справа № 2-743/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

24.03.2009р.                         Франківський районний суд м.Львова

у складі

головуючого судді                     Дякович О.В.    

при секретарі                         Пишик Х.Є.

з участю адвоката                                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЛКП «Сонячне», Львівської міської організації профспілки працівників підприємств житлового господарства, профспілковий комітет ЛКП «Сонячне» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу ,-

в с т а н о в и в:

представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю.    

У судовому засіданні позивач позов та уточнення до позовної заяви підтримала та пояснили, що наказом від 20.06.2000 року № 16-к п.3 вона була прийнята на посаду майстра по експлуатації в ЖЕК- 204 (ЛКП «Сонячне» створено на базі ЖЕК- 204 ухвалою 16-ої сесії № 1440 від 31.01.2002 року). Наказом від 19.08.2008 року № 39-к позивача було звільнено із займаної посади по ст.40 п.1 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним з наступних підстав; З 02.06.2008 року по 30.06.2008 року позивач перебувала у відпустці, однак поштовим рекомендованим повідомленням від 20.06.2008 року, яке отримала 25.06.2008 року їй було надіслано попередження про скорочення її посади з 20.08.2008 року. З наказом від 20.06.2008 року № 29 у зв»язку зі зміною штатного розпису із скороченням чисельності штату працівників, - ознайомлена не була. 05.08.2008 року на засіданні профспілкового комітету, позивач була присутня, де розглядалося подання адміністрації ЛКП «Сонячне» про надання згоди на звільнення працівників по ст.40 п.1 КЗпП України, де нібито було запропоновано позивачу посаду касира, що невідповідає дійсності. Крім того, вважає, що ЛКП «Сонячне» не було враховано у відповідності до ст. 42 КЗпП України те, що вона  має переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, оскільки у відповідності до п.1 зазначеної статті позивач має на утриманні двох дітей, які є студентами 2-го курсу денної форми навчання, крім того її чоловік є інвалідом 3-ї групи, загального захворювання та по стану здоров»я не працює. У відповідності до п.4 ст. 42 КЗпП України, працівники, які навчаються в учбових закладах без відриву від виробництва, мають переважне право на залишення на роботі, а ОСОБА_2 є студенткою 4-го курсу ЛД техніко-економічного коледжу, була скерована на навчання, згідно  договору між ЛДТ-ЕК і ЖЕК- 2004 від 28.07.2000 року. Крім цього, позивач отримала освіту за спеціальністю технік-електрик у Львівському технікумі промислової автоматики, диплом був наданий ЛКП «Сонячне» при поступленні на роботу. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити та поновити її на займаній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.,  та витрати в розмірі 650 грн. на правову допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що у відповідності до розпорядження Франківської райадміністрації від 12.06.2008р. № 584 «Про виконання рішення виконавчого комітету ЛМР від 30.05.08р. № 555 «Про затвердження уніфікованої організаційної структури та рекомендованого штатного розпису ЛКП, що обслуговують житловий фонд, ЛКП «Сонячне» було розроблено штатний розпис, який був затверджений Головою Франківської райадміністрації згідно якого кількість штатних одиниць на посаді майстра з експлуатації житлового фонду зменшилась з 3 до 2. Було проведено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників на вищезазначеній посаді. Станом на 18.06.2008 року було складено довідку про те, що згідно порівняльного аналізу  керуючись ст.42 КЗпП України залишити на роботі майстра Юсюк та Климчак так, як в них вища кваліфікація та продуктивність праці. 20.06.2008 р. працівниками ЛКП «Сонячне» було складено акт про те, що ОСОБА_2 відмовилася від ознайомлення з наказом «Про затвердження нового штатного розпису» та було вручено на руки попередження від директора про її звільнення. Крім того, 20.08.2008 р. згідно акта ОСОБА_2 відмовилася одержати вихідну допомогу та трудову книжку, а також була ознайомлена з наказом про звільнення. Пізніше трудова книжка та копія наказу їй були надісдані поштою. Виходячи з наведеного просить в позові відмовити, оскільки такий заявлений безпідставно.

У судовому засіданні представник третьої особи позов підтримала та пояснила, що 05.08.2008 року на засіданні профспілкового комітету  розглядалося подання адміністрації ЛКП «Сонячне» про надання згоди на звільнення працівників ЛКП по ст. 40 п.1 КЗпП України (скорочення чисельності працюючих) та було хвалено відмовити у наданні згоди на звільнення працівників з займаних посад, у тому числі і ОСОБА_2, а в разі не затвердження Франківською райадміністрацією штатного розпису працівників ЛКП «Сонячне» запропонувати працівникам інші посади, зокрема ОСОБА_2- посаду касира. Тому, просить позов задовольнити та поновити позивача на роботі.

Заслухавши пояснення позивача,  представника відповідача, представника третьої особи,  дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

               Судом встановлено, що згідно наказу № 26-кп.1 від 02.06.2008 року по 01.07.2008 року ОСОБА_2 перебувала у відпустці за 2006-2007 роки.

               20.06.2008 року   ЛКП «Сонячне» було прийнято наказ № 29 «Про затвердження штатного розпису ЛКП «Сонячне»», згідно якого зобов»язано ознайомити під розписку всіх працівників підприємства з затвердженим штатним розписом і у зв»язку із скороченням чисельності штату підприємства попередити працівників про наступні вивільнення. ОСОБА_2 не була попереджена та ознайомлена з даним наказом, оскільки знаходилася у відпустці, і тому 20.06.2008 року поштою було направлено рекомендоване повідомлення про скорочення, з 20.08.2008 року згідно ст.40 КЗпП України, яке остання отримала перебуваючи у відпустці, що не можна рахувати належним повідомленням.

              Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Всупереч вищезазначеним вимогам трудового законодавства ОСОБА_2 наказом ЛКП «Сонячне» № 39-к від 19.08.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з посади майстра по експлуатації з 20.08.2008 року у зв»язку із скороченням по ст. 40 п.1 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_2 відмовилась ознайомлюватися та не взяла трудової книжки та вихідної допомоги про, що складено відповідний акт від 20.08.2008 року.

              Крім того, згідно витягу з протоколу № 9 від 05.08.2008 року профспілкового комітету ЛКП «Сонячне» було ухвалено не давати згоди на звільнення з займаних посад працівників, у тому числі і ОСОБА_2.

             У відповідності до Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 р. із змінами  «Про практику розгляду судами трудових спорів» п.15 абзац 5 «відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі». Крім того, згідно п.19 зазначеної постанови при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідач зобов»язаний представити суду докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві. Жодних доказів відповідачем представлено не було.                                

              Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

    Що стосується позовних вимог про стягнення 5000 грн. моральної шкоди, суд вважає, що вказані вимоги слід задовольнити частково в сумі 500 грн. оскільки позивачу нанесено моральну шкоду, яка полягає у його моральних стражданнях через порушення нормальних життєвих зв’язків, порушенням установленого способу життя.  

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61 ч.1, 84, 212, 215 ЦПК України,  ст. 49-2 п.1, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про судову практику розгляду судами трудових спорів»,   суд,-                

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково .

Поновити ОСОБА_2 на посаді майстра з експлуатації ЛКП «Сонячне» .

Стягнути з ЛКП «Сонячне» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2008 р. по 24.03.2009 р.  в сумі 11.158 грн. без врахування ПДВ та інших обов»язкових платежів.

Стягнути з ЛКП «Сонячне» на користь ОСОБА_2 500 грн. моральної шкоди та 650 грн. витрат на правову допомоги.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя:                         Дякович О.В.