Заводський районний суд м. Запоріжжя

м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, 65, 69009, (061) 236-59-98

Справа № 2-А-2/ 2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2010 року. м. Запоріжжя.

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Федоренко Р.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії, про зобов’язання провести такий перерахунок та стягнення боргу у зв’язку з цим перерахуванням,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника Управляння Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя ( далі Управляння ПФ), в якому просить визнати неправомірними дії Управління ПФ про відмову йому у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю; зобов’язати Управління ПФ зробити йому перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 14 березня 2007 року по теперішній час та й надалі, згідно вимог ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов’язати Управління ПФ сплатити заборгованість по недорахованим: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 14 березня 2007 року по теперішній час, згідно ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення», а також поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження дій суб’єкта владних повноважень.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він визнаний інвалідом 3-ї групи, у зв’язку з тим, що приймав участь у 1986 році у ліквідації катастрофи на ЧАЕС ( посвідчення ліквідатора ЧАЕС 1-ї категорії, серія А № 409458).

У квітні 2009 року спілкуючись з ліквідаторами він дізнався, що порушуються його Конституційні права та свободи, в зв’язку з чим 2 червня 2009 року звернувся до Управляння ПФ з заявою про перерахунок пенсії.

Своїм листом від 16 червня 2009 року за № К65-3 Відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії, посилаючись на Постанову КМУ Постанову КМУ від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», з чим він не згоден тому, що вони порушують його Конституційні права.

Свою незгоду позивач пояснює наступним.

Його права та свободи викладені в ст. 1, ст. 3, ст. 22, ст. 55 та ст. 92 Конституції України, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України та бюджетна система України – ч. 2 ст. 92 Конституції України.

В ч. 2 ст. 95 Конституції України та в ч. 2 ст. 38 Кодексу 2542-14- встановлений перелік правовідносин є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – орган державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України – ст. 113 Конституції України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Згідно ст. 147, ст. 150, ст. 152 Конституції України, Конституційний суд України своїми рішеннями неодноразово визнавав неконституційними зміни та доповнення до Закону України № 796-ХІІ в напрямку призначення пенсій.

Обгрунтовуючи своє письмове клопотання про поновлення строку для звернення в суд з адміністративним позовом про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, ОСОБА_1 посилається на те, що він пропустив зазначений строк по тій причині, що йому стало відомо про порядок нарахування та розмір виплати компенсації за шкоду завдану здоров’ю як інваліду – учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС лише після отримання письмової відповіді Управління ПФ № К65-3 від 16 червня 2009 року та з судової практики, яка склалася в 2009 році при вирішенні спорів даної категорії. Раніше його не повідомляли про порядок та розміри нарахування державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після 26 квітня 2009 року під час зустрічі з інвалідами учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

Управління ПФ в Заводському районі м. Запоріжжя позов не визнало і в своїх письмових запереченнях посилається на те, що відповідно до видатків Державного бюджету, по кількості осіб, які знаходяться на обліку в Управління ПФ, в порядку та розмірах визначених КМУ, розпорядником бюджетних коштів вищого рівня Управлінню були перераховані цільові кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи Заводського району. Кошти бюджету, які одержують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника коштів вищого рівня. Будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення ( ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник коштів, приводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно закону про Державний бюджет, тобто відповідач посилається на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у такому розмірі.

При цьому відповідач посилається на Постанову КМУ від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» якою встановлено, що починаючі з 1 липня 2008 року доплата окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії ( без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги , пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат (встановлених законодавством) досягли таких розмірів: у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р., зокрема інвалідів ІІІ групи була 900 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1К посилається на те, що він визнаний інвалідом 3-ї групи, у зв’язку з тим, що приймав участь у 1986 році у ліквідації катастрофи на ЧАЕС ( посвідчення ліквідатора ЧАЕС 1-ї категорії, серія А № 409458).

У квітні 2009 року спілкуючись з ліквідаторами він дізнався, що порушуються його Конституційні права та свободи, у зв’язку з чим 2 червня 2009 року звернувся до Управляння ПФ з заявою про перерахунок пенсії.

Своїм листом від 16 червня 2009 року за № К65-3 Відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії, посилаючись на Постанову КМУ від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» , з чим він не згоден тому, що вони порушують його Конституційні права.

Свою незгоду пояснює наступним.

Його права та свободи викладені в ст. 1, ст. 3, ст. 22, ст. 55 та ст. 92 Конституції України, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України та бюджетна система України – ч. 2 ст. 92 Конституції України.

В ч. 2 ст. 95 Конституції України та в ч. 2 ст. 38 Кодексу 2542-14- встановлений перелік правовідносин є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – орган державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України. Кабінет Міністрів України у свої діяльності керується Конституцією та Законами України – ст. 113 Конституції України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Згідно ст. 147, ст. 150, ст. 152 Конституції України, Конституційний суд України своїми рішеннями неодноразово визнавав неконституційними зміни та доповнення до Закону України № 796-ХІІ в напрямку призначення пенсій.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що не ставиться під сумнів і відповідачем, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. В наслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3-ї групи із 30% втрати працездатності.

Статтею 49 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх: випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії і зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до ст. 53 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії та іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно до ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вказаного закону.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала в внаслідок каліцтва чи захворювань, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом № 2 Постанови № 1 від 3 січня 202 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50,54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій , при цьому ці суми не відповідають розміру пенсій за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, ОСОБА_1 при визначенні пенсії застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям» , фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Зважаючи на встановлені судом обставини по справі, які є поважним, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження дій суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 50 ч. 1, 54 ч. 4 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. .ст. 102, 122 ч. 3, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження дій суб’єкта владних повноважень.

Позов задовольнити.

Визнати дії Управляння пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про відмову ОСОБА_1 у перерахунку державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну його здоров’ю неправомірними.

Зобов'язати Управляння пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя зробити перерахунок державної та додаткової пенсій ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну його здоров’ю починаючі з 14 березня 2007 року по теперішній час та й надалі, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управляння пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя сплатити заборгованість по недорахованим: державній та додатковим пенсіям за шкоду, заподіяну здоров’ю, починаючи з 14 березня 2007 року по теперішній час у відповідності до вимог ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно перерахунку у відповідності до зазначеного Закону.

Постанова може бути оскаржена в апеляційний адміністративний суд Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Запоріжжі шляхом подачі на протязі 10 днів заяви про апеляційне оскарження з дня складання постанови у повному обсязі, а потім – в термін 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, самої апеляційної скарги.

Суддя: Федоренко Р.Г.