12.05.2008 р. та № 1212 від 12.05.2008 р. не підтверджують факт передачі нафтопродуктів за договором поставки № 0101-25/08Чк від 01.01.2008 р. від позивача до відповідача, так як в них в якості вантажовідправника зазначена інша юридична особа, а саме ЗАТ „Калина ЛТД”.
Апеляційним господарським судом встановлено, що між позивачем та Закритим акціонерним товариством „Калина-ЛТД” був укладений договір зберігання № 10/01/08-ЗКЧ від 10.01.2008 р., згідно з умовами якого ЗАТ „Калина-ЛТД” зобов’язується за винагороду прийняти від позивача нафтопродукти на зберігання, зберігати майно та відпускати майно споживачам позивача.
Із пояснень сторін вбачається, що інших відносин по постачанню нафтопродуктів, ніж ті, що врегульовані договором поставки № 0101-25/08Чк від 01.01.2008 р., між ними не існувало.
Позивач на виконання умов договору передав відповідачу у власність нафтопродукти на загальну суму 52 817, 25 грн., що підтверджується договором поставки № 0101-25/08Чк від 01.01.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, договором зберігання № 10/01/08-ЗКЧ від 10.01.2008 р., укладений між позивачем та ЗАТ„Калина-ЛТД”, заявкою (вимогою) від 12.05.2008 р. позивача, товаро-транспортними накладними № 1209 від 12.05.2008 р. та № 1212 від 12.05.2008 р., довіреністю серії ЯОД № 926209 від 22.05.2008 р., видана відповідачем на свого представника гр. Вознюка П. Г., листом позивача б/н від 16.04.2009 р., листом № 655 від 23.04.2009 р. ЗАТ „Калина-ЛТД”.
Відповідач у встановлений договором строк свій обов’язок щодо оплати товару не виконав, із позивачем вчасно і повному обсязі не розрахувався, оплативши нафтопродукти лише частково на суму 7 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів оплати товару позивачу.
Колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 45 817, 25 грн.
При вирішенні спору суд першої інстанції не повно з’ясував всі обставини справи, а саме не встановив та не підтвердив належними доказами факт передачі нафтопродуктів позивачем відповідачу за договором поставки № 0101-25/08Чк від 01.01.2008 р., однак таке процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.
Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути із відповідача 5 620, 95 грн. пені, 6 557, 71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у відповідності до виконаних ним розрахунків за несвоєчасну оплату товару.
Згідно п. 4.3. договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеного у п. 3.3. даного договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов’язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення виконання грошового зобов’язання. Штрафні санкції нараховуються за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.11. договору сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3.) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець в такому випадку зобов’язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 27 % річних.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку про обґрунтованість його вимог щодо стягнення із відповідача пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав і обов’язків сторін й прийняв правильне судове рішення, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються повністю на Закрите акціонерне товариство „Черкаський агротепличний комбінат”.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Черкаський агротепличний комбінат” на рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 р. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 р. у справі № 10/5277 залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і її може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107 –111 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя (підпис) М. Ф. Стахурський
Судді: Л. М. Мазур
М. Г. Чорногуз
Повний текст постанови підписаний
15 травня 2009 р.
Дата відправки 25.05.09