Справа 22-304 2007 р.                               Головуючий у 1 інстанції Гончар В.М.

Категорія 44                                                Доповідач Суровицька Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

«24» січня 2007 року

Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

в складі:    Головуючої судді - Авраменко Т.М.

Суддів -                      Гайсюка О.В.

Суровицької Л.В. При секретарі -        Слюсаренко Н.Л.. за участю позивача ОСОБА_1 , адвоката ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського райсуду Кіровоградської області від 27 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання запису в акті розслідування недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року  ОСОБА_1  звернувся в суд із позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання запису в акті розслідування недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що працював на ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді майстра ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 року близько 2 години ночі при видачі гірничої маси по стовбуру «Північний» сталось падіння порожнього вагону ВГ-4М у стовбур.

ІНФОРМАЦІЯ_4  року його було звільнено по п.7 ст.40 КЗпП України - за появу на роботі в нетверезому стані. Через 12 днів після падіння вагону, наказом директора шахти від 6 червня 2005 року була створена комісія по розслідуванню даного факту.

В акті розслідування падіння вагону від 6 червня 2005 року комісією зазначено про його непрофесійні дії як гірничого майстра, які виразились в тому, що він несвоєчасно сповістив гірничого диспетчера про аварію, не прийняв міри по виключенню доступу людей в аварійний стовбур, у відсутності особистої оцінки характеру ушкоджень і видачу розпорядження електрослюсарю ОСОБА_4 на визначення характеру ушкоджень в аварійному стовбурі. Також вказано на неналежне виконання ним покладених на нього обов'язків, про неповноту та неправильність використані   ним наданих прав згідно вимог посадової інструкції.

З таким записом в акті щодо нього не згоден і просив суд визнати запис недійсним.

Рішенням Кіровоградського райсуду від 27 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду.

1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального , помилково відніс спір до категорії трудових спорів і невірно застосував строк, передбачений статтею 233 КЗпП України.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них і просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З позовної заяви, пояснень позивача та його адвоката вбачається, що ДП «Схід ГЗК» звернулось в Ленінський райсуд м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 та  ОСОБА_5  про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству падінням вагону ІНФОРМАЦІЯ_3 року у стовбур «Північний».

Вказаним обставинам суд першої інстанції належну оцінку не дав.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В акті розслідування випадку падіння вагону ВГ-4М у стовбур «Північний» , затвердженого директором шахти 6 червня 2005 року зазначено висновок комісії про шість причин падіння вагону у стовбур , серед яких є неналежне виконання гірничим майстром  ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, неповнота і неправильність використання ним наданих йому прав згідно вимог посадової інструкції, перебування на робочому місці у нетверезому стані (а.с.6-7).

Обставини причин падіння вагону, викладені в акті, є думкою комісії і є оціночними.

Вказаний акт розслідування не порушує будь-які права позивача.

Відповідно до ст.64 ЦПК цей акт є письмовим доказом у цивільній справі за позовом ДП «Схід ГЗК» до ОСОБА_1  про відшкодування шкоди.

Стаття 212 ЦПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

2

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у їх прийнятті.

Тобто, з урахуванням зазначених обставин, оцінка акту розслідування як письмовому доказу повинна надаватись відповідно до ст. 185 ЦПК саме у справі за позовом підприємства до працівника про відшкодування шкоди, а не в іншій справі, оскільки визнання доказу недійсним по справі не передбачено цивільним законодавством.

Між сторонами існує спір про відшкодування шкоди, а не про причини аварії, тому суд, який розглядає справу за позовом ДП «СхідГЗК» до  ОСОБА_1  про відшкодування шкоди, повинен встановити наявність чи відсутність умов і підстав матеріальної відповідальності працівника, передбачених ст.130 КЗпП України. Також саме цей суд має дати оцінку у рішенні обгрунтованості чи необґрунтованості причин аварії, вказаних у акті розслідування, сформулювати обставини виникнення шкоди.

Доводи позивача та його адвоката про те , що акт розслідування без його оскарження є преюдицією для суду першої інстанції, який розглядає справу за позовом ДП «Схід ГЗК» про відшкодування шкоди не грунтуються на законі.

За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що права ОСОБА_1 , який звернувся до суду, не порушені, тому його позов про визнання запису в акті розслідування недійсним, задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції не з'ясувавши правову природу правовідносин, що склались між сторонами, неправильно застосував до них положення ст.233 КЗпП про строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Керуючись ст.ст. 1,3,4, 57, 64,185,212, 303, 304, п.2 ч.І ст.307, п.3,4 ч1 ст.309, ст.313, 314. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського райсуду Кіровоградської області від 27 листопада 2006 року скасувати.

В задоволенні позову  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання запису в акті розслідування недійсним, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судця апеляційного суду

Кіровоградської області        Л.В.Суровицька