КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.04.09 р.                                                                                          № 10/172          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Жук Г. А. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Мазур Л. М.

судді-доповідача Жук Г. А.

при секретарі судового засідання: Єрмак Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача:           Данник Г.К. –представник за дов. № 16-04/2009 від 11.04.2009 р.;

від відповідача:           не з’явились;

                              

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р.

у справі № 10/172 (суддя Ківшик О.В.)

за позовом          Державного підприємства «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук», с.Ягідне, Артемівського району, Донецької області;

до                    Товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD», м.Полтава;

про                     стягнення 120 394,14 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD про стягнення 120 394,14 грн., що становить 100 000,00 грн. основного боргу, 14 451,28 грн. пені, 1 806,41 грн. –відсотки за користування грошовими коштами, 4 136,46 грн. інфляційних втрат (а.с.2-3).

05.02.2009 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з додатковою позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 81 000,00 грн. основного боргу, 15 697,18 грн. пені,  1 962,15 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5 844,85 грн. –інфляційних втрат (а.с. 95-96).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р. у справі № 10/172-08 позов задоволено. З Товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»стягнуто на користь Державного підприємства «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»81 000,00 грн. основного боргу, 15 697,18 грн. пені, 5 844,85 грн. інфляційних втрат, 1 962,15 грн. проценти за користування чужими коштами (а.с.116-117).

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України та ст. 199, 232 ГК України, дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 81 000,00 грн. основного боргу, 15 697,18 грн. пені, 1 962,15 грн. –3 % річних, 5 844,85 грн. –інфляційних втрат підтвердженні матеріалами справи та відповідають нормам матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу (вх. № 2-04/2/181/564 від 04.03.2009р.) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до господарського суду Полтавської області для розгляду в іншому складі суду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вказане рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що позивач змінивши позовні вимоги не надав відповідачу розрахунок ціни позову, а також, що додаткова позовна заява підписана особою, посадове становище якої не визначено.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Агрикова О.В., Мазур Л.М.) від 10.03.2009 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Представник Державного підприємства «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»(позивач у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р. у справі № 10/172-08 вважає законним та обґрунтованим

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»(відповідач у справі) своїх представників в судове засідання не направив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

31.01.2008 року Державне підприємство «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»(продавець) та Товариство з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»(покупець) уклали контракт № 08-01/08 на реалізацію посадкового матеріалу. Відповідно до умов договору продавець зобов’язався надати у власність покупця садженці яблуні в кількості 14 800 штук, а покупець сплатити їх вартість в строк до 20.02.2008 року –20 % передплати та 80 % - по факту поставки, але не пізніше 05.05.2008 року (а.с.4-6)

Договором (п. 4.2) сторони передбачили строк поставки –не пізніше 25.04.2008 року, ціну та кількість товару (п.5.1)

Згідно видаткової накладної № П-04-000056 від 04.04.2008 року позивач передав відповідачу садженці яблуні ММ-106 2-лет в кількості 8 800 шт. по ціні 11,67 грн. на суму 102 666,67 грн. та садженці яблуні 54-118 2-лет в кількості 6 000 шт. по ціні 11,67 грн. на суму 70 000,00 грн. Всього 207 200,00 грн. включаючи ПДВ, що підтверджено представленими в матеріалах справи копіями вищезазначеної видаткової накладної (а.с.24) та довіреністю серії ЯОЖ № 402470, виданої відповідачем 03.04.2008 року на ім’я Прудченка Івана Івановича на право отримання від Державного підприємства «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»товароматеріальних цінностей. (а.с.25). Отримання покупцем товару за вищезазначеними накладною та довіреністю не заперечене відповідачем.

На виконання умов контракту позивачем 04.04.2008 року виставлено відповідачу рахунок-фактура № П-04-00060 на суму 207 200,00 грн. (а.с.29)

Позивач стверджує, що відповідачем товар було оплачено лише частково в сумі 126 200,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 283 від 03.03.2008 року на суму 14 300,00 грн., № 282 від 03.03.2008 року на суму 20 300,00 грн. (а.с.26), № 333 від 02.07.2008 року на суму 72 600,00 грн. (а.с.27).

09.07.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 109-07/2008 в якій просить сплатити 100 000,00 грн. заборгованості за контрактом № 08-01/08 від 31.01.2008 року, 200 764,00 грн. пені, 2 243,80 грн. інфляційних втрат та 863,00 грн. штрафу  (а.с.30).

Під час розгляду справи позивач заявою від 05.02.2009 року, в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог в зв’язку зі сплатою відповідачем частини вартості отриманого товару, що підтверджено представленою в матеріалах справи копією виписки по розрахунковому рахунку позивача № 35 від 28.11.2008 року на суму 19 000,00 грн. (а.с.111), просить суд  стягнути з відповідача 81 000,00 грн. основного боргу, 15 697,18 грн. пені,  1 962,15 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5 844,85 грн. –інфляційних втрат (а.с.95-96).

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків, який підписано директором та головним бухгалтером позивача  , підписи яких скріплено печаткою юридичної особи, з якого вбачається, що станом на 31.12.2008 року заборгованість Товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»(відповідача у справі) перед Державним підприємством «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук»(а.с.106). відповідачем акт не підписано, однак суми заборгованості не заперечив.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог статей 202, 208 ЦК України двостороннім правочином є погоджена дія двох осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем  та відповідачем у справі  виникли зобов’язання які  мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк ( строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Державне підприємство «Дослідне господарство Артемівської дослідної станції розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук», на виконання договору контракт № 08-01/08 на реалізацію посадкового матеріалу від 31.01.2008 року передав Товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»товар на загальну суму 207 200,00 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи копіями видаткової накладної №  П-04-000056 від 04.04.2008 року (а.с.24). Поставка товару на суму, що вказана в вищезазначених накладних не заперечується покупцем (відповідачем у справі).

Проте всупереч згаданих приписів закону відповідач не виконав своїх зобов’язань перед позивачем щодо проведення розрахунків за отриманий товар в строки передбачені умовами договорів поставки  і його заборгованість (на час звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи) становила  100 000,00 грн.

Під час розгляду спору у суді першої інстанції, відповідач частково сплатив суму основного боргу у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги  на суму сплаченого боргу - 19 000,00 (а.с. 95-96), однак крім несплаченої суми основного боргу в розмірі  81 000,00 грн., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань просить стягнути з покупця на його користь 15 697,18 грн. пені,  1 962,15 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5 844,85 грн. –інфляційних втрат.

В силу статей 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Умовами п. 7.6 контракту № 08-01/08 від 31.01.2008 року сторони передбачили, що в разі не виконання п. 5.3 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2 % від суми боргу за кожен день прострочення, крім того суму індексації боргу та суму за користування чужими коштами в розмірі 3% річних з моменту виникнення зобов’язань по сплаті боргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність та обґрунтованість нарахування пені в сумі 15 697,18 грн., яку нараховано позивачем у відповідності до умов договору, вимог ст. ст. 232, 250 ГК України, в розмірі, визначеному ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від прострочення суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5 844,85 грн.  та 3 % річних в сумі 1 962,15 грн.

Отже, місцевим господарським судом вірно визначено норми законодавства, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, з'ясовано зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договорами поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 104 ГПК України визначає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

 Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку,  рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р. у справі № 10/172 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою  відповідальністю «Аграрник LTD»на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р. у справі № 10/172 - залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.2009р. у справі № 10/172 - залишити без змін.

3.          Справу № 10/172 повернути до господарського суду Полтавської області.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Жук Г. А.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Мазур Л. М.

Дата відправки  22.05.09