Справа №2 а-27/2009
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ушакової Н.Є., при секретарі - Слинько А.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області
« Про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, про зобов'язання вчинити дії», -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районні Дніпропетровської області в відмові перерахунку пенсії неправомірними, зобов'язання відповідача призначити основний розмір пенсії, як інваліду ІІ групи, у відповідності до п. 7 т. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, не менше 8 мінімальних пенсій за віком, що складає станом на лютий 2009 року - 4352 грн., з послідуючим перерахунком розміру пенсії в зв'язку з змінами розміру мінімальної пенсії за віком, призначити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на лютий місяць 2009 року в сумі 408 грн., зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з 22.01.2009 року.
У судовому засіданні позивач пояснив, що є інвалідом II групи, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області з 05.07.2006 року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але 22 травня 2008 року Конституційний Суд України визнав ці зміни неконституційними. Він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відповіді на заяву Управління пенсійного фонду України у Васильківському районі послалися на постанову Кабінету Міністрів України, якою передбачається розрахунок пенсії виходячи із суми 19.19 грн., з чим він не згоден.
Представник відповідача, за дорученням, ОСОБА_2 позов не визнала, виклавши свої заперечення письмово та зазначила, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області як інвалід другої групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності, обчислену у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров»ю, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні, тому у задоволенні його позовних вимог має буй відмовлено.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 15.09.2006 року безстроково (а.с. 12), інвалідом другої групи, захворювання якого пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС (а.с. 12), довідкою Обласної МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 519677 виданою 06.07.2006року (а.с. 13).
Як встановлено у судовому засіданні , Управління Пенсійного фонду України в Васильківському районі Дніпропетровської області при нарахуванні пенсії позивачу керувалися розміром 19 грн. 91 коп., визначеним Кабінетом Міністрів України -постановою № 1 від 3 січня 2002 року (а.с. 16-17,58).
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 статті 54 цього Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової
втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України). Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону. Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Крім того, не можуть бути прийняті судом посилання державного органу на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає протиправною відмову відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 22.01.2009 року(а.с. 15).
Відповідно до вимог ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
В даному випадку перерахунок пенсії позивачу необхідно проводити з 01.02.2009 року .
Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та обчислення державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду Чорнобиля II групи та щомісячного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд виходить з того, що зазначена вимога не відповідає змісту законодавства тому, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, суд не може прийняти рішення щодо захисту прав і інтересів особи на майбутнє.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. З, ч. 2 ст. 19, ч. З ст. 46, ч. З ст. 51 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69. 94,99,100, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати позивачу державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, як особі, яка віднесена яка
віднесена до 1 категорії, у розмірах, менших, ніж передбачено ст. 50 та ст. 54 Закону
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи».
1. 3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити заборгованість ОСОБА_1 з 01.02.2009 року пенсію по інвалідності у розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для відповідної категорії населення в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
2. 4. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Васильківському Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2009 року додаткової пенсії у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для відповідної категорії населення в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2009 року.
Суддя
Н.Є. Ушакова