УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

при секретарі: Глинському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського національного університету імені ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання незаконним параграфу 3 наказу №1045 від 30 квітня 2009 року, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом було неправильно застосовано ч. 2 ст. 32 КЗпП України, оскільки зміна назви посади кваліфікується як зміна істотних умов праці і не може підпадати під категорію "переміщення". Переведення з бюджетної форми фінансування на фінансування за рахунок коштів спецфонду порушує умови конкурсу на заміщення посади, оскільки це стосується штатного розпису установи, а не оплати праці працівника. А тому стверджує, що зміна форми фінансування суттєво погіршує його трудо – соціальний статус через зменшення гарантій з боку роботодавця та змінює умови конкурсу, які мали місце при обранні його на посаду.

Крім того, покликається на те, що судом не здійснено оцінки покликань на правомірність і допустимість зміни трудових правовідносин роботодавця з особою, яка заміщає посаду за результатами конкурсу, оскільки на посаду доцента кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського національного університету ім. Івана Франка він був обраний рішенням Вченої ради юридичного факультету у відповідності до вимог Положення про обрання та прийняття на роботу працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації затвердженого Наказом міністерства освіти і науки України №744 від 24.12.2002 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до п. 3 наказу в.о. ректора Львівського національного університету ім. І.Франка від 30.04.2009 року, переміщено доцента кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права ОСОБА_1, який забезпечував викладання навчального курсу "Міжнародне публічне право", на кафедру міжнародного права із збереженням істотних умов трудового договору, на яких він виконував свої посадові обов'язки до 02.01.2009 року (посадові обов'язки, посадовий оклад, надбавки, доплати, термін перебування на посаді, юридична адреса установи) за рахунок коштів спецфонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві,  в установі,  організації на інше робоче місце,  в інший структурний підрозділ у тій же місцевості,  доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності,  кваліфікації чи посади,  обумовленої трудовим договором.  

Згідно з абз. 2 п. 31 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів",  не вважається переведенням,  що потребує згоди працівника,  переміщення його на тому ж підприємстві ( в установі,  організації ) на інше робоче місце,  в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості,  доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю,  кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним,  не обумовленим інтересами виробництва.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним параграфу 3 наказу №1045 від 30 квітня 2009 року, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з того, що було відсутнє переведення позивача на іншу роботу,  а відбулось переміщення його на інше робоче місце, а саме іншу кафедру Львівського національного університету ім. І.Франка від 30.04.2009 року,  також при цьому не було ні зміни посади,  ні умов оплати або будь яких інших умов праці позивача.

Дане переміщення було обумовлено інтересами Львівського національного університету ім. І.Франка, оскільки згідно ухвали вченої ради Львівського національного університету ім. І.Франка від 26.11.2008 року відкрито кафедру адміністративного та фінансового права на юридичному факультеті шляхом поділу кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, тобто кафедри на яку в 2005 році був обраний позивач на посаду доцента, а наказом в.о. ректора Львівського національного університету ім. І.Франка від 22.12.2008 року утворено з 02.01.2009 року на юридичному факультеті кафедру адміністративного та фінансового права та кафедрі міжнародного права факультету міжнародних відносин викладання навчального курсу Міжнародне публічне право для студентів юридичного факультету за освітньо – професійною програмою бакалавра для всіх форм навчання.

Доводи позивача про завдання йому з вини відповідача моральної шкоди не ґрунтуються на доказах, тому у суду не було передбачених законом підстав для їх задоволення.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що зміна форми фінансування порушує його права, оскільки законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо способу фінансування оплати праці. Крім того, згідно наказу №617 від 02.03.2010 року ОСОБА_1 переведено з фінансування за рахунок коштів спецфонду на фінансування за рахунок коштів загального фонду.

Також не можуть прийматися до уваги покликання апелянта на те, що зміна назви посади кваліфікується як зміна істотних умов праці і не може підпадати під категорію "переміщення", оскільки відповідно до ст. 21 КЗпП України, істотними умовами трудового договору є місце роботи, трудова функція, час початку роботи та оплата праці працівника, і назва посади не визначається категорією істотні умови праці.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: