Справа №2-31/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    20 березня 2009 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:             головуючого – судді Тулик І.І.

        при секретарі – Шемота М.І.

        з участю представників позивачки – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4  

про

відшкодування моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В :    

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У позовній заяві зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу державного майна від 16.11.1995 року та акту передачі майна від 15.12.1995 року, нежитлове приміщення загальною площею 52 м.кв., що розташоване в будинку №7 по вулиці Миру у місті Рахові, їй належить на праві приватної власності. У даному нежитловому приміщенні була розташована чоловіча перукарня, яка належала МП «Маклер», засновником та власником якого являлася позивачка. По 28.07.1998 року відповідачі перебували у трудових відносинах із МП «Маклер». Після припинення трудових відносин відповідачі звільнити приміщення відмовилися, продовжуючи його незаконно утримувати, зламуючи замки на вхідних дверях, самовільно займаючи приміщення, чим перешкоджали позивачці у вільному використанні, розпорядженні та володінні нерухомим майном. 21 липня 1998 року між МП «Маклер» та МП «Мерікс» було укладено договір оренди вказаного нежитлового приміщення. За вказаним договором орендар мав право використовувати спірне приміщення, сплачуючи ОСОБА_3 щомісячно орендну плату у розмірі по 19 гривень за 1 м.кв., що в цілому становило б 988 гривень щомісячно. Діями відповідачів вона позбавлена була можливості отримувати доходи від здачі приміщення в оренду, що потягло за собою матеріальних збитків у розмірі 79040 гривень, які просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь, та належного виконання договірних зобов’язань  перед орендарем. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що незаконними діями відповідачів їй було заподіяно і моральної шкоди, яка проявилася у розголосі даного інциденту та дискредитації її імені серед населення міста, позбавлення її можливості вільно та безперешкодно володіти, розпоряджатися та використовувати за призначенням власне нерухоме майно, у моральних стражданнях, пов’язаних із нанесеними тілесними ушкодженнями та у зв’язку із тривалою судовою тяганиною, що в цілому призвело до істотних умов проживання та неможливості проведення підприємницької діяльності. У зв’язку з наведеним позивачка просить стягнути з відповідачів солідарно 79040 гривень, як збитки (упущену вигоду) та моральну шкоду в сумі 1700 гривень. Крім того просить стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати  по справі.

У клопотанні про зменшення позовних вимог  від 05 грудня 2008 року ОСОБА_3 зазначила, що під час попереднього розгляду справи відповідачка ОСОБА_4 заявила, що вона являлася роботодавцем для інших відповідачів, заявлених позивачкою, тому вона повинна нести цивільно-правову відповідальність перед позивачкою, у зв’язку з цим ОСОБА_3 просить стягнути суму 79040 гривень, як збитки, моральну шкоду в сумі 1700 гривень та судові витрати з ОСОБА_4.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представники – ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов підтримали та наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що раніше між ними з ОСОБА_3 розглядалися справи в суді з приводу приміщення перукарні, однак вимоги про стягнення збитків та й взагалі будь якої вимоги щодо заявленого нею договору оренди ОСОБА_3 не ставила, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Договір купівлі-продажу від 16.11.1995 року, свідоцтво про власність від 15.12.1995 року, витяг з реєстру прав власності №3264622 від 05.04.2004 року, свідчить про те, що ОСОБА_3 являється власником нежитлового приміщення – чоловічої перукарні, що розташована в будинку №7 по вулиці Миру в місті Рахові.

У наказі директора МП «Маклер»  №1 від 22.05.1998 року  зазначено, що з 22.07.1998 року МП «Маклер» припиняє надавати перукарські послуги, про що повідомити перукарів.

Наказом № 2 від 23 липня 1998 року та  №3 від 28 липня 1998 року ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були звільнені з роботи у зв’язку з скороченням чисельності працівників.

Звіт про вивільнення зазначених працівників від 22 травня 1998 року та від 25 травня 1998 року свідчить про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5 були звільнені з 22 липня 1998 року, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 звільнені з 25 липня 1998 року.

У відповідності до ст. 257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачка ОСОБА_4 25 липня 1998 року була звільнена з посади перукаря та з того часу відмовляючись звільнити приміщення чоловічої перукарні, власником якого на той час вже являлася ОСОБА_3, продовжувала незаконно утримувати його.  Так з рішення Рахівського районного суду від 29 листопада 2001 року по справі за позовом  МП «Маклер» в особі ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням та відшкодування шкоди заподіяної порушення права власності, вбачається, що ще 08 грудня 2000 року відповідачі самовільно зайняли належне МП «Маклер» приміщення чоловічої перукарні, не допускали ОСОБА_3, як власника до використання його за призначенням, створюючи різного роду перешкоди. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 довідалася про порушення її прав, як власника приміщення чоловічої перукарні, ще у грудні 2000 року, оскільки не перебуваючи у трудових та будь-яких інших цивільно-правових  відносинах з МП «Маклер», ОСОБА_4 продовжувала незаконно утримувати дане приміщення. Однак ОСОБА_3 пред’являючи до суду позов про усунення перешкод у користуванні приміщенням, не пред’являла вимоги про стягнення в її користь збитків, внаслідок невиконання договору оренди з  МП «Мерікс», а даний час позивачка втратила строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, тому позов ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10,58,60,88,212,213,223,  ЦПК України, ст.ст. 256,257, 260,261 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди – відмовити в цілому.

    Заходи забезпечення позову, вжиті судом згідно ухвали від 31 березня 2008 року, скасувати.    

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                    Суддя:                І.І.Тулик