УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/131                            Головуюча в суді 1 -ї інстації Волкова Н.Я.

Категорія 41                                     Доповідач Балашкевич С.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Балашкевича С.В.

суддів Рафальської І.М., Зарицької Г.В.

при секретарі Сухоребрій Т.А.

за участі представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу АТЗТ «Коростенський фарфор» на рішення Коростенського

міськрайонного суду від 6 листапада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до АТЗТ «Коростенський фарфор» про стягнення

заробітної плати за час вимушеного простою, -

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому

просила стягнути з АТЗТ «Коростенський фарфор» на її користь 2082,08 грн.

заробітної плати за час вимушеного простою, що стався не з її вини і мав місце

на підприємстві в 2003 році протягом 125 календарних днів, 2004 році - 130

календарних днів та в 2005 році - 9 календарних днів, посилаючись на те, що

відповідач відмовляється виплатити їй названу заробітну плату.

Рішенням Коростенского міськрайонного суду від 6 листопада 2006 року

позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з АТЗТ

«Коростенський фарфор» на користь позивачки 1101,20 грн. заробітної плати за

час вимушеного простою.

В апеляційній скарзі АТЗТ «Коростенський фарфор» просить рішення

суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову,

посилаючись на порушення судом норм матеріального та матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з

того, що по причині простою не з вини працівників товариства позивачка не

працювала у 2003 році 33 днів, у 2004 році 66 днів та у 2005 році 15 днів, а тому

цей час простою підлягає оплаті відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України.

 

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно чинного законодавства виробничим простоєм визнається

тимчасове припинення на підприємстві виробничого процесу не з вини

працівника по причинам відсутності сировини, енергії, палива, складного

фінансового становища тощо. Час простою, що стався не з вини працівника

підлягає оплаті у відповідності до вимог ч. 1 ст.113 КЗпП України у разі, коли

працівник перебував на роботі під час простою, але у зв'язку з останнім не міг

виконувати покладені на нього трудові обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, з 13.08.2002 року по 16.05.2005 року

ОСОБА_1 працювала у відповідача чистильником.

Згідно з наказами НОМЕР_1, НОМЕР_2 позивачці та іншим працівникам були змінені умови праці, тобто вона

переведена на роботу з неповним робочим днем при неповному робочому

тижні. Дані накази є чинними і позивачкою не оскаржувалися.

За умовами пункту 2.1 колективного договору на 2002 рік та пункту 2.1

колективного договору на 2004 рік у випадках зменшення обсягів виробництва,

в зв'язку з втратою ринків збуту, важкого фінансового становища, які не

залежать від адміністрації підприємства, власник зобов'язаний прийняти

наступні упереджувальні заходи:

·        тимчасово зупинити прийом на роботу нових працівників;

·                використати внутрішні виробничі переміщення намічених до звільнення

·        працівників;

·        вводити тимчасово неповний робочий час.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно визнав

відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом 2003-2005 pp. (114 днів)

періодом простою та стягнув заробіток за цей час.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового

рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313,314,316 ЦПК України, колегія

суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу АТЗТ «Коростенський фарфор» задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 6 листопада 2006 року

скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного

товариства закритого типу «Коростенський фарфор» про стягнення заробітної

плати за час вимушеного простою відмовити за безпідставністю.

 

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу

може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного

Суду України протягом двох місяців.