Справа №2-168 2007 г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„22" січня 2007 p. Тернавський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого - судці Потьомкіна О.П.
при секретарі - Паращенко В.Д.
за участю представників: позивача - адвоката ОСОБА_1.
відповідача - ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
25.04.2006р. позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - а.с.7-8, потім на вимогу суду уточнив свої позовні вимоги - а.с.2.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_3. в позові вказав, що працював на шахті „Гвардійська" ВАТ „КЗРК" ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1997 року. Наказом №НОМЕР_1. його переведено ІНФОРМАЦІЯ_4 з повним робочим днем в підземних умовах. Висновком МСЕК від 02.03.2006р. йому встановлено З групу інвалідності за профзахворюванням з 27.02.2006р.до 01.03.2007р. і протипоказано важка праця в підземних умовах, в умовах виробничого тилу та переохолодження, а також рекомендовано перенавчання на електрика. 13.01.2006р. після стаціонарного лікування в Клініці Українського НДІ промислової медицини, де він знаходився в період з 22.12.2005р. по 12.01.2006р. з діагнозом: пиловий бронхіт 2 стадії, емфізема легень 1-2 ст., фаза загострення, ЛН 2 ст., він вийшов на роботу. Згідно рекомендацій лікарів з 13 січня по 12 лютого 2006 року він виконував легку працю. В подальшому в переводі на легшу роботу йому було відмовлено і тоді він був вимушений піти в тарифну відпустку за станом здоров'я. У відпустці він перебував з 13.02.2006р. по 26.03.2006р. Протягом двох тижнів він відвідував керівництво шахти - директора та начальника відділу кадрів, які тільки обіцяли працевлаштувати його в електроцех. Також він був на прийому в профспілковому комітеті шахти. Не знайшовши допомоги на шахт?, він намагався звернутися до керівництва ВАТ „КЗРК" -ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4., однак він його не прийняв. Все це призвело до загострення його хвороби і він звернувся до міської лікарні №8 за медичною допомогою, де йому знову рекомендували працевлаштуватися на легшу роботу. 26.03.2006р. закінчився строк тарифної відпустки і він вийшов на роботу. Однак, вийшов він на роботу 28.03.2006р., оскільки 26 і 27 березня були вихідними днями. Так як він погано почувався, то звернувся до медичного пункту шахти, де йому видали направлення до міської лікарні №8. В лікарні йому знову рекомендували вживання ліків і відправили на роботу з метою працевлаштування. Прийшовши на шахту, він звернувся до профспілкового комітету шахти, де знаходилася ІНФОРМАЦІЯ_3 шахти ОСОБА_5. Остання повідомила, що в нього є два варіанти: розрахуватися з роботи за власним бажанням або його буде звільнено з роботи за прогул. Почувався він дуже погано (тиск підвищений - 210М40), а вирішити проблему потрібно було негайно, тому він вимушений був написати заяву про своє звільнення з роботи за власним бажанням. До директора шахти його не пустили. Вихопивши з його рук заяву, ІНФОРМАЦІЯ_3 сама пішла до директора в кабінет і підписала заяву. Вже через годину йому видали трудову книжку із записом про те, що „наказом №НОМЕР_2. він звільнений за власним
2
бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України". Через тиждень, коли стан його здоров'я нормалізувався, він зрозумів, що звільнено його неправильно, тому звернувся з заявою про поновлення на роботу спочатку до начальника відділу кадрів, яка відмовила в прийняття заяву, потім надіслав заяву поштою на ім'я директора шахти і голови правління ВАТ „КЗРК". Відповідей від останніх двох посадовців він не отримав. Своє звільнення він вважає незаконним, оскільки написав заяву про звільнення з роботи під тиском.
Крім того, позивач вважає, що має право на відшкодовування моральної шкоди у зв"язку з незаконним звільненням з роботи. Так, в результаті незаконного звільнення він залишився без засобів для існування. В даний час він сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини і не може вчасно сплачувати аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментам. Стан його здоров'я також погіршився. Крім того, з метою захисту своїх прав, він звертався за юридичною. Допомогою, витрачаючи додаткові кошти. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює в 5000 грн.
Позивач в позові просить суд поновити його на попередньому місці роботи і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період вимушеного прогулу з 27.03.2006р. по час поновлення його на роботі та 5000,00 грн. моральної шкоди, завданої йому відповідачем незаконним звільненням з роботи.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов у повному обсязі, додавши до аргументів, викладених у позові, що він був на прийомі у директора шахти, який сказав ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 переоформити його на іншу роботу. ОСОБА_5 2 тижні вводила його в оману. 26 березня він вийшов з відпустки. 26 число - це був день виборів, а він за графіком 26 та 27 був вихідним, тому на роботу він вийшов 28. В той день погіршився стан його здоров'я, він поїхав до лікарні, де йому сказали, що поки він не переоформиться на легшу роботу, йому не допоможуть. Тоді він поїхав на шахту в медпункт, з медпункту пішов до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6. По дорозі зустрів ОСОБА_5, яка сказала, що звільнить його за прогули. Наполягає, що заяву про звільнення він писав 28 березня, а розрахували його 27. В заяві вія поставив дату - 27 березня. У відпустці він перебував 31 день приблизно з 25 лютого по 26 березня. Показання свідка ОСОБА_6 він підтверджує в повному обсязі. Просить суд задовольнити його позов у повному обсязі.
Представник позивача за усною заявою - адвокат ОСОБА_1. підтримав позов свого довірителя у повному обсязі, додавши до аргументів, викладених в позові, що ОСОБА_3 звільнений з роботи за власним бажанням наказом від 27.03.2006 року. В матеріалах справи є заява, яку ОСОБА_3 написав ніби - то 13.03.2006 року, але він в цей час знаходився у відпустці і не міг в цей день написати заяву. 26 та 27 березня були вихідні дні, на роботу він вийшов тільки 28 березня, коли і відбулися у нього всі ці розмови про звільнення. Разом з тим, наказ про звільнення позивача датовано 27 березня, тобто, до виходу ОСОБА_3 на роботу. Представник позивача просить суд задовольнити позов ОСОБА_3. у повному обсязі.
Представник відповідача за дорученням - ОСОБА_2. вважає позов необгрунтованим, суду пояснила, що звільнення позивача власним бажанням є цілком законним та обгрунтованим. Дійсно, ОСОБА_3 працював на шахті „Гвардійська" з 1997 року. Однак, з матеріалів справи видно, що він надав заяву про його звільнення за власним бажанням, яка підписана ним 13 березня 2006 року. В заяві він вказав звільнити його з 27 березня і на підставі заяви його звільнено 27 березня, про що був виданий наказ. Позивача було звільнено згідно законодавства. Трудову книжку ОСОБА_3 отримав. Згідно законодавства, працівник може написати заяву про своє звільнення в будь-який час, в тому числі, і перебуваючи у відпустці чи на лікарняному. Допитані судом свідки підтвердили, що ОСОБА_3 сам просив не робити запис в трудовій книжці про його звільнення через хворобу. Представник відповідача просить суд відмовити позивачу у позові в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_3. в позові необхідно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом директора шахти „Гвардійська" ВАТ „КЗРК" №НОМЕР_3. позивач був прийнятий на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі наказу №НОМЕР_4. позивач переведений на дільницю №16 ІНФОРМАЦІЯ_1 з повним робочим днем в підземних умовах - а.с.12. Відповідно до наказу №НОМЕР_1. позивача переведено на дільницю №16 шахти „Гвардійська" ВАТ „КЗРК" ІНФОРМАЦІЯ_4 з повним робочим днем в підземних умовах - а.с.31. Наказом по шахті №НОМЕР_2. позивача звільнено з роботи з 27.03.2006р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України-а.с.33.
Позивач не пропустив встановлений ст.233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, оскільки подав позов до суду 25.04.2006р. - а.с.7-8.
Разом з тим, позивач та його представник не навели суду переконливих доказів незаконності звільнення ОСОБА_3. з роботи за власним бажанням. Добровільне бажання ОСОБА_3. звільнитися з роботи підтверджується його заявою, в якій ОСОБА_3. просив директора шахти „Гвардійська" ОСОБА_7. звільнити його за власним бажанням з 27.03.2006р. Заяву датовано 13.03.2006р.-а.с.32.
Необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3. та його добровільне волевиявлення щодо свого звільнення з роботи за власним бажанням, підтверджуються також показаннями працівників шахти ОСОБА_5. та ОСОБА_6, допитаних в судовому засіданні в якості свідків.
Так, свідок ОСОБА_5. суду пояснила, що позивач працював на шахті з 1997 року.
Тривалий час він хворів, тому звернувся до відділу кадрів шахти про перенесення його відпустки з
квітня на лютий 2006 року. Керівництво шахти погодилося та наказом директора шахти №87 від
21.02.2006р., погодженим з профспілкою, ОСОБА_3 було перенесено відпустку з квітня на лютий
2006 року. Тривалість відпустки була визначена з 12 лютого по 27 березня 2006 року. Згідно
встановленого на шахті порядку, в таких випадках видається наказ один раз на місяць, де
зазначаються відпустки багатьох працівників. Перебуваючи у відпустці, ОСОБА_3 звернувся до
керівництва шахти з висновком МСЕК, яка визначила йому протипоказання щодо роботи в
підземних умовах і встановила 3 групу інвалідності. У зв"язку з цим, позивачу було
запропоновано іншу роботи на вибір - прибиральника території або чергового слюсаря на
поверхні, що підтверджується відповідними актами. Від запропонованих вакансій ОСОБА_3
відмовився. Це мало місце в період відпустки ОСОБА_3. В такому випадку керівництво шахти
звільняє працівника за п.2 ст.40 КЗпП України, попередньо направивши подання про звільнення за
станом здоров'я до профспілки. Чому ОСОБА_3 вирішив звільнитися з роботи за власним бажанням,
вона не знає. Дійсно, позивач писав заяву про своє звільнення в кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6. Про що вони розмовляли вона не чула. Коли вона проходила мимо кабінету, ОСОБА_3 побачив
її і спросив, як правильно написати заяву та яким числом йому правильно звільнитися. Вона
відповіла, що оскільки він знаходиться у відпустці, то дату звільнення необхідно вказати 27
березня. Заяву ОСОБА_3 їй не передавав, отримала вона заяву через канцелярію з візою директора.
Перед підписанням наказу про звільнення ОСОБА_3 директор шахти запитував у неї причину
звільнення. 27 березня ОСОБА_3 прийшов для звільнення, було підготовлено відповідні документи,
наказ про звільнення, зроблено всі необхідні записи про звільнення, у тому числі в трудовій
книжці та особистій картці. З наказом про звільнення позивач ознайомився в той же день. ОСОБА_3
була повернута трудова книжка та звільнювальні записки. Через деякий час ОСОБА_3 прийшов до неї
з заявою про відкликання заяви про звільнення, але вона направила його до юридичного відділу,
оскільки сама такі питання не вирішує. Більше вона ОСОБА_3 не бачила. Категорично заперечує той
факт, що саме вона підштовхнула ОСОБА_3 до написання заяви про звільнення з роботи за власним
бажанням. ,,.,.,
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що є головою профспілки шахти, ОСОБА_3 знає, як колишнього працівника шахти і члена профспілки. На початку минулого року ОСОБА_3 хворів і потім звільнився з шахти за власним бажанням. 03 березня 2006 року позивач отримав в профспілці матеріальну допомогу на оздоровлення. Дійсно, вдруге, позивач приходив до нього в кабінет (коли саме - вказати не може) і сказав, що не може працювати в шкідливих умовах за висновком лікарів. Він ще молодий чоловік, щоб звільнятися за хворобою і буде звільнятися за власним бажанням. При цьому, в кабінеті була присутня ОСОБА_5, але позивач не скаржився йому, що його будь-хто, в тому числі ОСОБА_5, змушують звільнитися за власним бажанням. Чи писав ОСОБА_3 при ньому заяву про звільнення - не пам'ятає. Суду він каже правду, підстав оговорювати позивача в нього немає.
При цьому, суд враховує, що для звільнення правцівника з роботи на підставі ст.38 КЗпП України попередня згода профспілкової організації - не потрібна.
Суд також враховує, що згідно пояснень позивача ОСОБА_3., під час своєї тарифної відпустки він неодноразово приходив за місцем роботи - на шахту „Гвардійська" ВПТ „КЗРК" з приводу переведення на більше легшу роботу. Таким чином, позивач міг написати заяву про своє звільнення з роботи за власним бажанням саме 13.03.2006р., як вказано в його заяві. Тому твердження позивача та його представника щодо неможливості написання ОСОБА_3. заяви про звільнення в період відпустки - є безпідставним, а написання праціваником заяви про своє звільнення за власним бажанням в період його знаходження у відпістці - законом не заборонено.
Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
4
Відповідно до ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таким чином, позивачем та його представником не доведено суду вимушене звільнення ОСОБА_3. з роботи під „тиском" керівництва шахти „Гвардійська" ВАТ „КЗРК" та, зокрема, начальника відділу кадрів шахти ОСОБА_5., а також його незаконне звільнення за ст.38 КЗпП України.
Крім того, судом встановлено і не оспорюється сторонами, що після закінчення строку попередження ОСОБА_3. свого керівництва про звільнення, він не працював, тобто залишив роботу, що відповідає вимогам ст.38 КЗпП України.
З вищенаведених підстав звільнення позивача за власним бажанням є законним та обґрунтованим, тому позивачу в позові слід відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито" позивач ОСОБА_3. звільнений від сплати судового збору. Враховуючи відмову судом в задоволенні його позову, відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, судовий збір по справі в сумі 8,50 грн. слід компенсувати за рахунок держави.
Разом з тим, згідно п. 1 ч.3 ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі. Враховуючи відмову судом в задоволенні позову ОСОБА_3., з позивача на користь Територіального управлення Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн.
На підставі ст.ст.38,233,234 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,60,79,81,88,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Територіального управлення Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.