ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                     ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

23.06.10                                                                                           Справа № 21/154

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційні скарги ПАТ «ОТП Банк»та ВАТ «УніКредитбанк»

на постанову господарського суду Львівської області від 26.01.2010р.

у справі № 21/154

за заявою ФОП ОСОБА_2, с.Давидів

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від ВАТ «УніКредитбанк»–ОСОБА_3

від ПАТ «ОТП Банк» - ОСОБА_4

від боржника –не з»явився

арбітражний керуючий –ОСОБА_5

          В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

          Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

          Постановою господарського суду Львівської області від 26.01.2010р. у справі № 21/154 (суддя Масловська Л.З.) про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Давидів Пустомитівського району Львівської області боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора тощо.

          Не погоджуючись з даною постановою кредитори –ВАТ «УніКредитбанк»та ПАТ «ОТП Банк»подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадану постанову.

Враховуючи те, що скаржниками подано апеляційні скарги на постанову господарського суду Львівської області від 26.01.2010р., суд апеляційної інстанції вирішив об”єднати їх в одне апеляційне провадження.

          Підставами для скасування оскаржуваної постанови скаржники вважають те, що суд першої інстанції невірно застосував норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 банкрутом, оскільки останній не є боржником вказаних у заяві про порушення справи кредиторів, так як кредити надавалися ОСОБА_6 як фізичній особі на споживчі цілі, що виключає можливість застосування щодо неї судових процедур визначених Законом.

          Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваної постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.12.2009 за заявою ФОП ОСОБА_2, поданою в порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі № 21/154 про банкрутство підприємця.

Заява вмотивована тим, що при проведенні фінансово-економічного аналізу діяльності боржника виявлено, що сукупна сума кредиторських вимог становить 482168,61 доларів США та 238375,09 грн., а вартість активів, грошових коштів та дебіторська заборгованість, на яку може бути звернено стягнення, значно менша, тобто вартості майна останнього недостатньо для задоволення вимог кредиторів боржника. У зв'язку з цим ФОП ОСОБА_2 прийнято рішення про подачу заяви до господарського суду для визнання громадянина - підприємця банкрутом.

Постановою від 26.01.2010р. місцевий господарський суд визнав ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Суд першої інстанції встановив, що загальна вартість майна боржника є недостатньою для погашення кредиторської заборгованості перед ВАТ "УніКредитбанк», ПАТ "ОТП Банк", ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8

Як з»ясовано судом, з умов кредитних договорів, якими боржник обґрунтовує виникнення в нього зобов’язань перед кредиторами-банками, вбачається, що кредитні договори укладені з ОСОБА_2 як з фізичною особою, а кредитні кошти призначені для задоволення особистих споживчих цілей.

Статтею 53 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

За приписами статті 209 Господарського кодексу України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який у разі нездатності після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

До складових поняття неспроможності суб'єкта підприємництва, визначених Кодексом поряд з абзацом 2 статті 1 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відносяться:

-нездатність суб'єкта виконати грошові зобов'язання перед своїми кредиторами;

-невиконання зазначених грошових зобов'язань протягом визначеного часу –протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку;

-неможливість відновлення платоспроможності боржника.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Перелік осіб, що підпадають під дію законодавства про банкрутство, вичерпно визначений положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким встановлена сфера його застосування.

Крім суб'єктів підприємницької діяльності, до осіб, на яких поширюється названий Закон належать: юридичні особи, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду; юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Особливості здійснення процедури банкрутства щодо суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина передбачені статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 47 цього Закону встановлено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.

Як і Закон, так і чинне господарське законодавство відносить до суб'єкта господарювання громадян, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (стаття 55 Господарського кодексу України).

Однією із ознак підприємництва є те, що підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Унаслідок цього підприємець несе ризик за зобов'язання, які пов'язані з його підприємницькою діяльністю.

А відтак, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6, оскільки боржником за кредитними договорами виступає фізична особа і борг не пов'язаний із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство грошові вимоги кредитора повинні мати безспірний характер.

Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Однак, заявником не надано суду відповідних доказів безспірності грошових вимог кредиторів до боржника в розумінні Закону про банкрутство.

Згідно із приписами ст. 5 Закону і ст. 4 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, у випадку порушення провадження у справі, яка в послідуючому стала непідсудною господарським судам, провадження у ній належить припинити, керуючись загальними нормами ГПК України, зокрема, приписами пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі про банкрутство слід припинити.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог п.1 ст.80, ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Постанову господарського суду Львівської області від 26.01.2010р. у справі № 21/154 скасувати.

2.          Провадження у справі № 21/154 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 припинити.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.