Судове рішення Б-11/45-3/270-21/145 від 30.11.2009

Судове рішення #4914464

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 р. № Б-11/45-3/270-21/145

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Білошкап О. В., Хандурін М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Арбітражного керуючого ОСОБА_1.

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року

у справі№ Б-11/45-3/270-21/145

за заявоюДП "Підгайчиківський спиртзавод"

доІвано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

проБанкрутство

в судовому засіданні взяли участь представники :

від Управління з пит. Банкрутства Мартинюк Ю. І. посв. №053 від 26.05.2008 року

від боржникаСтефанюк Н. М. дов. від 27.02.2009 р. №01-1/89

Від скаржника ОСОБА_1. пасп. Серії НОМЕР_1.

Арб. керуючий:Лаб'як Л. Д. ліц. Серії НОМЕР_2

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2003 року порушено провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Арбітражного керуючого ОСОБА_1. призначено розпорядником майна боржника Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2003 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2008 року зупинено провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Скапровська І. М.) ухвалою від 26.01.2009 року поновив провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, усунув арбітражного керуючого ОСОБА_1. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лаб'як Л. Д.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року (головуючий: Михалюк О. В. судді: Новосад Д. Ф., Мельник Г. І) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2009 року залишено без змін.

Не погодившись з постановою апеляційного суду арбітражний керуючий ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року, мотивуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Статею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства, як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. кредиторів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

В апеляційній скарзі зазначено, що Лаб'як Л. Д. працює начальником юридичного відділу Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та представляє інтереси боржника в судах та інших установах та відповідно до посадової інструкції знаходиться в прямому підпорядкуванні керівника боржника.

На момент винесення ухвали господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1. на підставі рішення від 18.12.2008 року за №216-50-17/3788 отримала ліцензію на здійснення діяльності як арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника, керуючого санацією, ліквідатора) строк дії якої встановлено з 22.01.2009 року по 21.01.2014 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 99, 101 в ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки зазначеним фактам, а в своїй постанові зазначив, що відповідно до листа Державного департаменту з питань банкрутства ліцензію на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 наказом від 05.12.2007 року за №101 анульовано.

Окрім того, суд апеляційної інстанції послався на вимоги ст. 31 Закону, відповідно до якої анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Арбітражний керуючий ОСОБА_1. не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2009 року.

При розгляді апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1. на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2009 року у суда апеляційної інстанції 03.03.2009 року виникла необхідність додатково з'ясувати обставини справи та у зв'язку з клопотанням арбітражного керуючого ОСОБА_1., суд визнав за необхідне відкласти розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1. на 10.03.2009 року на 10-20 про, що зазначено в ухвалі суду апеляції від 03.03.2009 року (т. 10 а. с. 112).

Відповідно ст. 81 1 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

Проте в матеріалах справи протоколи судових засідань від 03.03.2009 року та від 10.03.2009 року відсутні.

Як вбачається з вступної частина ухвали та постанови суду апеляційної інстанції від 03.03.2009 року 10.03.2009 року представник скаржника в судовому засіданні 03.03.2009 року та 10.03.2009 року був відсутній.

До касаційної скарги додана копія конверта в якому 06.03.2009 року надійшла скаржнику ухвала суду про відкладення розгляду справи на 10.03.2009 року.

Доводи скаржника про те, що останній був не повідомлений належним чином про час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулось 10.03.2009 року вважаються обґрунтованими та приймаються судовою колегією до уваги, оскільки 7, 8, 9 березня –вихідні та святкові дні.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст.43 ГПК України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі № Б-11/45-3/270-21/145 даним вимогам не відповідає.

Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України скасовує прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду, а справу направляє на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі у відповідності до норм процесуального та матеріального законодавства всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1. на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі № Б-11/45-3/270-21/145 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі № Б-11/45-3/270-21/145 скасувати.

3. Справу № Б-11/45-3/270-21/145 направити до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді О. В. Білошкап

М. І. Хандурін

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація