Справа № 2а-858/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року Суддя Комсомольського міського суду

Полтавської області

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому, зазначаючи про порушення її прав, наданих ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просила визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.08.2010 р.

Ухвалою Комсомольського міського суду від 11 липня 2011 року частину позовних вимог відповідно до положень ст. 100 КАС України було залишено без розгляду з одночасним відкриттям провадження у цій же справі за вимогою позивача, пред’явлених до Управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни, починаючи з 01 квітня 2010 року.

На позовну заяву відповідачем були подані письмові заперечення.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 надано статус «Дитина війни», що не заперечується сторонами по справі та доводиться копією пенсійного посвідчення позивача з відповідною відміткою.

Відповідний статус позивачки надавав їй право на щомісячне підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі - Закон), що набрав чинності з 1 січня 2006 року. Згадана норма встановила для осіб, що мають статус «дитина війни» підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що на разі заперечується відповідачем.

Визначаючи характер спірних правовідносин та правову норму, яку слід до них застосувати, суд наголошує про наступне:

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено на 2007 рік, а підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно з якою розмір підвищення пенсії дітям війни визначався надбавкою, встановленою для учасників війни. Проте, в зв'язку із визнанням рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) неконституційними положень пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положень пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дію статті 6 в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV було відновлено.

Відповідно до положень ст.ст. 68,124, 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Закони та інші правові акти Верховної Ради України, що визнані такими, що не відповідають Конституції (неконституційними), втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення. Для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення.

Отже, виходячи із приписів частини 2 статті 152 Конституції України, дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, та у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. за № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730, Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області повинно було нараховувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що відповідачем здійснено не було.

Відповідно до частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати дітям війни 30% доплати до пенсії та поклала виконання даного обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що утворюють систему органів Пенсійного фонду України, доводи представника відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни та відсутності відповідних бюджетних асигнувань, не приймається судом до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону від 18.11.2004 року № 2195-IV.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Наявність норми про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (ч. 3 ст. 28), та відсутність іншого нормативно-правового акту, який визначав би розмір мінімальної пенсії за віком, є підставою для застосування судом при розгляді даного публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України. Відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога позивача про визнання такого рішення протиправним та зобов’язання УПФУ в м. Комсомольську провести перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій соціальній допомозі є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, змісту позову та з метою повного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 11 КАСУ суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати УПФУ в м. Комсомольську здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» впродовж періоду з 01 квітня 2010 року до 18 червня 2011 року включно з таких підстав:

19 червня 2011 року набув чинності Закон України № 3491-V1 від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно з яким /п.4 Прикінцевих положень/ норми і положення ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Отже, приймаючи до уваги, що в Державі Україна відсутній Закон, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, яку він оприлюднив в п.3 мотивувальної частини свого рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) стосовно того, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, та виходячи з системного аналізу ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», і ЗУ “Про державний бюджет на 2011 рік з наступними змінами та доповненнями”, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЗУ “Про державний бюджет на 2011 рік”, який був прийнятий пізніше ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», і починаючи з 19 червня 2011 року встановив інший порядок застосування ст. 6 Закону, що відповідно виключає правову підставу для постановлення рішення щодо зобов’язання відповідача здійснювати такий перерахунок в подальшому.

Питання щодо розподілу судових витрат по справі вирішене судом у відповідності до положень ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2010 року по 18 червня 2011 року з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за цей же період.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя підпис ОСОБА_2

З оригіналом вірно: Суддя Т.В. Окунь