У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

При секретарі: Панчук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року ,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

Задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання втратившою право користування житловим приміщенням.

Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою №72 по вул. Миколайчука, 6 у м. Львові.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що суд безпідставно прийшов до висновку, що вона більше 10 років не проживала у спірній квартирі, оскільки вона не проживає в квартирі після смерті батька 06.03.2009 року, так як відповідачка змінила замки до вхідних дверей та не дала їй ключів від них. З огляду на це вона не проживає в квартирі з поважних причин, а саме: вчиненням перешкод у проживанні відповідачкою, а тому відсутні підстави для визнання її втратившою право на користування квартирою.

Крім того, рішення по справі було постановлено без участі її представника.

Заслухавши доповідача, пояснення на підтримання апеляційної скарги, заперечення вимог останньої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що таку слід відхилити.

Згідно ст. 9 ч. 3 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Судом та матеріалами справи встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, кухні та комунальних вигод, житловою площею 35, 6 кв.м. В даній квартирі прописані ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Спірна квартира АДРЕСА_1 не приватизована і належить Львівській КЕВ району.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст. 71 ЖК України особа втрачає право на користування житловою площею у випадках відсутності у квартирі понад шість місяців без поважних причин. Судом на підставі перевірки всіх обставин справи та доказів вірно встановлено, що ОСОБА_1 понад встановлені строки, а саме більше 10 років, була відсутньою у спірній квартирі без поважних причин. До 2009 року її квартира не цікавила, вона не проводила оплату комунальних платежів, та не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її інтерес до цього житла та наміри туди вселитися.

Дані обставини підтверджуються наступними доказами – актами комісії Львівської КЕВ району від 12.01.2009 року, 16.03.2009 року, 25.05.2009 року про непроживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 більше 10 років, довідкою Першої міської клінічної лікарні ім. Князя Лева від 06.10.2009 року, згідно якої ОСОБА_1 за місцем реєстрації на медичному обліку не числиться, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Оскільки ОСОБА_1 більше 6 місяців без поважних причин не проживала в спірній квартирі, суд на законних підставах визнав її такою, що втратила право на користування житлом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачкою по справі та її представником не представлено належних доказів того, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди в користуванні житлом. Вона добровільно залишила квартиру, переселилась до свого співмешканця та забрала всі свої речі. Ключі в квартирі не змінювалися, а тому ОСОБА_1 безперешкодно могла в неї потрапити.

Також безпідставними є покликання апелянта на те, що рішення суду рішення по справі було постановлено без його участі, оскільки 18.12.2009 року в судовому засіданні сторонами були проголошені судові дебати і вони висловили свої позиції щодо суті спору.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: