РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.,

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

При секретарі: Луньо К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2008 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1-М.М., ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є її дітьми, які в порядку спадкування набули у власність по 1/8 частині кожна квартири АДРЕСА_1. Дана квартира складається з двох житлових кімнат з комунальними вигодами, загальною площею 44,2 кв.м. Співвласником ? частин спірної квартири є ОСОБА_1 – М.М., яка чинить перешкоди її дітям у вселенні та користуванні своєю власністю – квартирою №5 по вул. Лісній, 19 у м. Львові.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року, задоволено позов ОСОБА_6, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

Вселено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_2.

Зобов'язано ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перешкод у користуванні квартирою №15 в будинку №19 по вул. Лісній в м. Львові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджують, що судом було вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Також вважають, що рішення суду безпосередньо впливає на права неповнолітнього ОСОБА_8 і до участі у розгляді справи не було залучено орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації. Судом також зроблено помилковий висновок про те, що позивачам чинять перешкоди в користуванні квартирою №15 в будинку №19 по вул. Лісній в м. Львові, хоча такий висновок не відповідає наявним в матеріалах справи доказам. В спірній квартирі проживає фактично дві сім'ї, а суд своїм рішенням вселив позивачів, які мають своє житло та не перебувають з відповідачами в родинних стосунках.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_3 складається з двох житлових кімнат з комунальними вигодами, загальною площею 44, 2 кв.м. і належить на праві власності ОСОБА_1 – М.М. 3/2 частки та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/8 частки кожній.

В дані квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1-М.М., ОСОБА_3, ОСОБА_8

Задовільняючи позовні вимоги та вселяючи позивачів в спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі як співвласники квартири мають право на володіння та користування даною квартирою, а відповідачі не мають законних прав у перешкоджанні їм у вселенні та проживанні в квартирі.

Однак з таким висновком суду не можна погодитись в повні мірі.

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом в інтересах своїх неповнолітніх дітей, і як вбачається з матеріалів справи, як опікун своїх дітей також претендувала на проживання в спірній двохкімнатній квартирі.

Відповідач – ОСОБА_1-М.М., яка є власником ? частки спірної квартири, є інвалідом першої групи загального захворювання, і згідно висновку МСЕК потребує постійного стороннього догляду. Крім неї в квартирі зареєстровані і проживають ОСОБА_3 та її малолітній син – ОСОБА_8 Також в даній квартирі без реєстрації проживає чоловік та син ОСОБА_1-М.М. (що підтверджено довідкою ЛКП "Господар" від 09.03.2009 року). ОСОБА_4 разом з своїми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_5, яким на праві власності належить по 1/8 кожній, частки спірної квартири, зареєстровані та проживають відповідно з 1993 та 1995 років в квартирі АДРЕСА_4 у м. львові. Дана квартира складається з двох житлових кімнат з комунальними вигодами загальною площею 49,75 кв.м.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі, в межах норми забезпечені житлом в якому з народження зареєстровані та постійно проживають. І їхнє вселення в спірну квартиру, в якій вони ніколи не проживали і в якій живе окрема сім'я, буде порушенням житлових прав відповідачів і зокрема ОСОБА_1-М.М., яка є власником ? частки даної квартири.

А тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову. Позивачі не позбавлені права в інший законний спосіб захистити своє право власності на частку в спірній квартирі.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись: ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п. 1,2,3,4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року– скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_6, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_1 –ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою №15 по вул. Лісній, 19 у м. Львові та вселення в дану квартиру – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: