УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 2033/3394/2012

Провадження №2/2033/1455/2012

08.05.2012 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Трофімова В.С.,

при секретарі Рало Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_1 надав до суду заяву про вжиття заходів про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що належать відповідачу, в частині заявлених позовних вимог до відповідача, обмежити відповідачу у праві виїзді за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області видачі ОСОБА_2 паспорту/проїзного документу, адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів/проїзних документів, обмежити відповідачу у праві виїзду за межі України.

Враховуючи, що попередній розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зазначена заява представника позивача не підлягає задоволенню і підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступного.

У заяві про забезпечення позову представником позивача не зазначено на яке саме майно має бути накладений арешт, не вказано його місцезнаходження, не надано суду доказів про приналежність будь-якого майна відповідачу, що не відповідає вимогам ст.. 151 ЦПК України.

Закон України від 7 липня 2010 року №2453-УІ “Про судоустрій і статус суддів”визначає правові зачади організації судової влади і здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим 8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 1,2 цього Закону судова влада України здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та в межах наданих повноважень.

Ст. 7 Закону №2453-УІ гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справ судом, встановленим законом, при вирішення спору щодо його прав та обов’язків цивільного характеру передбачено п.1. ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції та ст..ст. 2,8 ЦПК України.

У розумінні п.1 ст. 6 Конвенції термін “суд, встановлений законом”поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову визначено ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст.. 152 ЦПК. Вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України серед цих заходів немає.

Окрім того, відповідно до ст.33 Конституції право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено в Закону №3857-ХІІ „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”.

Статтею 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” встановлені підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон, в тому числі і у разі ухилення від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язання.

Рішення по даній цивільній справі не постановлено, таким чином, суд не вбачає підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду відповідача ОСОБА_2 за кордон.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановлює ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 153 ч.8 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заяву про забезпечення позову представника позивача - Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” ОСОБА_1 –повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харків шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її отримання.

СУДДЯ: