Р І Ш Е Н Н Я

                  І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

                                                                                                              2-10/2009

27 березня 2009 року       Добропільський міськрайонний суд у складі:

головуючого  – судді Андрєєва П.Ф.

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника 3-ї особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду  м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 вугільної промисловості України, 3-я особа Державне відкрите акціонерне товариство„Шахтобудівельне управління №5” про поновлення на роботі та відміну наказу про звільнення, оплату за час вимушеного прогулу, -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_5 вугільної промисловості України, 3-я особа Державне відкрите акціонерне товариство „Шахтобудівельне управління №5” про поновлення на роботі та відміну наказу про звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.  

 При зверненні позивач вказав, що  з 1 жовтня 1999 року до 4 лютого 2008 року він працював на посаді директора - голови правління Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтобудівельне управління №5” м. Добропілля Донецької області на підставі контракту №166/14 від 22 вересня 1999 року, укладеного між ним та ОСОБА_5 вугільної промисловості України в особі міністра ОСОБА_6 строком до 1 жовтня 2001 року.

3 жовтня 2001 року між ним та ОСОБА_5 палива та енергетики ( у зв’язку з реорганізацією  ОСОБА_5 вугільної промисловості) укладено новий контракт за реєстровим номером 166/14 зі строком дії до 1 жовтня 2004 року.

20 вересня 2004 року шляхом складання додаткової угоди контракт був продовжений ОСОБА_5 палива та енергетики строком на 3 роки з 1 жовтня 2004 року до 1 жовтня 2007 року чи до перших загальних зборів акціонерів.

Наказом Міністра вугільної промисловості  №22-к/к від 4 лютого 2008 року він був звільнений з займаної посади згідно п.8 ст.36 КЗпП України, а контракт, укладений з ним від 22 жовтня 1999 року  №166/14 і продовжений в установленому порядку, вважався розірваним на підставі підпункту „д” пункту 6.2 цього контракту (з інших підстав). З 5 лютого 2008 року він не працює.

Вважає своє звільнення незаконним, просить суд поновити його на роботі на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтобудівельне управління №5 м. Добропілля Донецької області, скасувати наказ Міністра вугільної промисловості України №22-к/к від 4 від лютого 2008 року, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу вихлдячи з 15000грн.

У процесі судового слухання справи позивач пояснив, що вважає його звільнення з займаної посади незаконним, оскільки відповідно до пункту 1.2 укладеного з ним Контракту, цей контракт є трудовим договором. Однією з істотних умов контракту є строк його дії. Дія контракту, який укладено з ним скінчилась 1 жовтня 2007 року. На цю дати не він і не відповідач не заявили про свій намір розірвати дію  контракту та його трудові відносини з відповідачем продовжувалися на невизначений термін. Підпунктом „д” пункту 6.2 Контракту встановлено, що дія контракту припиняється з інших підстав, передбачених законодавством. В наказі від 4 лютого 2008 року №22-к/к відповідач не визначив підстав для його звільнення.

Крім того, у вказаному наказі визначено, що з ним розірвано контракт від 22 жовтня 1999 року №166/14, але на момент його звільнення його трудові стосунки  з відповідачем складалися на підставі іншого контракту, який було укладено 3 жовтня 2001 року. 22 жовтня 1999 року ніякий контракт з ним не складався.  Відповідач незаконно посилається на вимогу підпункту  „д” пункту 6.2 Контракту від 22 жовтня 1999 року, який з ним не укладався, порушує вимоги підпункту „д” пункту 6.2 Контракту від 3 жовтня 2001 року, а тому незаконно його звільнив на підставі п. 8 ст.36 КЗпП України.

З наказом Міністра вугільної промисловості України №22-к/к від 4 лютого 2008 року про його звільнення з займаної посади він до теперішнього часу не був ознайомлений, копію наказу не отримував. Запис про його звільнення у трудовій книжці не здійснено.

З 5 лютого 2008 року по 12 квітня 2008 року він хворів і знаходився на лікарняному. З цієї поважної причини не мав можливості своєчасно оскаржити до суду наказ про його звільнення. Просить поновити строк оскарження до суду наказу про його звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_5 вугільної промисловості України діюча за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що дійсно позивач працював на посаді директора – голови правління ДВАТ „ШСУ №5” на умовах контракту, укладеного з Мінвуглепромом від 22.09.1999 року №166/14. Проведеною перевіркою фінансово-господарської діяльності ДВАТ „ШСУ №5”, Добропільською міжрайонною прокуратурою  були виявлені факти порушення фінансової дисципліни керівником. За невиконання директором – головою правління ДВАТ „ШСУ №5” посадових обов’язків покладених на нього згідно умови контракту, наказом ОСОБА_5 вугільної промисловості від 4 лютого 2008 року №22-к/к ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за п.8 ст.36 КЗпП України, а контракт укладений від 22.09.1999 року №166/14 і продовжений в установленому порядку, розірваний. Копію наказу про своє звільнення позивач не отримував оскільки знаходився на лікарняному. Крім того, трудова книжка знаходилась на руках у позивача та була йому видана у ОСОБА_5 вугільної промисловості України до його звільнення, для потреби в участі у виборах до Верховної Ради України і знаходиться у нього по теперішній час. Дата укладення контракту №166/14 від 22.10.1999 року з ОСОБА_1 вказаній у наказі Мінвуглепрому від 4.02.2008 року №22-к/к, є помилковою, оскільки він був укладений 22 вересня 1999 року та наказом від 5 лютого 2009 року №24-к/к абзац другий наказу Мінвуглепрому від 04.02.2008 року №22-к/к викладено в такій редакції „контракт, укладений з ОСОБА_1 від 22.09.1999 року №166/14 і продовжений в установленому порядку, вважати розірваним на підставі підпункту д) пункту 6.2 цього контракту (з інших підстав). Просила у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Представник 3-ї особи виконуючий обов’язки директора – голови правління ДВАТ ШСУ №5” ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що у наказі Мінвуглепрому від 4.02.2008 року №22-к/к про звільнення ОСОБА_1, помилково вказана не вірна дата укладення контракту з керівником вищевказаного підприємства. Мінвуглепром наказам від 5 лютого 2009 року №24-к/к внесено зміни до вищевказаного наказу. Контракт який був укладений Мінвуглепромом 22 вересня 1999 року №166/14 та продовжений в установленому порядку (контракт від 14.02.2001 року №166/14, контракт від 03.10.2001 року від №166/14 та додаткова угода від 20.09.2004 року), вважається базовим. До теперішнього часу розрахунок з відповідачем не проведений у зв’язку з відсутністю трудової книжки, яка зберігається в Мінвуглепромі. Просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторiн, перевiривши доводи позивача,  та  заперечення представника вiдповiдача, пояснення представника 3-ї особи,  дослідивши матерiали справи, суд вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що спiр мiж позивачем та вiдповiдачем слiд розглядати iз застосуванням  норм  статей  Кодексу  законiв  про  працю  України, оскiльки сторони перебувають у трудових правовiдносинах.

Судом встановлені такі факти які не оспорюються сторонами, що позивач з 1 жовтня 1999 року по 4 лютого 2008 року працював на посаді директор – голови правління ДВАТ „Шахтобудівельне управління №5” міста Добропілля Донецької області на підставі контракту №166/14 від 22 вересні 1999 року строком до 1 жовтня 2001 року укладеного з ОСОБА_5  вугільної промисловості України.

3 жовтня 2001 року між позивачем та ОСОБА_5 палива та енергетики України укладено новий контракт №166/14 зі строком дії до 1 жовтня 2004 року у зв’язку з реорганізацією Мінвуглепрому.

20 вересня 2004 року шляхом складання додаткової угоди контракт був продовжений ОСОБА_5 палива та енергетики строком на 3 роки з 1 жовтня 2004 року до 1 жовтня 2007 року чи до перших загальних зборів акціонерів.

Наказом міністра вугільної промисловості України №22-к/к від 4 лютого 2008 року позивач звільнений з займаної посади згідно п.8 ст.36 КЗпП України, а контракт укладений 22 жовтня 1999 року №166/14 и продовжуваний в установленому порядку, розірваний на підставі підпункту „д” пункту 6.2 цього контракту (з інших підстав).

Наказом міністра вугільної промисловості від 5 лютого 2009 року №24-к/к дату укладення контракту №166/14 від 22 жовтня 1999 року з ОСОБА_1 вказану у наказі Мінвуглепрому від 4 лютого 2008 року №22-к/к „Про звільнення ОСОБА_1 визнано недійсною, оскільки вона є помилковою.

Абзац другий наказу Мінвуглепрому від 4 лютого №22-к/к викладено у такій редакції: „Контракт, укладений з ОСОБА_1 від 22 ВЕРЕСНЯ 1999 року №166/14 і продовжений в установленому порядку, вважати розірваним на підставі підпункту д) пункту 6.2 цього контракту (з інших підстав).

