Справа № 2-315/2009 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 травня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:                

              головуючого -   судді Вуїва О.В.,  

              при секретарі – Літвінов С.С.,  

              за участю: представника позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до приватного підприємця ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом до П.П. ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором оренди в якому вказувала, що 01 червня 2006 року вона та відповідачка уклали між собою договір оренди належного позивачці нежитлової будівлі – магазину, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0136 га. по АДРЕСА_1 .

Відповідно до його умов орендар набула право на використання об’єкта оренди для здійснення підприємницької діяльності з правом його передачі в суборенду та зобов’язалася щомісячно сплачувати орендну плату в грошовій формі – 1150 грн.

Проте орендар умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 16750 грн., яку                            П.П. ОСОБА_3  визнавала та зобов’язалась сплатити в строк до 25 липня 2008 року, однак взяті на себе зобов’язання не виконала.

Враховуючи вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідачки суму боргу, а також всі понесені нею судові витрати.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні представник позивачки – ОСОБА_1  вимоги ОСОБА_2  підтримала в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивачки не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивачки, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 01 червня 2006 року П.П. ОСОБА_3  та ОСОБА_2  (від імені якої без необхідних повноважень діяла приватний підприємець ОСОБА_4 ) уклали між собою договір оренди належного позивачці нежитлової будівлі – магазину, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0136 га. по АДРЕСА_1 .

Згідно положень Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також інша особа, уповноважена на укладення договору найму.

Проте, незважаючи на укладення договору найму неповноважним представником,  матеріали справи вказують про наступне схвалення цього правочину власником предмету договору найму.

А відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Договір укладений в простій письмовій формі строком на 11 місяців, однак згідно його умов за відсутності заперечень сторін після закінчення його дії вважається пролонгованим на 1 рік.

Відповідно до його умов орендар набула право на використання об’єкта оренди для здійснення підприємницької діяльності з правом його передачі в суборенду та зобов’язалася щомісячно (в строк до 15 числа поточного місяця) сплачувати орендну плату в грошовій формі – 500 грн., а також сплачувати кошти, отримані нею за укладеним  (за погодженням з наймодавцем) договором суборенди від 01 червня 2006 року в сумі 650 грн., а всього на загальну суму 1150 грн.

Проте орендар умови договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 16750 грн.

Борг повністю визнавався відповідачкою в наданій нею письмовій розписці.

Разом з тим П.П. ОСОБА_3  зобов’язалась сплатити його в строк до 25 липня 2008 року, однак взяті на себе зобов’язання не виконала.

Встановлені судом обставини знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_5  та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с.4-9, 24-26).

Згідно ст.ст. 759, 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Зокрема, положення ст.ст. 793, 794 ЦК України встановлюють просту письмову форму договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), якщо строк його дії  не перевищує трьох років.

Договір найму (оренди) укладається на узгоджений сторонами строк. За користування об’єктом оренди справляєтьсся узгоджена сторонами плата.

Оскільки одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, тому плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд знаходить вимоги позивачки про стягнення боргу за договором оренди   обгрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки також підлягають стягненню понесені нею судові витрати, а саме 30 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи та 167,50 грн. державного мита.

Проте суд не вбачає підстав для стягнення в якості судових витрат сплачених         ОСОБА_2 1000 грн. за правову допомогу в зв’язку з наступним.

Так, виключний перелік судових витрат, визначений в ст. 79 ЦПК України, в тому числі до них Закон відносить й витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу – це витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Однак національне законодавство не містить поняття «фахівець в галузі права».

Тому, кошти, сплачені позивачкою приватному підприємцю за окремим договором про надання юридичних послуг не можуть бути віднесені до судових витрат, оскільки не є правовою допомогою в сенсі положень Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 79, 84, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2  до приватного підприємця ОСОБА_3  про стягнення боргу за договором оренди  –   задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2  борг за договором оренди  від 01 червня 2006 року в сумі 16 750 (шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень, а також 167 (сто шістдесят сім) гривень 50 копійок державного мита та 30 (тридцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В задоволенні вимог   ОСОБА_2   про стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя:          /підпис/

Згідно з оригіналом: суддя: