АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6601/10 Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у:цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Карнаух П.М. при секретарі Киві А.М.
з участю позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3 ;
розглянула у відкритому Судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зміну розміру аліментів, що стягуються
В С Т А 11 О В И .1 А :
Рішенням Котелевського районного суду Полтавсько області від 22 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відібрання малолітньої дитини відмовлено повністю.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2,про визначення місця проживання дитини та зміну розміру аліментів, що стягуються, задоволений повністю.
Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її батьком ОСОБА_3, за адресою смт. Котельна Полтавської області, вул.. Будьонного, 21.
Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 підставі постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 16,01.1998 р. на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зменшивши їх з 1/3 частки до 1/4 частки заробітку (доходу), на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 59,50 грн. та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 179,50 гри.
Рішення в частині суми платежу , аліментів на утримання дитини за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити і відмовити позивачу у задоволенні його зустрічного позову, посилаючись на те, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та порушення місцевим судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.І ст.З08 ЦПК Україн.и апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ,
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі,, від якого мають троє неповнолітніх дітей, місце проживання яких за рішенням Котелевського районного суду Полтавської області' від 09.07.1998 р. при вирішенні позову про розірвання шлюбу визначено з матір»ю ОСОБА_2 (а.с. 8). Після розірвання шлюбу батьки дітей проживають окремо, маючи кожен на праві приватної власності будинок.
У жовтні 2006 р. за Згодою батьків донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 почала проживати з батьком за адресою смт. Котельва, вул.. Будьонного, .21, де і проживає по даний час.
Згідно висновку органу опіки та піклування Котелевської районної державної адміністрації про доцільність відібрання дитини від батька від 29.01.2010 р. № 14/2405 вбачається, що в ході підготовки даного висновку спеціалістами служби в справах дітей та. відділу в справах сім»ї, молоді та спорту та інших служб, були обстежені житлово- побутові умови сторін у справі, проведені бесіди з ними і встановлено, що матеріальні та санітарно-побутові умови у батька неповнолітньої дитини ОСОБА_3 повністю відповідають потребам дитини, в той час як у ОСОБА_2 взагалі не створені умови для нормального проживання дитини. На підставі проведених досліджень, зроблений висновок про недоцільність відібрання ОСОБА_4 від батька (а.с. 45).
Відмовляючи у задоволенні позову про відібрання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що за взаємною згодою сторін дочка ОСОБА_5 більше трьох років проживає з батьком, зблизилася з ним, за останній час подорослішала, може усвідомлювати свої дії і самостійно висловила намір про подальше проживання з батьком, який забезпечив їй нормальні умови для повноцінного життя та навчання. Крім цього, при вирішенні даного спору, місцевий суд врахував матеріальне становище сторін, зокрема, позивач ОСОБА_2 має дохід, який складається із пенсії по інвалідності у розмірі 623,13 грн., відповідач має стабільний регулярний заробіток, розмір якого складає 2500 грн. Також місцевим судом врахована та обставина, що позивач ОСОБА_2 с інвалідом третьої групи загального захворювання, згідно довідки Котелевської ЦРЛ від 09.12.2009 р. перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з приводу психічного захворювання.
Судове рішення в частині зменшення розміру -аліментів-, що стягуються на користь позивача ОСОБА_2 на утримання дітей, сторонами не оскаржено.
Як встановила колегія суддів, даний висновок місцевого суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ч.І ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня'дитина, спір між ними: може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолі тньої дитини беруться до уваги ставлення, батьків до виконання своїх батьківських обовяязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. З ст. 163 СК України суд може відмовити , у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Дана норма стосується малолітньої дитини, тобто тієї, якій не виповнилося чотирнадцять років.
Як встановила колегія суддів, дочка ОСОБА_5, 01.01.1997 р., відносно якої виник даний спір між сторонами, на час його вирішення не досягла вказаного віку. Позивачем пред»явлено вимогу саме про відібрання дитини, але без посилання на вищевказану норму права.
Як встановила колегія суддів, місцевим судом правильно вирішено спір між сторонами, дана оцінка матеріальному становищу сторін, стану здоров»я кожної сторони, взято до уваги висновок органу опіки та піклування, і з врахуванням фактичних обставин справи прийнято рішення про відмову у задоволенні позову про відібрання дитини, оскільки це не буде суперечити інтересам дитини, але вбачається неправильне' застосування норм матеріального права в цій частині, оскільки місцевим судом застосована норма сімейного права в частині визначення місця проживання дитини, а не відібрання її, передбачена ст.. 163 СІ< України, що і є предметом позову ОСОБА_2;
Проте, колегія суддів приходить до висновку, що вище вказане не впливає на законність судового рішення, у даному випадку правовідносини сторін в частині спору 'про відібрання дитини регулюються вимогами ч.З ст. 163 СК України. Щодо вимог відповідача ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, то є правильним посилання місцевого суду на вимоги ст.. ст..160,161 СК України.
Посилання позивача ОСОБА_2 в тій частині, що: відповідач навмисно налаштував дитину проти неї, задобрив подарунками, дозволяє в пізній час відвідувати дискотеку, не заслуговує на увагу, оскільки зазначене є її суб»єктивним сприйняттям, і у даному випадку не впливає на вирішення спору, оскільки, як зазначалося вище, місцевим судом дійсно, виходячи безпосередньо із принципу захисту інтересів дитини, прийняте дане рішення.
Крім цього, згідно ст.. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.
3 врахуванням вищевказаної норми сімейного права, посилання позивача ОСОБА_2 в тій частині, що саме дівчинці слід перебувати під постійним контролем матері у юному віці та проживати саме з нею у підлітковому віці, також не заслуговує на увагу, оскільки батьки мають рівні права на дітей.
Також не заслуговує на увагу посилання позивача ОСОБА_2 про.необхідність застосування до даних правовідносин ч.І ст. 162 СК України, оскільки вказана норма передбачає відібрання дитини у разі самочинної зміни її місця проживання без згоди іншого батька, у тому числі способом викрадення. У даному випадку дочка ОСОБА_5 проживає з батьком зі згоди матері з жовтня 2006 року і це не заперечує позивач ОСОБА_2
Беручи до. уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.І, 308 ч.І, 313 - 315, 319 ЦГІК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України .протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
СУДДІ: