ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

          

01.06.06                                                                                           Справа№ 4/444-2/47

    

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод гумових технічних виробів”, м. Львів

До відповідача:  Товариства з обмеженою  відповідальністю  „Інвестконсультант”, м. Київ

Про визнання договору недійсним  

                                                                                            Суддя Хабіб М.І.

                                                                                            Секретар  Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Москва Ю.О.- представник

Від відповідача -  не з”явився

Суть спору: Позов заявлено про  визнання недійсним договору № Т 103-2/04 купівлі-продажу цінних паперів від 14 вересня 2004р. та про застосування наслідків недійсності право чину на підставі ст.ст. 92,203,215,216ЦК України та ст.ст.173,174,208 ГК України.

        Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  08.09.2004р. господарським судом Львівської області  була порушена справа про банкрутство позивача - ВАТ „Львівський завод гумових технічних виробів”, введена процедура розпорядження майном, розпорядником майна призначено Гулу Я.О.

Постановою від 08.06.2005р. позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Яцика В.О.

14.09.2004р. позивачем ( покупець за договором) і відповідачем ( продавець за договором)  укладено договір купівлі - продажу цінних паперів.

На виконання договору 17.09.2005р. позивач сплатив відповідачеві кошти в сумі 260 000,00 грн.

Позивач вважає, що названий договір не відповідає вимогам п.13 ст.13 Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки від імені покупця договір на суму , що перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника, підписаний головою правління без погодження з розпорядником майна.

Відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання,  письмових пояснень та відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 25.04.2006р.поштового відправлення , п .квит.№ 343805.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

14.09.2004р. позивачем,  в особі голови правління  Здерко Є.П.,  та  відповідачем , в особі директора Єфремової В.О., укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № Т 103-2/04, відповідно до умов якого продавець ( відповідач у справі) передає у власність покупця ( позивача у справі) цінні папери емітента –ВАТ „Енергозахист” у  кількості 1 040 000 шт. на суму 260 000,00грн., а покупець оплачує  цінні папери у строк до 20.09.2004р.

Судом встановлено, що відповідач передав позивачеві згадані цінні папери, а позивач оплатив їх вартість, що підтверджено платіжним дорученням № 266 від 17.09.2004р.

Згідно із ухвалою  господарського суду Львівської області від 08.09.2004р. у справі  № 6/309 -29/270 порушено справу про банкрутство  позивача  - ВАТ „Львівський завод гумових технічних виробів”( п.1), арбітражним керуючим призначено Гулу Я.О.(п.4).

Відповідно до ухвали суду від 20.09.2004р. , в резолютивній частині ухвали   від 08.09.2004. у справі № 6/309-29/270 допущено описку: не вказано про введення процедури розпорядження майном, у зв”язку з чим суд ухвалив виправити описку  та викласти пункт 4 ухвали в наступній редакції: „Ввести процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначити Гулу Я.О.”

Як вбачається із постанови суду від 08.06.2005р. у справі № 6/309-29/270, процедуру розпорядження майном  введено 01.12.2004р.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.

Статтею 161 ЦК України  передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства є правління, або інший орган, визначений статутом, який діє від імені товариства у межах, встановлених статутом і законом.

Згідно із статутом товариства, виконавчим органом позивача є правління, до складу якого входить голова правління, його заступники та члени правління. Голова правління без довіреності діє від імені товариства, розпоряджається майном та грошовими коштами товариства.

Відповідно до п.13 ст.13 Закону України „ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору, тобто, станом на  14.09.2004р., процедура розпорядження майном не була введена. Відтак, голова правління, який діяв від імені товариства у межах, встановлених статутом та законом, не міг  погоджувати укладення договору з розпорядником майна, оскільки процедура розпорядження майном була введена та  призначений розпорядник майна  вже після укладення оспорюваного договору.

На підставі викладеного, суд вважає доводи позивача про перевищення повноважень головою правління при укладенні договору та про  укладення договору з недодержанням в момент вчинення вимог, які є необхідними для чинності правочину, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, а посилання на ст.ст.92,203,215,216 ЦК України , ст.ст.173,174,207 ГК України та п.13 ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безпідставними.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,36,43,49,75,82-85, ГПК України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

        В задоволенні позову відмовити повністю.

           Суддя                                                                                             Хабіб М.