У відповідності зі ст..21 КЗпП  особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Частиною першою ст..39-1 КЗпП України передбачено якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3  статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладенні один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що трудові відносини між позивачем та відповідачем продовжились у зв’язку перекладеними договорами на невизначений строк.

Пунктом 6.2. вищевказаного контракту з позивачем встановлені підстави для його припинення, тобто підпунктом „д” пункту 6.2 встановлено, що дія контракту припиняється з інших підстав, передбачених законодавством.

В наказі Мінвуглепрому від 4 лютого 2008 року № 22-к/к не вбачається зазначених відповідачем підстав для звільнення позивача з займаної посади.

Згідно із 57 ЦПК України  доказами  по справі є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

           Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що підставою для звільнення позивача послужила перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства які були надані Заступнику голови Донецької обласної державної адміністрації листом Добропільської міжрайонної прокуратури від 14.01.2008 року, оскільки в вищеназваному наказі вони як підстава для звільнення з займаної посади не зазначені.

Крім того, як вбачається з пояснення сторін, а також підтверджується лікарняними листами позивача, що він копію наказу про звільнення не отримував, а знаходився на лікарняному з 5 лютого по 12 квітня 2008 року.

Також, відповідачем не зроблено запис у трудовій книжці позивача про його звільнення з займаної посади, що підтверджується наданим оригіналом та копією трудової книжки яка була видана ОСОБА_5 вугільної промисловості на руки позивачу коли він працював на посаді директора – голови ДВАТ „ШСУ №5”, що э грубим порушенням трудового законодавства.

Згідно діючого законодавства про працю строк звільнення працівника настає з моменту одержання ним копії наказу чи трудової книжки, як встановлено у судовому засіданні таких дій відповідачем не зроблено.

Таким чином, суд  приймаючи до уваги пояснення позивача до позову та  заперечення відповідача до позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме  поновити позивача на посаді директора - голови правління Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтобудівельне управління №5” м. Добропілля Донецької області.

Відповідно до ст. 235 КЗпПУ  стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з того, що  позивач звільнений 4 лютого 2008 року року, тобто на момент постановлення рішення минуло 12 місяців 27 днів, середнього заробітку за 2007 рік згідно довідки (12608,81:12=1050,73грв., тобто 13 місяців 23 дня х 1050,73 грн=15025,43 + 805,55=15830грв.98коп.

На підставі ст. 235 КЗУпП – при постановленні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає справу, одночасно приймає рішення про сплату робітнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтобудівельне управління №5”   складає 1050,73 грн.

Що стосується строку звернення до суду, то суд приймає до уваги наступне.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права., а у справах про звільнення – в місячній строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки

Як слідує з пояснень позивача і сторонами не оспорюється, копії наказу про своє звільнення він не отримував після його видання, запис в трудовій не проводився оскільки трудова знаходилась у нього  при собі. Крім того, безпосередньо після звільнення з 5 лютого по 12 квітня 2008 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується наданими лікарняними листами. Як вбачається з матеріалів справи позивач до суду з позовною заявою про поновлення на роботі і оплати за час вимушеного прогулу звернувся 8 травня 2008 року, тобто в місячний строк після виходу з лікарні. В подальшому його позовна заява була предметом розгляду окружного адміністративного та апеляційного суду Донецької області.

 За таких підстав, суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду за захистом порушеного права, бо находить його пропущеним з поважної причини.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 158грн. 30 коп. (15830грн 98коп. х 1% = 158грн. 30 коп.), за інформаційно-технічне забезпечення слухання справи 30 грв.

 Керуючись ст. ст.21,39-1, 233,234, 235, КЗпП України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини.

Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора – голови правління Державного відкритого акціонерного товариства „Шахтобудівельне управління №5”  за договором від 1 жовтня 1999 року (продовжуваного на підставі контракту №166/14 від 3 жовтня 2001 року, додаткової угоди від 20 вересня 2004 року) з якої звільнений згідно наказу №22-к/к від  4 лютого 2008 року.

Стягнути з  ОСОБА_5 вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі  15830грв.98коп. (п’ятнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень 98 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 вугільної промисловості України на користь держави судовий збір у розмірі  158 грн.(сто п’ятдесят вісім) 30 коп., за інформаційно-технічне забезпечення слухання справи 30 грв.

Рішення у частині поновлення на роботі та сплати середнього заробітку за один місяць у розмірі 1050,73 грн. підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження яке може бути подана протягом 10 днів після проголошення рішення.

    Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

    Головуючий суддя                          підпис                     ОСОБА_7