РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 Справа № 2-672/11

2/638/1652/13

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: КУПІНОЇ М.А.,

при секретарі: ОЛІЙНИК О.В., САЄНКО С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” (далі – ОК ВЕП “Держпром”), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання недійсним ордеру, виселення та внесення змін до договору найму житлового приміщення, за зустрічним позовом обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” до ОСОБА_1, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним посвідчення на право зайняття службової площі, визнання недійсним договору найму житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”, третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору найму житла припиненим та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який неодноразово змінював, і в останній редакції від 29 січня 2013 року посилався на ті обставини, що 25 серпня 2005 року він був призначений керуючим Харківської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату.

10 січня 2006 року на підставі посвідчення на право заняття службової площі Харківською обласною державною адміністрацією в особі керівника апарата облдержадміністрації ОСОБА_5 позивачу була надана житлова площа на період роботи на даній посаді за адресою: м. Харків, Помірки, 27, житловою площею 28,6 кв.м. Службова житлова площа надавалася в будинку відомства виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”.

17 січня 2006 року між позивачем та відповідачем - виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” в особі керівника актора ОСОБА_6 (Наймодавець), було укладено договір найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3 юр, відповідно до умов якого позивачу і членам його сім’ї надано у безстрокове користування житло – квартира за адресою: м. Харків, Помірки, 27, 2 поверхАДРЕСА_1.

18 січня 2006 року позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 в зазначеній квартирі.

Умови укладеного договору позивач виконував належним чином, на сьогоднішній день продовжує займати посаду керуючого Харківської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, однак з невідомих причин керівництво ВЕП “Держпром” надіслало на його адресу ОСОБА_7 за вих. №150 від 16 лютого 2010 року з вимогою звільнити нібито незаконно займане ним житлове приміщення, вказавши при цьому адресу: м. Харків, Помірки, 27-А, кв. 8 у п'ятиденний термін з моменту отримання вказаного листа. Окремо відповідач ОК ВЕП “Держпром” повідомив позивача, що просить його Договір найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3 юр від 17 січня 2006 року вважати розірваним.

Позивач вважав, що підстави для розірвання Договору найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3 юр від 17.01.2006 року були відсутні, оскільки у спірній квартирі він проживав, виїздити на постійне місце проживання до іншого заселеного пункту чи інше житлове приміщення наміру не мав, а будинок перебував у придатному для проживання стані.

Крім того, представники ОК ВЕП “Держпром” не зверталися до суду з позовом до нього про розірвання договору найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3юр від 17.01.2006 року, а отже ними не було дотримано вимоги законодавства щодо порядку розірвання такого договору.

Крім того, 02.03.2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виламали замки квартири позивача та проникли в його житлове приміщення. І з цього часу позивач фактично позбавлений можливості користуватись квартирою. Іншого житла, яким би позивач мав змогу користуватись, у нього немає.

Також позивач вказував на те, що рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради V скликання від 21.07.2009 року за № 212/1 було проведено упорядкування поштової адреси житлового будинку літ. “У-2” виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”, надавши поштову адресу: м. Харків, Помірки, 27-А (замість адреси: Помірки, 27).

Пунктом 2 вказаного рішення було зобов 'язано керівництво ОК ВЕП “Держпром” довести до відома комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Харківського поштампу, Депаратменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області зміст цього рішення.

21.01.2010 року було прийнять рішення №25 Харківської міської ради, яким було дозволено ОК ВЕП “Держпром” використовувати будинок за ї адресою: м. Харків, Помірки, 27-А в якості сімейного гуртожитку.

02 лютого 2010 року було проведено спільне засідання профспілкової організації ОК ВЕП “Держпром”, у результаті якого було постановлено розподілити сімейний гуртожиток, що знаходиться на балансі ВЕП “Держпром” та розташований за адресою: м. Харків, Помірки, 27-А, серед працівників зазначених організацій, згідно переліку, зокрема, кв. №8 помічнику голови облдержадміністрації відділу забезпечення діяльності голови та заступників голови облдержадміністрації апарату облдержадміністрації ОСОБА_2 та її родині.

05 лютого 2010 року ОК ВЕП “Держпром” на підставі рішення профспілкового комітету ВЕП “Держпром” від 02.02.2010 року ОСОБА_2 було видано ордер на жилу площу в гуртожитку № 02/08/27А, а саме на право зайняття з сім'єю з 3-х чоловік жилої площі в гуртожитку по вул. Помірки, 27 А, кв. 8 розміром 27,9 кв.м.

Про упорядкування поштової адреси та розподіл квартир позивачу відомо не було.

За таких обставин позивач просив визнати недійсним ордер на жилу площу в гуртожитку № 02/08/27А, який було видано ОСОБА_2 05 лютого 2010 року на право зайняття з сім’єю з 3-х чоловік у складі – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жилої площі в гуртожитку за адресою: м. Харків, Помірки, 27-А, кв. 8, оскільки на дана квартира не була вільною на момент його видачі – в ній проживав та був зареєстрований позивач, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири № 8, що знаходиться за адресою: Помірки, 27-А у м. Харкові, а також внести зміни до договору найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3 юр від 17.01.2006 року, укладеного між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” та ОСОБА_1, в частині предмету договору, виклавши пункт 1.1. Договору найму житла в будинках комунального житлового фонду №17/3 юр від 17.01.2006 року в наступній редакції:

“Наймодавець надає наймачу і членам його сім'ї ОСОБА_1 у безстрокове користування житло - квартиру за адресою: м. Харків, вул. Помірки, №27-А, другий поверх, квартира №8, житловою площею 27,9 кв.м.”, у зв’язку з істотним порушенням умов договору однією із сторін, а саме – ОК ВЕП “Держпром”.

Судові витрати просив покласти на відповідачів.

Відповідач ОК ВЕП “Держпром” звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним посвідчення на право зайняття службової площі, визнання недійсним договору найму житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В останній редакції своїх позовних вимог за зустрічним позовом просив визнати недійсним посвідчення на право зайняття службової площі, видане Харківською обласною державною адміністрацією 10.01.2006 року, визнати недійсним договір найму житла у будинках комунального житлового фонду №17\3юр від 17.01.2006 р., укладений між ОСОБА_1 та виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому посилався на ті обставини, що ОСОБА_1 незаконно займав квартиру № 8, оскільки зміна нумерації квартир не проводилась, а йому була надана в користування квартира № 3, а крім того, позивач за первісним позовом на час розгляду справи вже добровільно виселився зі спірного житла.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника також звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”, третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору найму житла припиненим та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просила визнати припиненим Договір найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3 юр. від 17.01.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ВЕП “Держпром”, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою № 3 в житловому будинку по вул. Помірки, 27-А у м. Харкові.

При цьому посилалася на ті обставини, що строк дії Договору найму житла № 17/3 юр. від 17.01.2006 сплив 18.01.2011 року, рівно через п'ять років після його укладення (відповідно до встановлених законодавством (ст. 253 ЦК України) правил обчислення строків, строк дії договору почав плинути з наступного дня після календарної дати його укладення, тобто з 18.01.2006 року).

Оскільки до 18.01.2011 року жодна із сторін у встановленому законом порядку не відмовлялася від договору та його не було розірвано, він фактично припинив свою дію 18.01.2011 року, у зв'язку зі спливом максимального (граничного) строку його дії.

За таких обставин, з моменту припинення Договору найму житла з 18.01.2011 ОСОБА_1 фактично втратив право користування житловим приміщенням.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні свій позов підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити. Проти зустрічних позовів заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, надав суду заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог ОК ВЕП “Держпром”.

Представник ОК ВЕП “Держпром” в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначав, що заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1, просить відмовити в їх задоволенні, заперечує також проти позовних вимог ОСОБА_2, оскільки недійсний договір не може бути визнано припиненим.

Крім того, в письмових запереченнях на первісний позов посилався на те, що оскільки зміна нумерації квартир не проводилась, при видачі ордеру ОСОБА_2 порядок його видачі був дотриманий, квартира, на яку було видано ордер, на момент його видачі була вільна, а ОСОБА_1 не довів наявність прав на квартиру № 8.

Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти первісного позову ОСОБА_1 заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, позов ОСОБА_2 підтримував та просив суд його задовольнити, позов ОК ВЕП “Держпром” залишав на розсуд суду.

Окрім обґрунтувань зустрічного позову ОСОБА_2 також посилався в письмових запереченнях на первісний позов також на ті обставини, що спірна квартира та житловий будинок, в якому вона розташована, що знаходиться за адресою вул. Помірки, 27-А і перебуває на балансі ВЕП “Держпром” не має і ніколи не мав статусу службового, оскільки ніколи не включався до числа службових відповідним рішенням виконкому місцевої ради, та не могла бути надана Позивачу в якості службового житла відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, посада, у зв’язку із зайняттям якої ОСОБА_1 було видано посвідчення на зайняття службової житлової площі, до переліку категорій працівників, яким може бути надано таке службове житлове приміщення, не включена. Таким чином, вважав, що у позивача взагалі було відсутнє право отримання службового житлового приміщення, а тому й будь-які підстави для вселення та реєстрації у спірній квартирі. І також зазначав, що Харківська обласна державна адміністрація взагалі не має повноважень видавати такі посвідчення, оскільки відповідно до вимог житлового законодавства це відноситься до компетенції адміністрації підприємства, у віданні якого знаходиться таке приміщення, а також виконкому місцевої ради.

Представник Харківської обласної державної адміністрації в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримував, позов ОК ВЕП “Держпром” залишав на розсуд суду.

При цьому в своїх усних та письмових поясненнях суду посилався на ті обставини, що посвідчення на зайняття службової житлової площі ОСОБА_1 було видано з порушенням вимог законодавства, ордеру на вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру не було, а відтак він займав її незаконно.

Представник третьої особи - Дзержинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 10 січня 2006 року Харківською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення про надання йому службової житлової площі в будинку, що знаходиться у відомстві виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”.

17 січня 2006 року між виробничо-експлуатаційним підприємством “Держпром” та ОСОБА_1 укладено безстроковий договір найму квартири АДРЕСА_4.

З копії паспорта ОСОБА_1 (а.с. 8, т. 1) вбачається, що він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

У 2009 році змінено поштову адресу: з вул. Помірки, 27, м. Харків на вул. Помірки, 27-А, м. Харків (а.с. 32, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 січня 2010 року дозволено виробничо-експлуатаційному підприємству “Держпром” використовувати будинок по вул. Помірки, 27-А в м. Харкові у якості сімейного гуртожитку.

02 лютого 2010 року рішенням первинної профспілкової організації виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” прийнято рішення про розподіл гуртожитку, що знаходиться на балансі підприємства по вул. Помірки, 27-А в м. Харкові. Вирішено розподілити вказаний сімейний гуртожиток, в тому числі, надати кв. № 3 ОСОБА_7 та її родиніАДРЕСА_5 ОСОБА_2 та її родині (05 лютого 2010 року ОСОБА_2 видано ордер на житлову площу у вказаному гуртожиткуАДРЕСА_5).

16 лютого 2010 року виробничо-експлуатаційне підприємство “Держпром” звернулося до ОСОБА_1 із заявою про звільнення незаконно зайнятого ним житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_6 та повідомило про розірвання договору найму житла № 17/3 юр від 17 січня 2006 року.

05 березня 2010 року, за відповідною заявою (а. с. 28 т. 1), ОСОБА_1 зобов'язався звільнити квартиру АДРЕСА_7.

В судовому засіданні при розгляді даної цивільної справи був допитаний свідок ОСОБА_8, який дав показання суду, що на час проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі він був його помічником та неодноразово відвідував ОСОБА_1 за місцем його мешкання. Свідок показав суду, що ОСОБА_1 проживав у квартирі, на дверях якої була табличка № 3, дана квартира знаходилась на другому поверсі другого під’їзду будинку від сходів праворуч. Також він був особисто присутній при подіях, коли ОСОБА_2 намагалася власноруч виселити ОСОБА_1 із займаного житлового приміщення, і засвідчив це в суді.

Представник ОСОБА_1 під час розгляду справи давав пояснення суду, що квартира № 3 знаходилась на другому поверсі другого під’їзду будинку від сходів праворуч.

ОСОБА_2 в судовому засіданні 10 вересня 2013 року також особисто пояснювала, що її квартира № 8 знаходиться на другому поверсі другого під’їзду будинку від сходів праворуч.

Згідно письмової відповіді № 366 від 21 березня 2013 року за підписом директора ОК ВЕП “Держпром” (а.с. 53 том 4), зміна нумерації квартир в будинку 27-А по вул. Помірки в м. Харкові не проводилась.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що квартира спір між сторонами існує з приводу одної й тої же квартири.

Крім того, судом встановлено, що на момент вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру інші квартири в житловому будинку були не заселеними та на вхідних дверях були відсутні позначки номерів квартир.

Уклавши договір найму житла, позивач вселився в зазначену квартиру №3, зареєструвався за цією адресою та став сплачувати комунальні послуги, виконуючи тим самим умови договору найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3 юр. від 17.01.2006 року, укладений між ним та ОК ВЕП “Держпром”, тобто проживав в спірній квартирі правомірно.

З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2010 року ОСОБА_2 було видано ордер на зайняття квартири АДРЕСА_7, яка на день прийняття рішення первинною профспілковою організацією ВЕП “Держпром” була зайнята ОСОБА_1, який проживав у ній (як у квартирі №3) на законній підставі (вказаний договір № 17/3 юр. від 17.01.2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК УРСР ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Таким чином, видача ордера, а потім вселення на його підставі сім’ї ОСОБА_2 відбулося у порушення вимог ч. 2 ст. 58 ЖК УРСР, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання ордеру на жилу площу в гуртожитку № 02/08/27А, який було видано ОСОБА_2 5 лютого 2010 року на право зайняття з сім’єю з 3-х чоловік у складі – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жилої площі в гуртожитку за адресою: м. Харків, Помірки, 27-А, кв. 8, недійсним підлягають задоволенню.

Разом з тим, позові вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 в частині внесення змін до договору найму житлового приміщення задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень вул. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач ОСОБА_1 вважає неповідомлення йому ОК ВЕП “Держпром” про зміну поштової адреси з вул.. Помірки, 27, м. Харків на вул.. Помірки, 27-А, м. Харків істотним порушенням умов договору найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3 юр. Від 17.01.2006 року, оскільки зміна адреси потягла за собою фактично зміну предмету договору найму.

Разом з тим, предмет договору найму не змінювався. Зміна поштової адреси (або нумерації квартир) не є такою зміною, оскільки, предметом договору є певна квартира у певному будинку, тобто житлове приміщення із кількох кімнат певною площею з окремим виходом, що є окремою частиною будинку. Відтак підстав для внесення змін до договору найму в судовому порядку немає, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стаття 117 ЖК України передбачено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

У зв’язку з наведеним внаслідок визнання недійсним ордеру на жилу площу в гуртожитку № 02/08/27А, який було видано ОСОБА_2 5 лютого 2010 року, ОСОБА_2 та члени її сім’ї підлягають виселенню зі спірної квартири.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОК ВЕП “Держпром” до ОСОБА_1, треті особи: Харківська обласна державна адміністрація, Дзержинський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним посвідчення на право зайняття службової площі, визнання недійсним договору найму житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”, третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору найму житла припиненим та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - суд дійшов наступного.

