УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
18 січня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого судді Широкової Л.В.,_____________
судців: Товянської О.В.____________
Олексієнка М.М.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О. ____________
з участю: __________________________
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ружинського районного суду
від 31 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності,
відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., та ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про захист честі, гідності,
відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн.,
встановив:
В листопаді 2003 року ОСОБА_2 пред'явив позов до ОСОБА_1
про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. Свої
вимоги мотивував тим, що відповідачка поширює неправдиві відомості про те,
що він літом 2001 року вкрав з її будинку 3500 грн.
В зустрічній позовній заяві, з якою ОСОБА_1 звернулася до суду в
жовтні 2004 року, остання просить суд спростувати звинувачення ОСОБА_2
та стягнути на її користь 1700 грн. Свої вимоги вона мотивує тим, що відповідач
поширює серед односельчан відомості, що вона звинувачує його в крадіжці,
оскільки проти шлюбу рідного сина з падчеркою ОСОБА_2, що не відповідає
дійсності.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 31
жовтня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Відомості, поширені
ОСОБА_1 серед жителів с.Березянка Ружинського району про крадіжку
ОСОБА_2 з її будинку 3500 грн. визнані такими, що не відповідають
дійсності, порочать честь і гідність ОСОБА_2 та стягнуто на користь
останнього 1700 грн. моральної шкоди. Дідківській Н.Д. в задоволенні позову
відмовлено.
Справа №22ц-160 Головуючий у суді 1-ї інстанції Нейло В.М.
Категорія 27 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
Стягнуто з ОСОБА_1 17 грн. судового збору та 15 грн. витрат
пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду просить скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та прийшов до не правильного висновку обгрунтованності вимог ОСОБА_2.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 поширила в 2003 році
серед односельчан відомості про те, що ОСОБА_2 влітку 2001 року вкрав у неї
гроші, тобто вчинив злочин. Дану обставину підтвердили в судовому засіданні
свідки ОСОБА_3/а.с.12/, ОСОБА_4/а.с.45/, ОСОБА_4/а.с.12/.
Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими
не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень та
протиправних посягань. Право кожного на повагу до його гідності визначено в
ст.28 Конституції України.
Згідно зі ст.4 ЦПК України 1963 року цивільні права та обв'язки
виникають як з підстав, передбачених законодавством, так і дій громадян та
організацій, які хоч і не передбачені ним, але виходячи із загальних засад і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
У ст.7 ЦК України 1963 року зазначено, що громадянин вправі вимагати в
суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені
неправдиво, які порочать його честь, гідність чи ділову репутацію або завдають
шкоди його інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони
відповідають дійсності, а також відшкодування майнової та моральної шкоди.
ОСОБА_1 належних доказів /вирок, постанова/ про те, що
ОСОБА_2 викрав у неї гроші, суду не надала. З пояснень колишнього
працівника Ружинського РВ УМВС в Житомирській області ОСОБА_5 судом
встановлено, що ОСОБА_1 в середині червня 2001 року дійсно зверталась до
районного відділу міліції з усною заявою про те, що з її будинку зникли гроші.
Оскільки писати заяву вона відмовилася, рішення по даному факту не
приймалось. ОСОБА_2 доставлявся до міліції, проте з приводу вчинення
адміністративного правопорушення.
Використовуюча надані законом гарантії, ОСОБА_2 звернувся за
захистом до суду, і суд першої інстанції правильно захистив його порушені права,
визнавши дії ОСОБА_1, що полягали у висловлюваннях про крадіжку
ОСОБА_2 грошей, такими, що не відповідають дійсності, принижують його
честь і гідність.
Разом з тим суд, задовольняючи частково позовні вимоги в частині
відшкодування моральної шкоди та визначивши її в розмірі 1700 грн., не врахував
роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 31
березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної/немайнової/ шкоди/ зі змінами, внесеними постановою від 25 травня
2001 року №5/ про те, що розмір відшкодування моральної /немайнової/ шкоди
суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних,
психічних тощо/, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат /їх
тривалості, можливості відновлення тощо/ та з урахуванням інших обставин. При
цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оскільки суд першої інстанції не врахував вищезазначених положень,
Апеляційний суд виходячи з встановлених обставин справи вважає за необхідне
розмір морального відшкодування зменшити до 500 грн. в решті рішення
залишити без зміни.
Керуючись ст.ст.304,307, 308, 313-314,316 ЦПК України Апеляційний суд
Житомирської області,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зменшити розмір морального відшкодування до 500 грн., в решті рішення
Ружинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з
набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.