ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" травня 2009 р.                                                              Справа №  11/60

За позовом                 1. Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної

                                                               особи ОСОБА_1 АДРЕСА_2

                                         2. Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної

                                                              особи ОСОБА_2 м.Рівне

до відповідачів:           1. Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної

                                                                особи ОСОБА_3 м.Рівне

                         2. Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної

                                                                особи ОСОБА_4 м.Рівне

про стягнення              937 537 грн. 53 коп. заборгованості, курсової різниці долара США,

                                                                                          інфляційних  втрат та річних

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивачів-                        1. ОСОБА_5, представник (довір.№817 від 10.04.2009р.);

                                2. не з’явився;

від відповідачів-     1. не з’явився;    

        2. не з’явився.

В судове засідання 13.05.2009р. представники Позивача-2 та Відповідачів не з’явились.

Суть спору: Позивачі-Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 та Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернулись до господарського суду з заявою про стягнення з Відповідачів-Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 та Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 445 947 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках, 234 011 грн. 80 коп. курсової різниці долара США, 218 946 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 38 632 грн. 47 коп. -3% річних.(арк.справи 4-6).

          Ухвалами від 30.03.2009р., 15.04.2009р. та 28.05.2009р. господарський суд витребовував у Відповідачів- СПД-фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмові відзиви на позов, докази виконання зобов’язань за договором позики від 10.03.2006р.

Проте, Відповідачі відзивів на позов суду не надали, заявлених вимог не оспорили, не виконали вимог ухвал господарського суду, в судове засідання 13.05.2009р. не з’явились, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.

Разом з тим, до господарського суду повернулись поштові відправлення, зокрема, з ухвалами від 28.04. 2009р., які були направлені Відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 з довідками від-ділення підприємства зв’язку: “за закінченням терміну зберігання”,  “не було вдома, залишено повідомлення”. (арк.справи 35-45).

З огляду на це господарський суд звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господар-ських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичих осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процееуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судо-вого процесу, наявними в матеріалах справи, зокрема у Довідці з ЄДР та Свідоцтві про державну реєстрацію. (арк.справи 14, 15).

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема Позива-ча, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місце-знаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місце-знаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності пок-ладаються на цю особу.

Господарський суд відповідно до ГПК України зробив все можливе для належного повідомлення Відпо-відачів про час та місце розгляду справи. З огляду на зазначене, негативні наслідки за вказане порушення покла-даються на Відповідачів –СПД-фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі Відповідачів.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

                                                                 ВСТАНОВИВ:

10 березня 2006 року Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (Позивачем-1), Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_2 (Позивач-2) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_3 (Відповідачем-1) та суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_4 (Відповідачем-2) було укладено договір позики в порядку новації боргу (надалі в тексті - Договір).

За домовленістю сторін, боргові зобов’язання, що виникли в результаті фінансування Позивачем-1 та Позивачем-2 ремонтних робіт об’єктів нерухомості у м.Рівне, що належать Позивачу-1 та Позивачу-2, а саме: по АДРЕСА_3; по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_5 та передачі готівкових коштів, що в сукупності скла-дає 945 947 грн. і на день укладення Договору було еквівалентно 187 316 доларів США –були замінені зазначе-ним позиковим зобов’язанням.

Грошові кошти у сумі 945 947 грн. Відповідач-1 та Відповідач-2 зобов’язувались повернути Позивачу-1 та Позивачу-2 у строк до 01 травня 2006 року.

Договір підписано Суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, скріплено відбитками печаток двох останніх.(арк.справи 9).

У визначений Договором строк –01.05.2006р. Відповідачі своїх зобов’язань не виконали, передбачену Договором суму Позивачам не повернули, не повернули її і на день подачі позовної заяви, ухилились від будь-яких пояснень, що і змусило останніх звертатись за захистом порушених прав.

Вбачається, що 17 травня 2006р. Позивачі звернулись до Рівненського міського суду з позовом до Від-повідачів (як фізичні особи, в порядку цивільного процесуального судочинства) про стягнення боргу. Рівненсь-кий міський суд 25 листопада 2008р. ухвалив рішення у справі №2-160/08, яким позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –було задоволено частково у сумі 500 000 грн., оскільки суд встановив, що первісне зобов’язання Відпові-дачів на суму 500 000 грн. є зобов’язанням перед Позивачами, як фізичними особами, а в іншій його частині на суму 445 947 грн. –як суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами. У зв’язку з цим, Позивачі змінили вимогу в частині стягнення з Відповідачів позикового боргу, що перевищує 500 000 гривень, як такого, що виник із первісного зобов’язання між ними як суб’єктами підприємницької діяльності. Окрім того, згідно рі-шення від 25 листопада 2008р. –спір у даній його частині є непідвідомчим Рівненському міському суду, як суду загальної юрисдикції. Рішення Рівненського міського суду по справі №2-160/08 оскаржене не було і набрало законної сили.(арк.справи 10-11, 48-51).

З огляду на зазначені обставини і встановлені факти, Позивачі звернулись із даним позовом за його пре-дметною підвідомчістю до господарського суду Рівненської області.

Господарський суд витребував у Рівненського міського суду для ознайомлення закінчену провадженням цивільну справу №2-160/08, рішення з якої покладено в основу позовних вимог.(арк.справи 24).

Покликаючись на ч.1 ст.612 ЦК України і враховуючи той факт, що на день складання позовної заяви Відповідачі не виконали свого зобов’язання, Позивач вважає, що вони є такими, що прострочили виконання зо-бов’язання і порушили його. Виходячи із суми боргу за договором позики –445 947 грн. 00 коп. Позивач нара-хував суму курсової різниці долара США, яка становить:

Офіційний курс 1 долара США станом на 10.03.2006 року становив 5,05 грн.;

офіційний курс 1 долара США станом на 19.03.2009 року становить 7,7 грн.;

945 947 грн. –500 000 грн. = 445 947 грн.(сума основного боргу);

445 947 / 5,05 = 88 306,34 долари США (борг, станом на 10.03.2006 р.)

88 306,34 х 7,70 = 679 958 грн 80 коп.; таким чином нарахована сума курсової різниці долара США складає 234 011 грн. 80 коп.

Посилаючись на ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 218 946 грн. 26 коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період з 01.05.2006р. по 20.03.2009р. та 3% річних за користування коштами за такий же період, що складає суму 38 632 грн. 47 коп.

У судовому засіданні 13.05.2009р. Позивач-1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача-1, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства, з дій осіб, що передбачені актами цивіль-ного законодавства та з рішень суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зо-бов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати пос-лугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Під час вирішення даного спору, господарський суд виходить з таких обставин: Відповідачі отримали грошо-ву безпроцентну позику згідно укладеного з Позивачами договору, проте у зазначений договором термін коштів не повернули; в чинному рішенні Рівненського міського суду обставини отримання коштів, надання послуг, зміст і розмір боргових зобов’язань та факт неповернення позичених коштів досліджено і встановлено.

При цьому, господарський суд позбавлений необхідності досліджувати обставини, які є встановленими фактами відповідно до закону, тобто обставини спричинення шкоди Позивачам внаслідок винних дій та безді-яльності Відповідача, оскільки це вже встановлено Рівненським міським судом (рішення від 25.11.2008р.).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодав-цеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (стаття 1046 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені догово-ром.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний спла-тити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що вимоги Позивачів в частині стягнення решти заборгова-ності за договором позики, втрат, завданих інфляцією та 3% річних стверджуються матеріалами і рішенням в цивільній справі №2-160/08 від 25.11.2008р. та підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193 Господар-ського кодексу України та стст. 11, 16, 509, 526, 549, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що неповерненням 445 947 грн. 00 коп. Відповаідачі завдали Позивачам майнової шкоди.

Проте, із заявленою додатковою вимогою про стягнення 234 011 грн. 80 коп., які є курсовою різницею долара США погодитись неможливо з наступних мотивів.

Згідно стст.1, 4, 5 Закону України від 12 червня 2001р. “Про фінансові послуги та державне регулюван-ня ринків фінансових послуг“, - надання грошових коштів у позику з метою отримання прибутку або збережен-ня реальної вартості фінансових активів відноситься до фінансових послуг; фінансові послуги надаються фінан-совими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-суб’єктами підприєм-ницької діляьності.

Зазначений Закон не передбачає надання фізичними особами-суб’єктами підприємницької діляьності таких видів послуг, як надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, діяльність з обміну валют та ін-ше шляхом укладення договору позики в порядку новації боргу.

Отже, позикодавцем гро шових коштів може бути фінансова установа (юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру).

До фінансових установ в Україні належать банки, кредитні спілки, ломбар ди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопи чувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і ком-панії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових по слуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг, в тому числі надання позик, встановлюються за-конами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

За безпроцентним договором позики позикодавцем грошових коштів може бути будь-яка дієздатна фізична особа або юридична особа, оскільки факт на дання фінансової послуги в цьому випадку відсутній. Останнє випливає з то го, що надання безпроцентної позики не має на меті отримання позикодавцем прибутку або збереження ним реальної вартості фінансових активів.

З огляду на зазначені обставини, вбачаються безпідставним покликання на приписи ч.2 ст.533 та ст.610 ЦК України щодо визначення еквіваленту суми позики в іноземній валюті і те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, оскільки таке супере-чить приписам ст.1046 ЦК України щодо обов’язку позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошо-вих коштів, яка була передана у власність; крім того, таке право позикодавців і такий порядок розрахунку –До-говором не врегульовані.

При цьому, слід зауважити, що майнові інтереси в разі знецінення коштів кредитора застережені зако-нодавством, зокрема ст.625 ЦК України,–з підстав якої заявлені позовні вимоги суд задоволив в повному обсязі.

З підстав ст.33 ГПК України, - в частині стягнення 234 011 грн. 80 коп. курсової різниці долара США - в позові необхідно відмовити як нарахованій безпідставно.

Доказів сплати боргу Відповідачі суду не надали.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 703 539 грн. 45 коп. боргу. В стягненні 234 011 грн. 80 коп. курсової різниці долара США –в задоволенні позову необхідно відмовити.

На Відповідачів солідарно покладаються витрати по сплаті державного мита та та витрати з оплати ін-формаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок їх неправильних дій – доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33-36, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з:

- Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 який проживає у АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_1) та

- Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4, яка проживає у АДРЕСА_1 (інд.номер НОМЕР_2)

на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_2 (інд. номер НОМЕР_3) та Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, який проживає у АДРЕСА_6 (інд.номер НОМЕР_4) 445 947грн. 00коп. заборгованості по розрахунках, 218 946грн. 26коп. інфляційних втрат за період з 01.05.2006р. по 20.03.2009р. та 38 632грн. 47коп. -3% річних за період з 01.05.2006р. по 20.03.2009р., 7 035грн. 39коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 234 011 грн. 80 коп. курсової різниці долара США.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "18" травня 2009 р..