ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.09

Справа № 5/126-09.

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз”, м. Охтирка Сумської області

до відповідача  - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

про врегулювання розбіжностей та укладення договору № 30/1047 від 30.01.09 р. про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2009 році (для потреб населення)

                                                                                                                       Суддя Гудим В.Д.

Представники:

Від позивача –  Єфіменко Л.І.

Від відповідача –  не з’явився

          У судовому засіданні 23.04.09 р. було оголошено перерву до 18.05.09 р. о 10 год.10 хв.

Суть спору:   позивач подав позовну заяву, в якій просить вважати укладеним з 01.01.2009 року договір між ВАТ «Сумигаз» та ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів , а саме п.п. 3.3, 3.4, 3.5, 3.6; 4.3, 4.5; 5.2; 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6; 7.2, 7.3, 7.5 у редакції, запропонованій позивачем.

Позивач подав уточнення № 24-юр-1/2391 від 23.03.09 р. до позовної заяви, в якому зазначив, що у зв’язку з допущеною помилкою у тексті позовної заяви, позивач вважає за необхідне уточнити п. 6 мотивувальної частини позовної заяви та викласти в позовних вимогах п. 3.5 Розділу 3 Договору в наступній редакції: «3.5. При необхідності відступу від середньодобової норми відбору газу встановлюється нерівномірна подача газу з врахуванням ресурсів газу, кліматичних умов, пропускної спроможності газопроводів Виконавця за взаємно узгодженими між Замовником і Виконавцем графіками».

01.04.09р. позивач подав уточнення позовних вимог, в якому у зв'язку з допущеною помилкою у прохальній частині позовної заяви уточнює п. 2 позовних вимог і просить суд вважати укладеним з 01.01.2009 року договір між ВАТ «Сумигаз» та ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб населення. Редакція спірних умов, яка викладена в прохальній частині позовної заяви та частково уточнена залишається без змін. В усьому іншому позовні вимоги також залишаються без змін і підтримуються позивачем в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 30/783 від 20.03.09р., в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір укладається за взаємною згодою обох сторін, а сторони взаємної згоди з усіх положень договору не досягли. Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладена позиція щодо кожного спірного пункту договору.          23.04.09р. позивач подав уточнення до позовної заяви, в якому зазначив, що більшість спірних пунктів договору між сторонами узгоджена, однак частина пунктів договору залишається неузгодженою сторонами та потребує врегулювання, у зв'язку з чим просить суд вважати укладеним з 01.01.2009 року договір між ВАТ «Сумигаз» та ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб населення та викласти спірні пункти 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 розділу 6 та п. 7.2. договору у редакції, запропонованій позивачем.

                    

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Під час укладення договору на транспортування природного газу на 2009 рік між сторонами виникли розбіжності по його умовах

29 грудня 2008 року позивач надіслав на адресу відповідача проект договору на транспортування природного газу в 2009 році (для потреб населення), відповідно до якого позивач (виконавець) зобов’язується здійснити в 2009 році транспортування по власних газопроводах природного газу до пунктів призначення – газорозподільних станцій для потреб населення, а відповідач (замовник) зобов’язується прийняти газ на газорозподільних станціях та оплатити послуги з його транспортування, надані виконавцем.

Договір з протоколом розбіжностей був направлений відповідачем на адресу позивача 30.01.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що розбіжності, викладені в протоколі, у переважній більшості є неприйнятними для позивача (виконавця) і суперечать чинному законодавству та нормативним документам з питань газозабезпечення.

У процесі судового розгляду сторонами було вжито заходів по узгодженню умов договору, в результаті якого неузгодженими залишилися пункти 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 Розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» та п. 7.2 Розділу 7 «Відповідальність сторін».

Відповідно до ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання  якого  є  обов'язковим  для  суб'єкта  господарювання  у  випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до абзацу 3 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001, № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" постачальники природного газу у разі постачання природного газу населенню укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу.

Позивач наполягає на викладенні п. 6.2 Договору в наступній редакції: «6.2 Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом внесення не менше 50 % оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.»

Відповідач пропонує  п. 6.2 Розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» викласти таким чином: « Розрахунки за газ здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий  природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 12.07.2000 р. № 759 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 30.09.2005р. №860), грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Виконавця в частині вартості наданих ним послуг з транспортування газу внутрішньо-промисловими газопроводами з моменту включення його в Алгоритм розподілу коштів, затверджений НКРЕ. Кошти від проведення централізованих розрахунків в частині фінансування пільг та субсидій населенню з урахуванням тарифів на транспортування природного газу розподільними та магістральними (внутрішньо-промисловими) газопроводами та тарифу на постачання природного газу, розподіляються в процентному відношенні відповідно до нормативу розподілу коштів на чотири частини (газ, тарифи на транспортування розподільними та магістральними (внутрішньо-промисловими) газопроводами, тариф на постачання природного газу).»

