ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.10                                                                                           Справа № П-16/160

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                    Давид Л.Л.

                                                                                                              ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водотеплосервіс», м.Калуш №53 від 25.01.2010р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 1.12.2009 р.

у справі № П-16/160

за позовом прокурора м.Калуша в інтересах держави-Міністерства палива та енергетики України в особі позивача: ДПЗД «Укрінтеренерго»та його структурного підрозділу виробничої філії «Калуська теплоелектроцентраль», м.Калуш.

до Комунального підприємства «Водотеплосервіс», м.Калуш.

про стягнення 14223897,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- ю/к.

від відповідача: ОСОБА_3- ю/к.

Прокурор: Макогін Ю.І.- прокурор відділу.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.ст.22,29 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 1.12.2009 р. у справі № П-16/160 (суддя Калашник В.О.) позовні вимоги прокурора м.Калуша в інтересах держави-Міністерства палива та енергетики України в особі позивача: ДПЗД «Укрінтеренерго»та його структурного підрозділу виробничої філії «Калуська теплоелектроцентраль»,м.Калуш задоволено, стягнено з Комунального підприємства «Водотеплосервіс», м.Калуш заборгованість, яка виникла з договору купівлі-продажу теплової енергії №180 від 18.11.2008 року в сумі 14223897,65 грн., стягнено в дохід Державного бюджету України 25500 грн. держмита.

При прийнятті рішення, суд мотивував тим, що позивачем виконано всі умови договору №180 від 18.11.2008р., що підтверджено актами приймання- передачі обсягів теплової енергії, на час розгляду справи відповідачем договірні зобов»язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків згідно умов договору виконано частково, сума боргу 14223897,65 грн. підлягає стягненню в примусовому порядку, тому позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Крім того, судом відхилено твердження відповідача про неналежність позивача з тих підстав, що відповідно до Положення, Виробнича філія "Калуська теплоелектроцентраль" є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства зовнішньоекономіічної діяльності "Укрінтеренерго" без створення юридичної особи. На підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №373 від 14.07.2008р., передавального акту від 27.02.2009р., ДПЗД «Укрінтеренерго»є правонаступником прав та обов»язків ДП «Калуська теплоелектроцентраль», які виникли з договору №180 від 18.11.2008р.

Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачем - Комунальним підприємством «Водотеплосервіс», м.Калуш оскаржено його в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційної скарги скасувати рішення господарського суду і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити обґрунтовані тим, що прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, а саме в порушення рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р., ч.1 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України, абз.4 ч.1 ст.2 9 ГПК України, господарським судом Івано-Франківської області за позовом прокурора м.Калуша прийнято до розгляду та прийнято рішення на користь самостійного суб»єкта господарювання, а саме державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке не подавало позовної заяви та не є позивачем у справі, між КП «Водотеплосервіс»та Міністерством палива та енергетики України не було жодних договірних відносин, тому КП «Водотеплосервіс»не порушувало прав та законних інтересів Міністерства палива та енергетики України, як позивача.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вказавши, що в позовній заяві Міністерство палива та енергетики зазначено, як орган управління майном позивача у справі - ДПЗД «Укрінтеренерго», яке є державним підприємством, заснованим Міністерством палива та енергетики. Тому, позов прокурором міста Калуша заявлено відповідно до абзацу 2 ч.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р., де зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, що є підставою для порушення справи в господарському суді.

Прокурором вищенаведені заперечення апеляційних вимог підтримано.

Від Міністерства палива та енергетики України надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, зазначено про те, що оскаржуване рішення господарського суду є вірним, прийнятим з додержанням вимог законодавства та з урахуванням всіх обставин справи.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

Прокурором м.Калуша заявлено позов в інтересах держави - в особі ДПЗД "Укрінтеренерго" в особі структурного підрозділу - виробничої філії "Калуська теплоелектроцентраль", про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Водотеплосервіс" заборгованості в сумі 14223897,65 грн., яка виникла з договору купівлі-продажу теплової енергії №180 від 18.11.2008 року, який укладений між Комунальним підприємством "Водотеплосервіс", як покупцем та державним підприємством "Калуська теплоелектроцентраль", як продавцем теплової енергії.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов"зувався передати покупцю теплову енергію з теплофікаційною водою в потрібних покупцю обсягах відповідно до умов договору, а покупець зобов"язувався купляти теплову енергію та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість відповідно з умовами даного договору та виконувати інші умови передбачені даним договором.

