Судове рішення 22-а-7461/08 від 12.06.2009

Судове рішення #4906030

Суддя - доповідач - С. А. Малашкевич

Суддя І інстанції - В. П. Юрченко

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

«27» серпня 2008 року справа № 22-а-7461/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Малашкевича С. А.

суддів Горбенко К. П., Яманко В. Г.

при секретарі судового засідання -Денисенко К. С.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

розглянувши апеляційну скаргу	Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від	25 квітня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-5919/08
за позовом	ОСОБА_1
До про	Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю за 2000-2008 р. р. у сумі 19017,63 грн., зобов»язання у майбутньому нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю з урахуванням мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на кожен рік Законом України «Про Державний бюджет України».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2008р. у справі № 2-а-5919/08 позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнані неправомірними дії Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку додаткової пенсії з 01.11.2005 р. із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком; зобов»язано Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області перерахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2005 р. у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.

З постановою місцевого суду Управління ПФУ не погодилося та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте до суду не прибули.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без присутності його представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх необгрунтованими, а постанову місцевого суду такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.

Позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Відповідно до довідки Донецької обласної МСЕК (а.с. 12) позивачу в результаті повторного огляду встановлена 2 група інвалідності по захворюванню, пов»язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі чого йому була призначена відповідна пенсія по інвалідності.

11.12.2007 р. позивач звернувся до Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області з заявою про перерахунок йому додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що УПФУ було відмовлено з посиланням на правомірність здійснення управлінням розрахунку (лист від 20.12.07 р. № 581/Т-10-01-04 (а.с.15).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону № 3235-15 від 20 грудня 2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті колегія судів зазначає, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Позиція Управління ПФУ ґрунтується виключно на постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, яка всупереч Закону - 796-ХІІ (яким встановлений розмір додаткової пенсії, як величина, яка визначається у відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком) встановлює конкретні розмірі виплати додаткової пенсії в твердій грошовій сумі, що суперечить п.2 Постанови Верховної Ради України „Про введення в дію Закону України „ Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.2005 року, в якої вказано: "До приведення у відповідність із Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону".

Крім того, згідно зі ст.46 Конституції України передбачено, що «Громадяни України мають право на соціальний захист ... пенсії та інші види соціальних виплат ... мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що дії Управління ПФУ щодо виплати додаткової пенсії позивачу у розмірі меншому від 75 % мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд першої інстанції не правомірно вказав в мотивувальній частині про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно перерахунку додаткової пенсії за 2008 рік з посиланням на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни, у т. ч. до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підпункт 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» був визнаний Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов»язання відповідача у наступні роки нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю з урахуванням мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на кожен рік Законом України «Про Державний бюджет України». Оскільки відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов»язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

Наряду з викладеним, постанова суду в частині дати з якої Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області зобов»язано провести перерахунок додаткової пенсії підлягає зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо заява про перерахунок пенсії подана до 15 числа місяця, то перерахунок проводиться з 1-го числа цього місяця, а якщо після 15 - з 1 числа наступного місяця. Так як позивач до Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області звернувся з заявою про перерахунок йому додаткової пенсії 11.12.2007 р., то перерахунок зазначеного виду пенсії ОСОБА_1 необхідно провести з 01.12. 2007 р.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на застосування у межах спірних відносин річного строку для звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смерті.

Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, передбачено застосування цього строку у випадку якщо законом не встановлено інше. Інше як свідчить аналіз даних норм не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2008 р. у справі № 2-а-5919/08 - залишити без задоволення.

Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2008 р. у справі № 2-а-5919/08, шляхом вказання у абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови дати « з 01.12.2007 р.» замість з «1.11.2005 р.».

В решті частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2008 р. у справі № 2-а-5919/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 29 серпня 2008року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді К. П. Горбенко

В. Г. Яманко