Головуючий в суді 1 інстанції Шахрай М.І. Справа № 22ц153
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 40
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Жигановської О.С.
суддів Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.
при секретарі Ільбицькій Т.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом
ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в
Житомирській області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Андрушівському районі
Житомирської області про визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування
моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Попільнянського районного суду від 03.11.2006 року
встановив:
06.09.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом. Зазначив,
що працював на посаді головного спеціаліста з відшкодування шкоди потерпілим-
страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в
Андрушівському районі. Наказом начальника управління виконавчої дирекції Фонду у
Житомирській області НОМЕР_1 його звільнено з роботи з 18.08.2006
року на підставі п.З ст.40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, проведено неуповноваженою
особою і з порушенням вимог ст.43 КзПП України, позивач просив задовольнити позовні
вимоги: поновити його на посаді головного спеціаліста з відшкодування шкоди
потерпілим-страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в Андрушівському районі; стягнути з відповідача на його користь середній
заробіток за час вимушеного прогулу, а також 20000 грн. на відшкодування моральної
шкоди.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив:
- визнати незаконним наказ НОМЕР_1 про застосування
дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;
· поновити на роботі на раніше займаній посаді;
· стягнути з Андрушівського відділення виконавчої дирекції Фонду середній заробіток за
· час вимушеного прогулу;
· стягнути з кожного відповідача по 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Попільнянського районного суду від 03.11.2006 року в задоволенні
позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати згадане рішення і
постановити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд неповно
з'ясував обставини справи, невірно дослідив та оцінив докази, порушив норми
процесуального і матеріального права.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд
приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач 12.04.2001 року був прийнятий на роботу у
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань в Андрушівському районі на посаду завідувача
сектору у Попільнянському районі головним спеціалістом з питань членства страхових
внесків (а.с, 11). 04.01.2003 року ОСОБА_1 був переведений на посаду головного
спеціаліста з відшкодування шкоди потерпілим-страхового експерта з охорони праці
(а.с. 12). Позивач не являвся членом первинної профспілкової організації управління ВД
ФССНВ в Андрушівському районі (а.с. 81). Наказом начальника управління виконавчої
дирекції Фонду у Житомирській області НОМЕР_1 позивача звільнено з
роботи з 18.08.2006 року на підставі п.З ст.40 КЗпП України в зв'язку з систематичним
невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором
(а.с.58-59).
Відповідно до п.З ст.40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може
розірвати трудовий договір з працівником у разі систематичного невиконання
працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором
або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше
застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як встановлено судом, позивач неналежно виконував свої трудові обов'язки, в
зв'язку з чим мав дисциплінарні стягнення.
Так, 18.01.2006 року наказом НОМЕР_2, який є чинним (а.с.70,71), ОСОБА_1 було
оголошено догану за неподання звітів та інформацій до відділення, недостовірність
поданої інформації, систематичне неналежне виконання своїх посадових обов'язків
(а.с. 18).
Наказом НОМЕР_3 позивачу вдруге була оголошена догана за
невиконання наказів начальника відділення ВД ФССНВ в Андрушівському районі (а.с.51).
Однак, ОСОБА_1 не зробив висновків після вжиття до нього заходів
дисциплінарного стягнення і 22.03.2006 року перебував на робочому місці в стані
алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим наказом НОМЕР_4 йому втретє -
було оголошено догану (а.с.54). Згадані накази позивач не оспорював у встановленому
законом порядку.
За таких обставин, коли щодо позивача вже були застосовані заходи
дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили
юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ОСОБА_1 знову
допустив невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором (а.с.45-47),
відповідач правильно розірвав з ним трудовий договір на підставі п.З ст.40 КЗпП України
(а.с.58-59).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд 1 інстанції виходив з
того, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства.
Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на повно встановлених і досліджених
обставинах справи. Суд надав належну оцінку зібраним по справі доказам і вирішив спір
із дотриманням вимог ст.40 п.З, 232 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про
порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування
рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325
ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Попільнянського
районного суду від 03.11.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.