Подача теплової енергії, відповідно до п.2.1 договору, здійснюється з 18.11.2008 року до 31.12.2008 року в орієнтованій кількості 20000 Гкал, при розрахунковій температурі зовнішнього повітря (-21 гр.С). Вказана кількість теплової енергії є орієнтованою і змінюється в залежності від співвідношення показників температури теплоносія і температури зовнішнього повітря, яке встановлюється в температурному графіку подачі теплоносія на житловий масив м.Калуша при розрахунковій температурі зовнішнього повітря -21 гр.С.

Ціна одної Гкал теплової енергії, як для населення так і для бюджетних установ, визначена в розділі 3 договору.

Оскільки, договір №180 від 18.11.2008 року укладено до 31.12.2008 року, сторонами підписано до основного договору додаткові угоди за №1 від 31.12.2008 року; №2 від 31.01.2008 року; №3 від 13.02.2009 року; №4 від 13.02.2009 року; №5 від 27.02.2009 року; №6 від 14.03.2009 року; №7 від 24.03.2009 року, в яких визначено новий термін дії основного договору.

Відпуск теплової енергії відбувався у відповідності до умов договору, про що складені відповідні акти приймання - передачі обсягів теплової енергії між ДП "Калуська ТЕЦ" та КП "Водотеплосервіс",а саме від 30.11.2008 року, 31.12.2008 року, 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 18.03.2009 року, 31.03.2009 року, 03.04.2009 року, підписані посадовими особами сторін.

На підставі актів виписані рахунки про оплату одержаних відповідачем носіїв теплової енергії .

Загальна вартість послуг, надана позивачем за період з листопада 2008р. до квітня 2009 року, згідно договору купівлі-продажу теплової енергії №180 від 18.11.2008р., складає 15831412,63 грн. і підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

В порушення договірних зобов"язань, відповідачем проведена оплата за одержані теплоносії тільки частково, в сумі 1599503,42 грн. Частина суми боргу зменшена шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, що відображено в ОСОБА_2 від 20.05.2009р. та 30.05.2009р.

Таким чином, загальна сума боргу, станом на 01.06.2009р., склала 14223897,65 грн.

Вказана сума боргу погоджена сторонами шляхом складання та підписання акту звірки розрахунків від 01.06.2009року.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши думку представників сторін, прокурора, дослідивши правильність застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силі зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконанню його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайне ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України (який є спеціальним законом в сфері господарських відносини) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, наявність та розмір основного боргу відповідача підтверджується договором №180 від 18.11.2008р., актом звірки розрахунків станом на 01.06.2009р.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повне виконання відповідачем умов договору, тому відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що за ним рахується борг в сумі 14223897,65 грн., який підлягає примусовому стягненню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Один із принципів державної політики у сфері теплопостачання згідно статті 6 Закону України «Про теплопостачання»є забезпечення енергетичної безпеки держави.

Завданням державного управління у сфері теплопостачання є забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини (ст. 9 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до ст.11 вказаного Закону та Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N1540, Мінпаливенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі та у сфері теплопостачання.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», відокремленим структурним підрозділом якого, згідно Наказу Мінпаливенерго від 14.07.2008 року № 373, є виробнича філія «Калуська теплоелектроцентраль», є державним підприємством, що засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.01.1993 року № 03. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року № 134 «Питання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», ДПЗД «Укрінтеренерго»віднесене до сфери управління Міністерства палива та енергетики України, тобто ДПЗД «Укрінтеренерго»є державним підприємством, заснованим Міністерством палива та енергетики, яке здійснює функції управління майном підприємства.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 03.04.2007 р. по справі N 05-5-46/8142, яка є додатком до Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 29.08.2007 р. N01-8/751 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.06.2004р. N 01-8/1172 «Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Отже, подання прокурором міста Калуша до відповідача позову було здійснено відповідно до абзацу 2 ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, де зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, про що зазначено в позовній заяві, яка у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв відповідне рішення, яке є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування апеляційним господарським судом відсутні.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 1.12.2009 р. у справі №П-16/160 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водотеплосервіс», м.Калуш без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                           Давид Л.Л.

Суддя                                                                                           Мурська Х.В.