УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі: Глинському О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова від 19 листопада 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА :
Оскаржуваним рішенням суду задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ЛМКП „Айсберг” з участю третьої особи: ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” про визнання права власності на підвальні приміщення.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на підвальні приміщення під літерою XXYIII площею 14,70 м?, літерою XXIX площею 14,80 м? загальною площею 29,50 м? у будинку № 14 по вул. Дорошенка у м. Львові.
В апеляційних скаргах Львівська міська рада та Галицька районна адміністрація просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, покликаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджують, що позивачу ОСОБА_1 підвальні приміщення надавалися лише в користування для використання їх під господарські потреби. Правові підстави для визнання за ним права власності на спірні підвальні приміщення відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання апеляційних скарг, заперечення вимог останніх, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 132 ЦК України (в редакції 1963 року) приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням.
Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше. Дане положення закріплено і в ст. 186 ЦК України (в редакції 2003 року).
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", допоміжні приміщення (кладовки, сараї і таке інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 у відповідності до договору купівлі – продажу від 28 серпня 1998 року придбав у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира складалась з двох житлових кімнат житловою площею 62,90 кв.м. та кухні загальною площею 76,20 кв.м. До квартири належала комора в підвалі. Квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №Г-06030, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради 19 квітня 1996 року.
Судом також встановлено, чого не заперечують сторони, попередні власники квартири користувалися підвальним приміщенням загальною площею 29,50 кв.м. в даному будинку. Цими ж приміщеннями став користуватися і новий власник придбаної квартири ОСОБА_1
Задовільняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на підвальні приміщення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні підвальні приміщення є приналежністю до квартири АДРЕСА_2. Ними користувалися попередні власники квартири і при приватизації квартири мали право на приватизацію цих підвальних приміщень, які як допоміжні приміщення передаються безоплатно у власність квартиронаймачам.
В даному випадку підвальні приміщення є приналежністю до головної речі – квартири, і такі наслідують долю головної речі. Набувши у власність квартиру попередні власники набули право власності і на спірні підвальні приміщення. А отже і при відчуженні даної квартири, були відчужені і підвальні приміщення (що і зазначено в договорі купівлі – продажу квартири). Тобто позивач, разом з купленою квартирою набув право власності і на підвальні приміщення, які є приналежністю до цієї квартири.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 листопада 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: