Справа № 473/1962/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"15" вересня 2015 р. Вознесенський міськрайонний  суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Данилевич Т.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вознесенське лісове господарство», ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вознесенське лісове господарство» (далі – ДП «Вознесенське лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.01.2009 року позивач був прийнятий на роботу лісником Прибузького лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство», а з 15.02.2011 року був переведений на посаду майстра лісу на цьому ж підприємстві.

В подальшому позивача неодноразово було звільнено з займаної посади, а питання про його поновлення вирішувалося в судовому порядку. Останній раз його було поновлено відповідно до рішення Вознесенського міське районного суду Миколаївської області від 17.04.2015 року.

Проте наказом директора ДП «Вознесенське лісове господарство» за №23-к від 23.04.2015 року ОСОБА_5 був звільнений з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором.

Позивач вважав звільнення незаконним, оскільки відсутні необхідні умови для правомірного розірвання трудового договору, укладеного між ним та ДП «Вознесенське лісове господарство» за ініціативою останнього з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року до участі в справі в якості співвідповідача за клопотанням позивача залучено директора ДП «Вознесенське лісове господарство» ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили поновити ОСОБА_1 на роботі, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8  629 грн. 47 коп. При цьому, представник позивача пояснив, що відсутні передбачені законодавством умови для правомірного звільнення позивача за вказаною статтею, зокрема, систематичність вчинення дисциплінарного правопорушення, а також має місце притягнення позивача до даної відповідальності за одне й теж саме порушення. Крім того, відсутня вина позивача, так як відповідач, закріпивши за ним майстерську дільницю №1 замість дільниць №4-5, які він обіймав раніше, без його згоди змінив істотні умови праці, що є незаконним, а також не створив необхідних позивачу умов для праці.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Вказували на те, що визначення позивачу майстерської дільниці № 1, на якій він безпосередньо мав виконувати свої трудові обов’язки, відбулося в рамках чинного законодавства. Необхідність її прийняття підтвердилося судовими рішеннями. Проте ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх трудових обов'язків на ввіреній йому дільниці, в зв'язку з чим, останнього правомірно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а в подальшому – звільнено. При цьому, звертали увагу суду на те, що посилання позивача та його представника на тотожність складу проступків, за яких позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено, не ґрунтується на законі. Тому, враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача були дотримані необхідні умови для застосування п.3 ст. 40 КЗпП України, просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що 15.01.2009 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу лісником Прибузького лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство» (наказ № 5-к від 15.01.2009 року), а з 15.02.2011 року був переведений на посаду майстра лісу Прибузького лісництва ДП «Вознесенське лісове господарство» (наказ № 14-к від 15.02.2011 року).

В подальшому позивача неодноразово було звільнено з займаної посади, а питання про його поновлення вирішувалося в судовому порядку. Останній раз його було поновлено відповідно до рішення Вознесенського міське районного суду Миколаївської області від 17.04.2015 року.

Відповідно до наказу № 23 –к від 23.04.2015 року позивача звільнено з роботи за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором).

Так, відповідно до ч. 1 п. 3  ст. 40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.                        Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним, а за попереднє порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Зазначене узгоджується з положеннями, наведеними в п. 23  постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яких за передбаченими п. 3  ст. 40 КЗпП України  підставами працівник може бути звільнений за проступок, на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже,    виходячи        зі        змісту        заявлених    позовних    вимог        та        вимог      ч. 1 п. 3  ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом відповідно до вимог  ст. 214 ЦПК України  при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передували його звільненню порушення, за яке до нього з додержанням вимог      ст.  ст. 147-149 КЗпП України  було застосовано дисциплінарне стягнення.

При цьому враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково.

Як вбачається з матеріалів справи наказом директора ДП «Вознесенське лісове господарство» за № 205 від 17.11.2014 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він не прийняв ввірену йому майстерську дільницю, не виконав наказ керівника підприємства та не приступив до виконання покладених на нього трудових обов’язків. На позивача було покладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Законність обумовленого наказу підтверджена рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.04.2015 року. Дане рішення набрало законної сили.

Також з матеріалів справи слідує, що позивач не виконав розпорядження № 3 лісничого Прибузького лісництва від 21.04.2015 року, яким на ОСОБА_1 був покладений обов’язок з’явитися на своє робоче місце - майстерську дільницю № 1 Прибузького лісництва, приступити до виконання трудових обов’язків, прийнявши обумовлену майстерську дільницю за актом приймання – передачі.

Між тим, позивачем обумовлене розпорядження лісничого, якому підпорядковуються майстри лісу, не було виконано. При цьому позивач зазначені обставини не заперечував у судовому засіданні. Навпаки, як слідує з його письмових пояснень наданих з приводу необхідності виконання розпорядження свого безпосереднього керівника, ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання покладених на нього трудових обов’язків.

Разом з тим, посилання останнього на порушення відповідачем трудового законодавства (при поновленні його на роботі відбулася зміна істотних умов праці без його згоди), не може бути прийнято судом до уваги, оскільки зазначене спростовується рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.12.2014 року, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2014 року. При цьому, зазначені обставини були предметом судового розгляду, отже, в силу ч.3 ст. 61 ЦПК України відсутні підстави для їх перевірки при розгляді даної справи.

З зазначених підстав суд не приймає доводи ОСОБА_1 щодо відсутності його вини у вчинених дисциплінарних проступках (відповідачем не було створено необхідних умов для праці), оскільки вказані доводи були предметом судового розгляду по справі за його позовом до ДП «Вознесенське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та спростовані рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.04.2015 року. Що стосується доводів позивача про подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності за один й той самий дисциплінарний проступок, який можна охарактеризувати як триваючий, то суд виходить з наступного.

Так, дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов’язків, покладених на нього згідно з трудовим законодавством, угодами, локальними нормативними  правовими актами, трудовим договором.

За порушення трудової дисципліни до працівника застосовується тільки один із заходів стягнення - догана чи звільнення (ст. 147 КЗпП України).

Як зазначалося вище до позивача були застосовані заходи стягнення за порушення трудової дисципліни: догана, відповідно до наказу за № 205 від 17.11.2014 року за порушення, що мало місце у листопаді 2014 року, а також звільнення, відповідно до наказу № 23-к від 23.04.2015 року за порушення, яке мало місце 21.04.2015 року.

При цьому, кожне з них містять самостійні ознаки складу проступку, тобто вони різночасні, як за юридичними властивостями так і за юридичною оцінкою. Також було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено правопорушення, попередня робота працівника. Разом з тим, вважати порушення позивачем трудової дисципліни триваючим дисциплінарним проступком не можна, оскільки останній, пов'язаний з тривалим, короткочасним невиконанням обов'язків, що передбачені правовою нормою, які припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Таким чином, вищевикладене свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, отже були підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1  ст. 40 КЗпП України, оскільки попереднє дисциплінарне стягнення не втратило юридичної сили.

За такого, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Вознесенське лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Не підлягають й задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, оскільки, виходячи з їх змісту, останній не є належною особою, яка має відповідати за вказаним позовом. Окремих вимог до ОСОБА_4 позивачем заявлено не було.

Керуючись ст. ст.  10,  11,  60,  88,    212 -    215, 223 ЦПК України, суд, -       

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вознесенське лісове господарство», ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.В.Лузан