В обґрунтування укладення спірного пункту саме в зазначеній редакції, відповідач посилається на те, що не є власником коштів, що надходять на поточний рахунок від споживачів природного газу - бюджетних установ і організацій, і розрахунки за надані послуги безпосередньо не проводить.

Як зазначає відповідач, він не вправі самостійно розпоряджатись коштами, що поступили на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Розподіл коштів відбувається виключно згідно  з Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, яким визначено, що кошти, які надійшли протягом операційного дня від споживачів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання газопостачального підприємства, уповноважений банк того ж операційного дня зараховує, згідно нормативу розподілу коштів, на:

1)          поточний рахунок газопостачального підприємства - в частині наданих послуг з постачання   природного   газу  за регульованим тарифом;

2)          поточний рахунок газорозподільного підприємства - в частині наданих послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами;

3)          поточний рахунок газотранспортного підприємства - в частині наданих послуг з транспортування  природного   газу магістральними трубопроводами;

4)          розрахунковий рахунок власника природного газу в частині оплати за переданий, згідно договору купівлі-продажу, споживачу природний газ:

а)          поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Дочірньої компанії "Газ У країни" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

б)          поточний рахунок іншого власника природного газу ніж зазначеного у підпункті 4 "а" пункту 3.5.

Крім того, відповідач посилається на те, що всі кошти, що надходять від населення проходять тільки через поточний рахунок зі  спеціальним  режимом  використання  і  в  норматив  розподілу  коштів,  що  затверджується щомісячно  НКРЕ  України  включаються  усі  надавачі  транспортних  послуг  (магістральних, розподільних,    внутрішньопромислових,    в   тих   районах,   де    природний    газ    постачається безпосередньо з міст видобутку, де відсутні магістральні мережі).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств» поширюється на власників природного газу, газопостачальні підприємства, газорозподільні підприємства, споживачів природного газу та уповноважені банки, до яких позивач не відноситься. Дія Постанови № 759 поширюється також на газотранспортні підприємства, які здійснюють транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами.

Як вбачається із тексту проекту договору, зокрема п. 1.1 , позивач (виконавець) здійснює транспортування газу по власних газопроводах.

Оскільки позивач здійснює транспортування природного газу своїми внутрішніми трубопроводами, останні відносяться до промислових трубопроводів (приєднаних мереж), а не до  магістральних

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Крім того, як підтверджується змістом Алгоритму, строки здійснення розрахунків за послуги по транспортуванню природного газу ним також не передбачені.

Таким чином, позивач вважає пропозиції відповідача неприйнятними та безпідставними.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики від 27.12.2005, № 618 "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" газовидобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює видобуток газу на території України і має відповідну ліцензію.

Позивач є газовидобувним підприємством.

Пунктом 1.3 Алгоритму визначено, що газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання, який здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об'єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні.

Позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу по власних внутрішньопромислових трубопроводах до газорозподільчих станцій та передає газ відповідачу для подальшого транспортування споживачам,  та не є газотранспортним підприємством у розумінні визначення, наведеного п. 1.3 Алгоритму.

Таким чином, господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що п. 6.2 Договору має бути викладений згідно з умовами Алгоритму, оскільки позивач не відноситься до осіб, на яких поширюється дія постанови № 759 від 12.07.2000 р.

Твердження відповідача про те, що дія постанови поширюється на транспортування природного газу власними мережами позивача, посилаючись на те, що всі кошти, що надходять від населення проходять тільки через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання і в норматив розподілу коштів, що затверджуються щомісячно Національною комісією регулювання електроенергетики України включаються усі надавані  транспортних послуг, господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки при цьому розподіл коштів розраховує газопостачальне підприємство, в даному випадку – відповідач, і подає на затвердження в Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Крім того, Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008, № 1529 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та визнання деяких постанов НКРЕ такими, що втратили чинність" затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та визнано такими, що втратили чинність, постанови НКРЕ від 12.07.2000 року N 759 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств" та від 30.09.2005 N 860 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 N 759".

Також, згідно з п. 1.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», енергоносіями є кам’яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам’яно-вугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф’яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна  енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватись планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Тобто, чинним законодавством передбачено здійснення розрахунків за енергопостачання саме шляхом попередньої оплати послуг.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовну вимогу про укладення п. 6.2 договору в редакції, запропонованій позивачем обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та суті відносин, що склались між сторонами, а, отже, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач на підставах, зазначених вище, пропонує виключити з Договору пункти 6.3 та 6.4 Розділу 6 Договору «Порядок та умови проведення розрахунків», які в редакції Виконавця викладено наступним чином:

6.3.          «Остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Виконавця залишкової вартості послуг на підставі акту виконаних робіт по транспортуванню газу, складеному у відповідності до п.4.1. та тарифу, що зазначений у п.5.1.»

