УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
11 січня 2007 року апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С., Микитюк О.Ю.
при секретарі Ільбицькій Т.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 24 липня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу
квартири, визнання даного договору дійсним між іншими особами, визнання
права власності на квартиру
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору
купівлі - продажу квартири дійсним, визнання спірної квартири спільним
майном подружжя та визнання права власності на 1\2 частину квартиру, -
встановив :
В лютому 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 07 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Також просили визнати дійсним, тобто таким що відбувся 07 вересня 2000 року, договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та визнати за останнім право власності на дану квартиру. В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1, який є батьком ОСОБА_2, вирішив придбати квартиру АДРЕСА_1 та подарувати її дочці. Для того, щоб не зазнавати зайвих витрат вони вирішили відразу оформити квартиру на ОСОБА_2, в зв'язку з чим батько дав гроші, але покупцем в договорі була зазначена дочка. Під час підписання договору - 07 вересня 2000 року ОСОБА_2 перебувала за межами міста Новоград-Волинський, в зв'язку з чим в договорі підпис за неї поставив ОСОБА_3 \чоловік\, хоча не мав на те доручення.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати договір купівлі-продажу
недійсним на підставі ст. ст. 215, 218, 657 ЦК України. Оскільки гроші
на спірну квартиру давав позивач, він вважає, що є її власником.
Ухвалами Новоград-Волинського міськрайонного суду від 24 березня
2006 року та 11 квітня 2006 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 залучені до
участі у справі в якості співвідповідачів \а.с.16-17, 32\.
В квітні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним
позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, укладений 07 вересня
2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Також він просив визнати
спірну квартиру спільним майном подружжя та визнати за ним право
Справа № 22-ц/57 Головуючий у суді 1-ї інстанції Заполовський В.Й.
Категорія 11,12 Суддя-доповідач Косигіна Л.М.
власності на її 1\2 частину \а.с. 51\. В обґрунтування позову зазначив,
що він з ОСОБА_2 в період шлюбу за спільні кошти придбали квартиру
АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що
дружина під час оформлення даного договору знаходилась за межами м.
Новоград-Волинського, він підписав договір. ОСОБА_2 в подальшому
схвалила дану угоду, в зв'язку з чим на підставі с. 23 КЗпШС України,
ст. 63 ЦК України в редакції 1963 р. договір купівлі-продажу є дійсним з
моменту його укладання. Отже дана квартира є спільним майном подружжя і
він має право на 1\2 частину.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_3 подав заяву про
застосування судом строків позовної давності та просив відмовити в
задоволенні позову ОСОБА_1 в зв'язку з закінченням строків
позовної давності \а.с. 77\.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської
області від 24 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1
відмовлено за спливом позовної давності. Позовні вимоги ОСОБА_3
задоволені. Визнаний дійсним договір купівлі-продажу кварти АДРЕСА_1 від 07 вересня 2000 року з моменту
його укладання. Спірна квартира визнана спільним майном подружжя
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якій ОСОБА_3 на праві
спільної сумісної власності належить 1\2 частина.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та
ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог. Апелянт посилається
на порушення судом норм матеріального і процесуального права, вважає, що
суд безпідставно застосував строки позовної давності та відмовив йому у
позові.
Скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з
листопада 1999 року по серпень 2005 року \а.с. 74, 75\. 07 вересня 2000
року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладена угода купівлі-продажу
двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була нотаріально посвідчена \а.с.
5\. З пояснень ОСОБА_2 і ОСОБА_3 \а.с. 79 - 81\, матеріалів
справи вбачається, що зазначений договір замість ОСОБА_2 без
належних на те повноважень підписаний її чоловіком ОСОБА_3,
оскільки дружина в цей час знаходилась за межами м. Новоград-Волинського
\а.с. 9\.
Статтею 63 ЦК України в редакції закону 1963 року передбачено, що,
угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на
укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і
припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в
разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди
особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту їх укладення.
Згодом ОСОБА_2 своїми діями схвалила договір купівлі продажу
проживала та прописалася в квартирі, оформила техпаспорт, уклала
договір на утримання прибудинкової території, тощо \а.с. 6, 76\. На
протязі більше п'яти років вона спірний договір не оскаржувала. За таких
обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про
дійсність договору купівлі-продажу, укладеного 07 вересня 2000 року між
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та задовольнив позов ОСОБА_3 в цій
частині.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 24 КпШС України, ч. 9 Постанови
Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм
Кодексу про шлюб та сім'ю України" за № 16 від 12.06.98 р. \що діяли на
час виникнення правовідносин\, якщо котрийсь із подружжя зробив
вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало
йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку
спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого
роздільного майна, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні
часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Голден
кепітал груп" від 20 грудня 2006 року визнаний дійсним договір дарування
грошей в сумі 3200 доларів США, який був укладений в простий письмовій
формі 17 серпня 2000 року між ОСОБА_1 та його дочкою ОСОБА_2
\а.с. 148-152\. Рішення набрало законної сили \ст. 51 Закону України
"Про третейські суди"\. Оскільки даний факт встановлений на підставі ч.
З ст. 61 ЦПК України, він не потребує подальшого доказування.
Квартира АДРЕСА_1, згідно договору, була придбана за 7124 грн. \а.с. 5\. Однак
ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду пояснив, що квартира в
дійсності придбана за більшу суму, ніж зазначено в договорі, а саме за
3200 доларів США. Наведене підтвердила і ОСОБА_2 Отже, оскільки
спірна квартира була придбана ОСОБА_2 за кошти, отримані нею в дар,
вона не може бути визнана спільним майном подружжя.
ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про визнання спірної
квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з підстав
передбачених ст. 62 СК України.
За таких обставин підлягає скасуванню рішення суду в частині
задоволення позову ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя
та визнання за ним права власності і на її 1\2 частину, з ухваленням
нового рішення про відмову в задоволенні даних вимог.
Не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_1, оскільки судом
достовірно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 за кошти, які
подарував ОСОБА_1. Дарування зазначених грошей не тягне за собою
виникнення у дарувальника права власності на придбане в подальшому за
них майно. Однак суд першої інстанції, визнавши позов ОСОБА_1
безпідставним помилково відмовив у його задоволенні в зв'язку з
пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог п. б Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" за № 11 від 29.12.79 р. з послідуючими змінами,
встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної
причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім
випадків, коли позов не доведений.
Отже рішення суду від 24 липня 2006 року в частині відмови в
задоволенні позову ОСОБА_1 за пропуском строку позовної давності
підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в
задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319,
324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду
Житомирської області від 24 липня 2006 року в частині відмови в
задоволенні позову ОСОБА_1 за пропуском строку позовної давності
та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спірної
квартири спільним майном подружжя і визнання права власності на 1\2
частину квартири.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позову
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про
визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, визнання даного
договору дійсним між іншими особами, визнання права власності на
квартиру
Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позовних
вимог ОСОБА_3 заявлених до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про
визнання квартири АДРЕСА_1,
Житомирської області спільним майном подружжя і визнання права власності
на 1\2 частину даної квартири.
Залишити без змін рішення в частині визнання дійсним договору
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 07 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2, з моменту його укладення.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно
- технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн. на рахунок
апеляційного суду Житомирської області \К0Д 02891440, р\р37314006001565
банк УДК в Житомирській області, МФО 811039\.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно -
технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн. на рахунок
апеляційного суду Житомирської області \КОД 02891440, р\р373140060015б5
банк УДК в Житомирській області, МФО 811039\.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його
проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.