Справа №22-1461 Категорія-А-12

Голов, в 1 інст.- Полюхович О.І. Доповідач -Василевич B.C.

        УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

ЗО січня 2006 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді-Василевича B.C.

Суддів Демянчук С.В., Гордійчук C.O.

при секретарі Чалій Н.О.

з участю позивачки ОСОБА_1, представника

ВП "Рівненська АЕС " Мельник A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 13 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кузнецовської міської ради, державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі її відокремленого підрозділу Рівненська атомна електростанція про визнання права власності на гараж, -

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 13 листопада 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кузнецовської міської ради   та   державного   підприємства   Національна   енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Рівненська АЕС про визнання права власності на гараж.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі позивачка доводить про його необґрунтованість і незаконність через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права і неповне з'ясування обставин справи.

Суд не з"ясував належним чином інвентарний номер спірного гаража, не допитав свідка ОСОБА_2- бувшого власника гаража, не врахував визнання представником виконавчого комітету Кузнецовської міської ради позову.

Належним позивачем у даній справі являється міська рада, тому у суду не було необхідності в залученні до участі в справі в якості співвідповідача ДП НАЕК "Енергоатом"" особі ВП "Рівненська АЕС".

Відмовляючи в позові, суд не врахував, що спірний гараж належав члену гаражного кооперативу "Енергетик" ОСОБА_2 і вона придбала у нього за правилами звичаєвого ділового обороту.

По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу ВП "Рівненська АЕС" вказує, що суд повно і всесторонньо дослідив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить про залишення його без зміни.

В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала.

Представник відокремленого підрозділу Рівненська АЕС апеляційну скаргу заперечила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивачка ставить питання про набуття нею права власності на гараж з підстав укладення нею 13 квітня 2005 року з ОСОБА_2 договору купілі-продажу.

За правилами ст.657 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як пояснила позивачка договір купівлі-продажу спірного гаража вона з продавцем ОСОБА_2 не укладала і він відповідно нотаріально не посвідчувався. А тому в силу ч.1 ст.220 та ч.1 ст.216 цього ж Кодексу такий договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позову.

Посилання позивачки про те, що суд першої інстанції не застосував положень ст.7 ЦК України про звичай ділового обороту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.2 цієї статті звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

В даному ж випадку перехід та підстави набуття права власності врегульовано законом.

Не можуть слугувати підставою для скасування рішення доводи апеляційної скарги про те, що суд не допитав в якості свідка ОСОБА_2, оскільки на законність і обґрунтованість рішення суду це не вплинуло.

Що ж до визнання представником Кузнецовської міської ради позову, то ця обставина не може бути безумовною підставою для його задоволення, оскільки за змістом ч.4 ст. 174 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі   його визнання відповідачем лише за наявності для того законних підстав і відмовляє у прийняті такого визнання, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду від 13 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.