Під час судового розгляду було встановлено, що будинок по вул. Помірки 27-А у м. Харкові, що знаходиться у комунальній власності і перебуває на балансі ВЕП “Держпром”, ніколи не включався до числа службових відповідним рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_9 народних депутатів, тому не має статусу службового житла відповідно до чинного законодавства України.

Як вже зазначалося вище, спірне жиле приміщення ОСОБА_1 було надано на підставі договору найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3 юр. від 17.01.2006 року, укладеного між ним та ОК ВЕП “Держпром”. Воно не надавалося в порядку надання службових житлових приміщень, а відтак положення Глави 3 Розділу ІІІ ЖК УРСР та ОСОБА_9 Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 “Про службові жилі приміщення” до даних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Видача посвідчення на право зайняття службової площі, яка передувала укладенню договору найму, діючим законодавством взагалі не передбачена. Вказане посвідчення не є правочином у розумінні ЦК України, тому воно не може бути визнано недійсним в судовому порядку, а у задоволенні цієї частини зустрічних вимог ОК ВЕП “Держпром” слід відмовити.

ОК ВЕП “Держпром” до суду не надано жодного доказу невідповідності вимогам закону договору найму житла в будинках комунального житлового фонду № 17/3 юр. від 17.01.2006 року, який укладено ОСОБА_1 та ВЕП “Держпром”, а відтак належних підстав для визнання його недійсним судом не вбачається, внаслідок чого у задоволенні цієї частини зустрічних вимог ОК ВЕП “Держпром” слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Діючим законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права, як визнання договору припиненим, про що просить ОСОБА_2 в своїй зустрічній позовній заяві, внаслідок чого у задоволенні цієї частини її зустрічних вимог слід відмовити.

Статтею 47 Конституції України та частиною 3 статті 9 Житлового кодексу УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися

проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в ОСОБА_9 Пленуму Верховного Суду СРСР від 12 квітня 1985 року N2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що після отримання ордеру на спірне жиле приміщення ОСОБА_2 перешкоджала проживанню в ньому ОСОБА_1

За таких обставин положення ст. 71 ЖК УРСР не підлягають застосуванню з огляду на поважність причин не проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі.

З огляду на викладене, підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням відсутні, оскільки встановлені судом обставини свідчать про протилежне, а відтак у задоволенні зустрічних позовних вимог за позовами ОК ВЕП “Держпром” та ОСОБА_2 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - слід відмовити.

Таким чином зустрічні позови ОК ВЕП “Держпром” та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 15, 32, 57-60, 88, 107, 113, 212, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним ордер на жилу площу в гуртожитку № 02/08/27А, який було видано ОСОБА_2 05 лютого 2010 року на право зайняття з сім’єю з 3-х чоловік у складі – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жилої площі в гуртожитку за адресою: м. Харків, Помірки, 27-А, кв. 8.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири № 8, що знаходиться за адресою: Помірки, 27-А у м. Харкові.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити в повному обсязі.

Стягнути з обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита – 1 (одна) грн. 42 коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 6 (шість) грн. 16 коп., а всього 7 (сім) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита – 1 (одна) грн. 42 коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 6 (шість) грн. 16 коп., а всього 7 (сім) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита – 1 (одна) грн. 42 коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 6 (шість) грн. 16 коп., а всього 7 (сім) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита – 1 (одна) грн. 42 коп. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 6 (шість) грн. 16 коп., а всього 7 (сім) грн. 58 коп.

Судові витрати по зустрічному позову обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” - покласти на обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” як на позивача за його зустрічним позовом.

Судові витрати по зустрічному позову ОСОБА_2 – покласти на ОСОБА_2 як на позивача за її зустрічним позовом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2013 року.

Суддя