ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2008 р.                                                            Справа № 61/07-08

вх. № 7652/4-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача – ОСОБА_1, довіреність від 17.10.08р. № 6057; ОСОБА_2, довіреність № 4040 від 08.12.2008 року;

відповідача - Гаврильченко О.І., довіреність  б/н від 12.07.2008р.

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_4, м. Харків  

до  ТОВ "Високовольтний сервісний центр", м. Харків  

про стягнення 5996,20 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ "Високовольтний сервісний центр", м. Харків

до  СПДФО ОСОБА_4, м. Харків

про визнання договору частково недійсним та розірваним

ВСТАНОВИВ:

 Позивач - ФОП ОСОБА_4,  звернувся до господарського суду Харківської області  з позовом до ТОВ  "Високовольтний сервісний центр" про стягнення суми загального боргу  4556,00 грн., пені в сумі 1416,91 грн. та 3% річних в сумі 23,29 грн.  Судові витрати та витрати зі сплати послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди № 6 від 15.04.08р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ  "Високовольтний сервісний центр",  щодо сплати орендних платежів  за період серпень – жовтень 2008 року.

Відповідач ТОВ  "Високовольтний сервісний центр", у відзиві на позовну заяву проти її доводів заперечує повністю, посилаючись на  те, що спірний договір є розірваним з 16.07.2008 року, а також на те, що відповідач не мав доступу до суборендовних ним приміщень, у зв’язку з чим  у позивача відсутні підстави для стягнення з ТОВ  "Високовольтний сервісний центр" суми загального боргу за орендними платежами  за період серпень – жовтень 2008 року у розмірі  4556,00 грн., пені в сумі 1416,91 грн. та 3% річних в сумі 23,29 грн., а також  судових витрат та витрат зі сплати послуг адвоката у сумі 3000,00 грн.

12.11.08р. відповідач - ТОВ  "Високовольтний сервісний центр", звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання  договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. недійсним в частині його істотних, звичайних та випадкових умов, передбачених пунктами 7.1, 7.4, 7.5 , 10.2 що суперечать вимогам цивільного та господарського законодавства і порушують права і охоронювані законом інтереси сторони і суттєво погіршили становище суборендатора ТОВ «Високовольтний сервісний центр», та про визнання  договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. розірваним за згодою сторін з 16 липня 2008 року.

Даний зустрічний позов прийнято судом до розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 09.12.2008 року сторони звернулись до суду з клопотання про продовження строків розгляду справи поза межами двомісячного строку, встановленого ч.1 статті 69 ГПК України.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, знаходить його таким, що підлягає задоволенню та продовжує строк розгляду справи до 31 грудня 2008 року.

В судовому засіданні 09.12.2008 року було оголошено перерву до 12 години 00 хвилин 24.12.2008 року.

 Присутній в судовому засіданні 24.12.08р. представник позивача за первісним позовом вимоги первісної  позовної заяви підтримує в повному обсязі, просить стягнути з ТОВ  "Високовольтний сервісний центр"  суму загального боргу  4556,00 грн., пені в сумі 1416,91 грн. та 3% річних в сумі 23,29грн.. судових витрат та витрат зі сплати послуг адвоката у сумі 3000,00 грн.  Проти вимог зустрічного позову заперечує повністю, з мотивів наведених у письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву (арк. спр. 96).

Присутній в судовому засіданні 24.12.08р. представник відповідача за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству. При цьому представник  ТОВ «Високовольтний сервісний центр» повністю підтримує вимоги зустрічної позовної заяви та просить суд визнати  договір № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. недійсним в частині його істотних, звичайних та випадкових умов, передбачених пунктами 7.1, 7.4, 7.5 , 10.2, що суперечать вимогам цивільного та господарського законодавства і порушують права і охоронювані законом інтереси сторони і суттєво погіршили становище суборендатора ТОВ «Високовольтний сервісний центр», та визнати розірваним  договір № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. за згодою сторін з 16 липня 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

 15.04.2008 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Високовольтний сервісний центр" було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 6 від 15.04.2008 року. (арк. спр. 17). Об’єкт  суборенди знаходиться в оренді у ФОП ОСОБА_4 на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 24.03.08р. (арк. спр. 22), та передан в суборенду на підставі п.6.2.3 вказаного договору оренди  за згодою власника приміщення (арк. спр.102).

Відповідно до умов договору суборенди № 6 від 15.04.08р. ФОП ОСОБА_4 передала, а  ТОВ "Високовольтний сервісний центр" прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення , розташовані за адресою: м.Харків, вул.Державинська,38, загальною площею 22,78 кв.м.

Пунктом 3.1 та 3.2 вказаного договору суборенди визначено, що передача об’єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін. Об’єкт є переданим зі дня підписання акту приймання-передачі.

Факт передачі підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення  в суборенду від 28.04.2008 року (арк. спр. 21).

Відповідно до п. 5.1 договору суборенди № 6 від 15.04.08р.   суборендна плата нараховується зі дня підписання акту приймання-передачі об’єкта суборенди. Пунктами  5.2, 5.3 договору сторони визначили, що ТОВ "Високовольтний сервісний центр"  за  користування об’єктом оренди сплачує суборендну плату у розмірі 1822,40 грн. за місяць та сплачується незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності відповідача за первісним позовом у вигляді предоплати до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

При цьому сторонами передбачено особливу умову договору у пункті 10.1, відповідно до якої суборендатор (ТОВ "Високовольтний сервісний центр") сплачує суборендну плату авансом за два місяці: за перший та останній (12) місяць суборенди.

Пунктом 4.1 договору суборенди визначено, що він вступає у дію з моменту підписання та діє до 30.04.2009 року.

Відповідно до пункту 8.1.4 договір може бути достроково розірвано за згодою сторін, у  відповідності до п. 10.2 сторони визначили, що суборендатор має право звернутися до ФОП ОСОБА_4 з проханням розірвати договір достроково, попередивши  про це останнього  в письмовій формі за три місяці, при цьому сплачена наперед суборендна плата за останній (12) місяць не повертається.  

15.07.2008 року ТОВ "Високовольтний сервісний центр" звернувся до ФОП ОСОБА_4 з листом, в якому просив розірвати договір суборенди № 6 від 15.04.08р.   у зв’язку з відсутністю необхідності подальшого використання даного приміщення (арк. спр. 27).

Листом від 16.07.2008 року ФОП ОСОБА_4 повідомила ТОВ "Високовольтний сервісний центр" , що у відповідності до умов договору , а саме п. 10.2, суборендатор має право звернутися з проханням про дострокове розірвання  договору в письмовій формі за три місяці до моменту розірвання договору, на підставі чого  ФОП ОСОБА_4 згодна  достроково розірвати договір суборенди за згодою сторін з 15.10.2008 року. (арк. спр. 28).

Листами від 28.07.2008 року та 16.09.2008 року позивач за первісним позовом зверталась до відповідача за первісним позовом  з вимогою про сплату суборендних платежів за період з серпня по жовтень 2008 року. (арк. спр. 29-30).

ФОП ОСОБА_4 в обґрунтування своїх позовних вимог, вказує на те, що умови договору суборенди нею виконані повністю, однак   відповідач за первісним позовом  - ТОВ "Високовольтний сервісний центр" своїх зобов’язань за договором суборенди щодо сплати суборендних платежів в  повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті суборендних платежів за період з серпня по жовтень 2008 року у розмірі 4556,00 грн. У зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з відповідним первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог ФОП ОСОБА_4, посилається на те, що об’єктом суборенди – нежитловим приміщенням, він користувався лише 1 день,  та протягом дії договору суборенди доступу до нього не мав. Крім того ТОВ "Високовольтний сервісний центр" вважає, що спірний  договір суборенди є розірваним за згодою сторін з 16.07.2008 року, а тому  підстави для сплати ним суборендних платежів  за період з серпня по жовтень 2008 року у розмірі 4556,00 грн. відсутні.

Дані посилання відповідача за первісним позовом  суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2  вказаного договору передача об’єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін. Об’єкт є переданим зі дня підписання акту приймання-передачі.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нежитлового приміщення  в суборенду від 28.04.2008 року (арк. спр. 21) вбачається,що він складений та підписаний повноважними представниками сторін, що і не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів щодо невиконання ФОП ОСОБА_4 зобов’язань за договором суборенди щодо передачі об’єкта  - нежитлового приміщення загальною площею 22,78 кв.м.,  розташованого за адресою: м.Харків, вул.Державинська,38, письмових звернень ТОВ "Високовольтний сервісний центр" до ФОП ОСОБА_4 з вимогою належним чином виконати свої зобов’язання за спірним договором та надати доступ до об’єкту суборенди  відповідач за первісним позовом суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні.  

На підставі вказаного суд дійшов висновку про належне виконання позивачем за первісним позовом ФОП ОСОБА_4  умов договору щодо передачі відповідачу ТОВ "Високовольтний сервісний центр"  та про прийняття  відповідачем спірного майна в суборенду на підставі договору суборенди № 6 від 15.04.08р.

Згідно  зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 627 ЦК України визначає свободу договору, а саме, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст..628 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. При цьому стаття 284 ГК України визначає, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від договору  допускається лише у разі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищеназвані приписи законодавства, суд вважає посилання відповідача за первісним позовом на факт розірвання договору за згодою сторін з 16.07.2008 року  невірними, оскільки умовами договору суборенди чітко передбачено порядок його дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін (п. 10.2): в письмовій формі за три місяці до дати розірвання.  

На підставі вказаного, з урахуванням того, що відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з листом про дострокове розірвання договору 15.07.2008р. без зазначення в ньому дати з якої він вважає договір розірваним, та з урахуванням положень п. 10.2 договору,  суд дійшов висновку, що договір суборенди № 6 від 15.04.08р. є таким, що припинив свою дію достроково за згодою сторін з 15.10.2008 року.

 Згідно  зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, та узгоджених сторонами положень п.5.2 та п. 5.3 договору (суборенда сплачується вне залежності від результатів фінансово-господарської діяльності у розмірі 1822,40грн.) та положень п. 8.1.4 (сплачена наперед суборендна плата за останній (12 місяць) не повертається) дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог  ФОП ОСОБА_4  до ТОВ "Високовольтний сервісний центр"   щодо стягнення з відповідача 4556,00 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 6 від 15.04.08р. за період з серпня по жовтень 2008 року, тобто за час , коли договір суборенди ще діяв.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 7.1 позивач за первісним позовом нарахував відповідачу  пеню з розрахунку 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення на загальну  суму 1416,91 грн, що не відповідає вищенаведеним приписам чинного законодавства. А тому,  суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України  у розмірі 179,25 грн. В частині стягнення нарахованої пені в сумі 1237,66 грн. суд відмовляє позивачу за первісним позовом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вказаного вбачається, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання незалежно від того, чи були відповідні положення передбачені умовам договору.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано  відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 23,29 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.          

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про стягнення з відповідача за первісним позовом 3000, 00 грн. витрат на адвоката, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено  відповідними фінансовими документами.

З урахуванням того, що  ФОП ОСОБА_4 в обґрунтування вказаної позовної вимоги надано договір на правову допомогу від 16.10.08р, з якого вбачається, що адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 1320 від 13.07.2005р. (арк. спр. 39), здійснює правову допомогу позивачу  шляхом участі в судових засіданнях за позовом ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Високовольтний сервісний центр"    про стягнення заборгованості у господарському суді Харківської області , а також з урахуванням оплати, здійсненої ФОП ОСОБА_4 у відповідності до договору на правову допомогу від 16.10.08р. у сумі 2000,00 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог. А саме в частині стягнення з ТОВ "Високовольтний сервісний центр"  на користь ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню сума витрат на адвоката у розмірі 2000,00 грн, в частині стягнення 1000,00 грн. слід відмовити, як недоведеної.

На підставі наведеного вище, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Високовольтний сервісний центр"  такими, що підлягають задоволенню  в частині стягнення 4556,00 грн. основної заборгованості, 179,25 грн. пені, 23,29 грн. – 3% річних, 2000,00 грн. витрат на адвоката. В іншій частині в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Високовольтний сервісний центр"   до ФОП ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Зустрічна позовна вимога про визнання договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.2008 року розірваним за згодою сторін з 16.07.2008 року, є такою, що не ґрунтується на матеріалах справи та приписах діючого законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або якщо наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ "Високовольтний сервісний центр" не наводить в обргунтування даної позовної вимоги в порядку ст. 33 ГПК України будь-яких доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_4 було істотного порушено договір суборенди нежитлового приміщення № 6 від 15.04.2008 року або передано у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або невиконання ним свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі.

До того ж, твердження ТОВ "Високовольтний сервісний центр" щодо розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 6 від 15.04.2008 року з 16.07.2008 року судом не беруться до уваги з підстав, викладених вище, оскільки, як вже було зазначено, договір вважається таким, що припинив свою дію за згодою сторін з 15.10.2008 року.

При цьому, суд зазначає, що захист цивільних прав та інтересів осіб передбачений ст.16 ЦК України може здійснюватися способами, передбаченими даною статтею або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зустрічна позовна вимога про визнання договору розірваним за згодою сторін не відповідає способам захисту прав та інтересів особи, які визначені ст.ст. 16, 651, 784 Цивільного кодексу України та ст. 291 ГК України.

З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Високовольтний сервісний центр"   до ФОП ОСОБА_4  в частині визнання договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.2008 року розірваним за згодою сторін з 16.07.2008 року, такими, що не підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Щодо зустрічної позовної вимоги ТОВ "Високовольтний сервісний центр"   до ФОП ОСОБА_4 про визнання  договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. недійсним в частині його істотних, звичайних та випадкових умов, передбачених пунктами 7.1, 7.4, 7.5 , 10.2 що суперечать вимогам цивільного та господарського законодавства і порушують права і охоронювані законом інтереси сторони і суттєво погіршили становище суборендатора ТОВ «Високовольтний сервісний центр», суд вказує на таке.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування даної позовної вимоги посилається на те, що він проти своєї волі змушений виконувати такі умови договору,що суперечать приписам чинного законодавства.

Однак,  ТОВ "Високовольтний сервісний центр"   не наводить суду доказів на підтвердження фактів, які б свідчили про наявність обставин щодо введення його в оману чи підписання ним тексту договору проти своєї волі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України  визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати  від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства  випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Отже, посилання відповідача за первісним позовом стосовно того, що він вимушений був укласти договір суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. № 6 на невигідних для себе умовах суд знаходить безпідставними та необґрунтованими.

З аналізу пунктів 10.2, 7.5, 7.4, 7.1 вказаного договору, наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем за зустрічним позовом на  підтвердження своєї позиції, з урахуванням положень наведених приписів цивільного законодавства,  суд не вбачає наявності обставин, які є підставою для визнання договору  № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. недійсним в частині пунктів 7.1, 7.4, 7.5 , 10.2.

До того, ж  суд зауважує, що п. 7.1 вказаного  договору  сторони дійсно передбачили розмір пені, який є більшим, ніж подвійна облікова ставка НБУ, однак, даний факт не може бути підставою визнання недійсним вказаного пункту договору з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення  виконання зобов’язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» не встановлюють  обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Дане положення застосоване судом та позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені задоволені лише в частині, у тому розмірі, який відповідає приписам вищевказаного закону.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність зустрічних позовних вимог ТОВ  "Високовольтний сервісний центр", до ФОП ОСОБА_4 про визнання  договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. недійсним в частині його істотних, звичайних та випадкових умов, передбачених пунктами 7.1, 7.4, 7.5 , 10.2 що суперечать вимогам цивільного та господарського законодавства і порушують права і охоронювані законом інтереси сторони і суттєво погіршили становище суборендатора ТОВ «Високовольтний сервісний центр», та про визнання  договору № 6 суборенди нежитлового приміщення від 15.04.08р. розірваним за згодою сторін з 16 липня 2008 року, у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені ТОВ «Високовольтний сервісний центр» за подання зустрічного позову   покладаються на позивача за зустрічним позовом - ТОВ «Високовольтний сервісний центр».

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені ФОП ОСОБА_4  за подання первісного позову   підлягають стягненню з  ТОВ «Високовольтний сервісний центр» пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 80,98 грн. витрат зі сплати державного мита та 93,69 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу.

Керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями  1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 ,  Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання сторін про продовження строку розгляду справипоза межами двомісячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжити до 31 грудня 2008 року.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Високовольтний сервісний центр" (адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 92-А, код ЄДРПОУ 35586405, п/р 26009811876941 в Кіровському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», м.Харків, МФО 351016) на користь  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (адреса: 61144, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ВАТ «Мегабанк», МФО 351629, дата народження:    ) загальний борг у сумі 4556,00 грн., пеню в сумі 179,25 грн.,  3% річних в сумі 23,29 грн., 2000,00 грн. послуг адвоката, 80,98 грн. витрат зі сплати державного мита  та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу у сумі 93,69 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

В частині задоволення первісного позову щодо стягнення 1237,66 грн. пені та 1000,00 грн. витрат зі сплати послуг адвоката  відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повний текст рішення підписано 24  грудня 2008 року.

Суддя