6.4.          «Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу.».

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що дані пункти, з урахуванням п.6.2 Договору, включено до договору на законних підставах та цілком логічно, з метою забезпечення своєчасних розрахунків за отримані послуги та забезпечення фінансових   інтересів надавача послуг.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, 3 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, запропонований позивачем порядок проведення розрахунків та зарахування отриманих коштів, господарський суд вважає таким, що відповідає суті відносин, що склались між сторонами, жодним чином не порушує права Відповідача та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, що ставляться до правовідносин, пов’язаних з виробленням, постачанням та транспортуванням енергоносіїв, зокрема природного газу.

Відповідач пропонує викласти п. 6.5 у наступній редакції: «Припинення зобов’язань  за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за взаємною згодою сторін»

Позивач пропонує викласти п. 6.5 у наступній редакції: «6.5 Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку. Кошти, що надходять від Замовника, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості за минулі періоди (за умови наявності заборгованості).»

Водночас Позивач не заперечує проти доповнення запропонованої ним редакції пункту 6.5  абзацом, запропонованим відповідачем.

В обґрунтування своєї позиції щодо зміни по суті пункту 6.5 Договору відповідач посилається на ті ж обставини, що і при обґрунтуванні своєї позиції щодо пункту 6.2 Договору.

Господарський суд вважає, що за наявності наведених вище умов договору, є обґрунтованим включення до його умов запропонованої саме позивачем редакції пункту 6.5. Водночас, враховуючи, що позивач не заперечує проти включення до даного пункту абзацу, запропонованого відповідачем, господарський суд вважає таким, що підлягає задоволенню викладення п. 6.5 в наступній редакції:

«6.5 Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку. Кошти, що надходять від Замовника, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості за минулі періоди (за умови наявності заборгованості).

Припинення зобов’язань  за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за взаємною згодою сторін».

Пункт 7.2 розділу 7 Договору „Відповідальність сторін" в редакції позивача, визначає відповідальність відповідача (Замовника) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань:

7.2." За порушення термінів виконання зобов'язань, зазначених у розділі 6 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення (ст.611, 625 Цивільного кодексу України)."

Відповідач пропонує вказаний пункт викласти в наступній редакції: «За несвоєчасне перерахування коштів, які фактично надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу».

Беручи до уваги, що дане положення Договору в редакції позивача (Виконавця) відповідає діючому законодавству (ст.ст. 611, 625 ЦК України), враховуючи наведені вище підстави, на яких суд відхилив запропонований відповідачем порядок проведення розрахунків, передбачений Алгоритмом, господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про укладення  п. 7.2 Договору в редакції, запропонованій позивачем.

В частині позовних вимог про врегулювання розбіжностей та викладення пунктів 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 4.3, 4.5, 5.2, 6.6, 7.3, 7.5 Договору про надання послуг по транспортуванню газу в 2009 році (для потреб населення) в редакції позивача, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Беручи до уваги, що вимога позивача в частині визнання укладеним договору саме з 01 січня 2009 року не доведена та необґрунтована належними доказами, господарський суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Господарські витрати відносяться на сторін порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Вважати укладеним договір про надання послуг по транспортуванню газу в 2009 році (для потреб населення) між ВАТ «Сумигаз» м. Суми, вул. Огарьова, 21 (код ЄДРПОУ 03352432) та ВАТ «Укранафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119 (код ЄДРПОУ 05398533), в частині пунктів розбіжності в наступній редакції:

пункт 6.2 - Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом внесення не менше 50 % оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.

пункт 6.3 - Остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Виконавця залишкової вартості послуг на підставі акту виконаних робіт по транспортуванню газу, складеному у відповідності до п.4.1. та тарифу, що зазначений у п.5.1.

пункт 6.4 -  Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу.

пункт  6.5 - Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку. Кошти, що надходять від Замовника, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості за минулі періоди (за умови наявності заборгованості).

                    Припинення зобов’язань  за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за взаємною згодою сторін.

пункт 7.2 - За порушення термінів виконання зобов'язань, зазначених у розділі 6 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення (ст.611, 625 Цивільного кодексу України).

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми, вул. Огарьова, 21 (код ЄДРПОУ 03352432) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укранафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119 (код ЄДРПОУ 05398533)  42 грн. 50 коп. державного мита, 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

4.          В іншій частині – провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                В.Д. Гудим

Повний текст судового рішення підписано 20.05.09 р.