Комсомольський міський суд Полтавської області

м. Комсомольськ, вул. Гірників, 17, 39800, (05348) 2-21-82

Справа № 2 - 607/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Таранкової І. М.

при секретарі Жупіковій О.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську справу за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Сектору громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням

в с т а н о в и в :

02.09.2008 р., КЖЕП № 2 звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому просили визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування кімнатою № 4 в секції № 19 в гуртожитку № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську Полтавської області, та зобов»язати СГІРФО зняти її з реєстрації з зазначеного жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивують тим, що з липня 2003 року відповідачі понад 6 місяців не проживають в зазначеній кімнаті без поважних причин, комунальні послуги не сплачують, їх особисті речі в кімнаті відсутні. В кімнаті без укладання договору оренди мешкають квартиранти.

В своїй додатковій позовній заяві від 08.06.2010 року уточнили свої позовні вимоги і просили визнати ОСОБА_3 і ОСОБА_2 такими , що втратили право користування кімнатою № 4 в секції № 19 в гуртожитку № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську Полтавської області та виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_2 з зазначеного спірного житлового приміщення, судові витрати стягнути з відповідачів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі без поважних причин не проживали в спірній кімнаті з квітня 2001 року. Кімнату постійно здавали в оренду квартирантам. 01.12.2009 року відповідач ОСОБА_2 повернувся проживати в спірну кімнату після спливу 1 року після початку розгляду справи в суді, що свідчить про намір незаконно утримувати жиле приміщення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на зазначені обставини в позовних заявах.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю і пояснив, що тимчасово не проживали з матір»ю ОСОБА_3 в спірній кімнаті з поважних причин, в зв»язку з виїздом його матері ОСОБА_3 за кордон на роботу та проживанням його в цей час з бабусею ОСОБА_4 в с. Дмитрівка та навчанням в Дмитрівській середній школі, його строковою військовою службою в Збройних Силах України, його стаціонарним лікуванням в Полтавській обласній клінічній лікарні, в зв»язку з травмою голови, доглядом за хворою бабусею ОСОБА_4 та проживанням в кімнаті без його згоди інших осіб, що перешкоджало користуватись житлом.

Відповідач - СГІРФО Комсомольського МВ ГУМВС в судове засідання не з’явився. Надіслали заяву, в якій просили розглянути справу у відсутність їх представника.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, свідків, суд вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ордера № 1573 від 26.10.1989 року ОСОБА_3 отримала кімнату № 4 жилою площею 11,7 кв.м. в секції № 19 в гуртожитку № 30 по вул. Леніна в м. Комсомольську, на склад сім»ї з 2-х осіб, до якого входив її неповнолітній син ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно довідки КЖЕП № 2 м. Комсомольська № 285 від 18.12.2008р. житловий будинок № 30 по вулиці Леніна в м. Комсомольську за рішенням виконкому Комсомольської міської ради № 261 від 30.11.1998р. «Про прийняття в комунальну власність Комсомольської міської ради майна ВАТ «Полтавський ГЗК» переданий на баланс КЖЕП № 2.

Згідно рішення виконкому Комсомольської міської ради № 261 від 30.11.1998 року житловий будинок № 30 по вулиці Леніна в м. Комсомольську був прийнятий у комунальну власність безкоштовно і переданий на баланс КЖЕП № 2 та було вирішено використовувати цей житловий будинок для тимчасового проживання сімей», які мають потребу в соціальному захисті (житловий фонд соціального призначення) (а.с. 13).

Вирішуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує, що з прийняттям будинку, де значаться зареєстрованими відповідачі, у комунальну власність міської ради, власником було прийняте рішення про його використання як житлового будинку для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті (житловий фонд соціального призначення). Судом в даному випадку не може бути застосована норма ЖК України, яка регулює порядок користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, оскільки відсутня правова процедура визначення статусу згаданого житла, підстава надання для заселення та порядок користування таким житлом, як вони передбачені ЗУ “Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006 року. В даному випадку не може бути застосована також норма ЖК України, яка регулює порядок користування гуртожитками, оскільки відповідно до положень ст.127 ЖК України гуртожитки надаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів а також інших громадян у період роботи або навчання, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, тобто згадене житло має цільове призначення – гуртожитки призначаються для проживання робітників /п.2 Примірного положення про гуртожитки, затв.постановою РМ УРСР від 03.06.1986 року № 208/.

На час розгляду справи, житловий будинок, де зареєстровані відповідачі, перебуває у власності міської Ради, і використовується власником для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті – по суті житло належить до житлового фонду, правовий статус якого не визначений діючим ЖК України.

Приймаючи до уваги, що спірні відносини не врегульовані Законом, суд відповідно до положень ч.7 ст.11 ЦПК України застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини – в даному випадку аналогію закону і погоджується з позицією позивача про можливість застосування до спірних відносин положень ст.ст.71,72 ЖК України, які регулюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, відповідно по положень ст.72 ЖК України провадиться в судовому порядку.

Згідно довідки з місця проживання наймачем зазначеної кімнати є ОСОБА_3, яка зареєстрована в цій кімнаті разом з сином ОСОБА_2А.(а.с. 4).

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач не надав суду на підтвердження своїх позовних вимог доказів, які з достовірністю підтверджували б відсутність відповідачів понад 6 місяців без поважних причин в спірному жилому приміщенні.

В своїй позовній заяві від 02.09.2008 року позивач посилався, що відповідачі не проживають в спірному жилому приміщенні з липня 2003 року, а в додатковій позовній заяві від 08.06.2010 р. – з квітня 2001 р. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав акти обстеження.

З актів обстеження з місця проживання від 22.07.2003р.,15.08.2007р.,19.04.2008р.,01.12.2008р. вбачається, що в них зазначений різний час з якого не проживають відповідачі.

В актах від 22.07.2003р.,15.08.2007р. зазначено, що відповідачі не проживають відповідно з 22.07.2003р. і з липня 2003 року, а в акті від 15.08.2007р. – з 01.06.2007 року, а в актах, складених після подачі позову, від 01.12.2008р. – з 01.04.2001 року, а в двох актах від 25.11.2009 р.– з 2002р.,2003р.(а.с.6-8,75,121).

З показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засідання вбачається, що вони підписували в різний час акти про непроживання відповідачів, але точний час їх непроживання не пам»ятають і причини непроживання у відповідачів не з»ясовували і не знають.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 була відсутня в спірному жилому приміщенні з поважних причин , оскільки виїздила на роботу за кордон, що підтверджується її закордонним паспортом та візами (а.с.71-72).

Відповідач ОСОБА_2 в неповнолітньому віці на час виїзду матері за кордон проживав з бабусею ОСОБА_4 в с. Дмитрівка та навчався в Дмитрівській середній школі з 1999 по 2001 рік. Після досягнення повноліття проходив строкову військову службу в Збройних Силах України з 23.11.2006 року по 20.11.2007 року, що підтверджується довідкою від 16.02.2009 р. (а.с.68). Потім отримав травму і проходив стаціонарне лікування в нейрохірургічному відділенні в Полтавській обласній клінічній лікарні з 29.06.2008 року по 11.07.2008 року, що підтверджується випискою з історії хвороби (а.с.73).

Згідно довідки № 48 від 26.01.2009 року ОСОБА_4 - свекруха відповідача ОСОБА_3 і бабуся відповідача ОСОБА_2 - перебуває на диспансерному обліку з 2003 року з діагнозом хронічне порушення мозкового кровообігу на фоні атеросклерозу головного мозку з явищами паркінсонізму та потребує стороннього догляду (а.с.70).

З пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що його матір ОСОБА_3 не проживала в спірному жилому приміщенні тимчасово, з поважних причин в зв»язку з виїздом на роботу за кордон та доглядом за хворою свекрухою ОСОБА_4 , і його показання в цій частині позивачем не спростовані.

З довідки виконкому Дмитрівської сільської ради від 30.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 під час її хвороби доглядала невістка ОСОБА_3 , разом з якою в АДРЕСА_1 проживав її син ОСОБА_8 (а.с. 116).

З пояснень відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що після досягнення повноліття та повернення зі строкової військової служби в Збройних Силах, він не зміг проживати в спірному жилому приміщенні ,оскільки там проживали інші особи, що підтверджується договором оренди №13 від 03.06.2003 року , дія якого продовжувалась кожний рік без згоди відповідачів за додатковими угодами по 31.12.2006 року (а.с.33-36) , що перешкоджало користуватись житлом.

Відповідач ОСОБА_2 зміг заселитися в спірне жиле приміщення, відновити своє проживання та занести свої речі тільки в серпні 2009 року після звільнення приміщення. Факт вселення відповідача з сім»єю в спірне жиле приміщення позивач не заперечував і підтвердив в своїй позовній заяві від 08.06.2010 року..

Доказів на підтвердження того, що з квітня 2001 року відповідачі переселилися та проживали за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, і без поважних причин не користувались житлом, позивач суду не надав. Заперечення відповідачів проти позову в частині поважності причин непроживання в спірному жилому приміщенні позивачем також не спростовані, а тому позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 213 – 215 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 76 ЖК України,

р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Сектору громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_9

З оригіналом вірно:

Суддя І.М. Таранкова