донецький апеляційний господарський суд

П о с т а н о в а

Іменем України

16.09.2015           справа № 908/3581/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1,

суддівОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю № 12/05/15 від 12.04.2015,

від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 02.02.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт», м. Запоріжжя

на рішення господарського судуЗапорізької області

від04.08.2015

у справі№ 908/3581/15 (суддя Попова А. І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт», м. Запоріжжя

до Приватного підприємства «Термінал», м. Запоріжжя

прозобов’язання відповідача повернути майно

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт» (далі – ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт», Орендар) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Термінал» (далі – ПП «Термінал», Орендодавець) про зобов’язання повернути майно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 908/3581/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права.

Представник Відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, –

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» та ПП «Термінал» укладено Договір оренди № ТДАСТ-1307 від 13.07.2012 (далі – Договір), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування АЗС, розташовану за адресою: вул. Братська, 49, м. Запоріжжя (а. с. 12-13).

Відповідно до п. 2.1 Договору об’єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем і прийнятий Орендарем за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі є невід’ємною частиною Договору.

Як встановлено п. 2.5 Договору, будь-які невід’ємні покращення об’єкта оренди, здійснені протягом строку дії Договору, є власністю Орендодавця і не можуть бути відділені (вилучені) без його письмової згоди.

Згідно з п. 4.2.2 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за свій рахунок необхідний поточний ремонт об`єкта оренди та не здійснювати капітальних (таких, що зачіпають несні конструкції), перепланувань і переобладнання об`єкта оренди, пов`язаних з діяльністю Орендаря, без письмової згоди Орендодавця.

За п. 6.1 Договору він набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 01.05.2013.

Після спливу строку дії Договору, відповідно до п. 6.2 Договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору від сторін не надійде пропозиція щодо його розірвання.

Додатковою угодою № 1 від 01.05.2013 до Договору продовжено строк його дії до 01.05.2014 (а. с. 15).

Між ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фасад-груп» (далі – ТОВ «Фасад-груп») укладено низку договорів підряду щодо виконання робіт з оформлення АЗС, а саме: Договір підряду № 05/03/01 від 05.03.2013 (а. с. 16-17), Договір підряду № 05/03/02 від 05.03.2013 (а. с. 19-20), Договір підряду № 05/03/03 від 05.03.2013 (а. с. 23-24), Договір підряду № 05/03/04 від 05.03.2013 (а. с. 26-27).

У зв’язку із закінченням строку Договору оренди ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» вимагає повернення відокремлюваних поліпшень майна, переданого за Договором оренди, оскільки вважає, що Відповідач утримує їх без достатньої правової підстави. Крім того, в апеляційній скарзі Позивач зазначає, що внаслідок здійснення робіт за договорами підряду №№ 05/03/01, 05/03/02, 05/03/03, 05/03/04 був утворений новий об’єкт, який не входить до складу майна, переданого за актом приймання-передачі на підставі Договору оренди. Представник Позивача, вважає, що це майно також підлягає поверненню ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» як таке, що не було предметом Договору оренди і перебуває у незаконному володінні ПП «Термінал». При цьому Позивач посилається на ст. 1212, 387, 397 ЦК України.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог, зазначаючи, що поліпшення майна, переданого за Договором, є невідокремлюваними, тому, враховуючи, що Орендодавець не надавав згоду на їх здійснення, є його власністю.

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач вимагає витребувати майно з незаконного володіння ПП «Термінал». Свої вимоги Позивач обґрунтовує, посилаючись на ст.ст. 387, 1212 ЦК Цкраїни.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом пред’явлення віндикаційного позову відповідно до ст. 387 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з віндикаційним позовом, Позивач повинен довести його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні Відповідача, відсутність у Відповідача правових підстав для володіння майном.

За загальним правилом, віндикувати можна лише індивідуально визначене майно, що випливає із сутності цього позову, спрямованого на повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач не довів, що майно перебуває у незаконному володінні ПП «Термінал», відсутність підстав такого володіння та наявність індивідуальних ознак, за допомогою яких спірне майно можна виокремити серед інших речей цього роду.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається, зокрема, на ст. 1212 ЦК України, якою встановлені загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно другій стороні.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає вимоги ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» необґрунтованими.

За приписами ГПК України рішення господарського суду має ґрунтуватися, зокрема, на тому, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено при розгляді справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Отже, вирішуючи господарський спір суди мають з достовірністю встановити дійсні правовідносини сторін та виходячи з установленого застосувати ті норми матеріального права, якими регулюються ці відносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 778 ЦК України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець не був повідомлений та не надавав згоду на проведення будь-яких робіт за договорами підряду, укладеними між ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» та ТОВ «Фасад-груп».

Крім того, представник Позивача у судовому засіданні зазначив, що при поліпшення майна, переданого за Договором, була створена нова річ, зокрема стела АЗС на 7 видів палива. Оскільки новостворена стела не була предметом Договору оренди і не входить до складу майна, визначеного в Акті примання-передачі від 13.07.2012, ця річ, на думку представника Позивача, належить ТОВ «ТД «Автохімія «Стандарт» на праві власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не надавав згоду на проведення робіт з поліпшення орендованого майна, тому зазначена вимога Позивача не підлягає задоволенню.

Щодо інших доводів, які викладені в апеляційній скарзі і на думку апелянта є підставою для скасування оскарженого рішення, судова колегія апеляційного суду до уваги їх не приймає, оскільки їм була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, а також ці доводи не спростовують висновків суду, викладених в оскарженому рішенні.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 908/3581/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Автохімія «Стандарт», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 908/3581/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 908/3581/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                                                          О. А. Скакун

Судді:                                                                                                    Т. М. Колядко

                                                                                                    ОСОБА_3