У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

При секретарі: Качмар М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2010 року, -

ВСТАНОВЛЕНО:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської державної хореографічної школи про виплату заборгованої заробітної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не було встановлено розбіжності між кількістю оплачених їй годин та кількістю фактично відпрацьованих нею годин.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Львівській державній хореографічній школі на посаді викладача – хореографа з 19 вересня 1994 року по 18 червня 2008 року. Згідно табелю для нарахування заробітної плати педагогічним працівникам Львівської державної хореографічної школи, з 1 вересня 2007 року до 18 червня 2008 року місячне навантаження позивача становило 32 педагогічні години з класом учнів підготовчої групи і 40 годин з першим класом. Відповідно тижневе навантаження ОСОБА_1 становило 8 педагогічних годин з класом підготовчої групи і 10 годин з першим класом.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виплату заборгованої заробітної плати, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не представлено суду, а також судом не здобуто належних доказів того, що реальне тижневе навантаження ОСОБА_1 як викладача – хореографа Львівської державної хореографічної школи за період 2007 – 2008 року становило 20 педагогічних годин, з яких 10 годин з класом учнів підготовчої групи і 10 годин з першим класом.

Покликання апелянта є безпідставним та спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: